Росія намагається дестабілізувати українську економіку - МЗС

У перший день 2006 року російська сторона в порушення своїх договірних зобов’язань почала скорочувати подачу газу в Україну та країни Євросоюзу.

Таким чином, розпочалася реалізація сценарію, покликаного створити економічний тиск і шантаж, а в кінцевому рахунку - дестабілізувати економіку України і зірвати поставки російського газу споживачам в країнах Євросоюзу, пишеться у заяві МЗС України.

Подібні безвідповідальні і дестабілізуючі дії здійснюються, незважаючи на чинні міжнародні зобов'язання російської сторони, що випливають з Угоди від 4 жовтня 2001 р., на компромісні пропозиції, висунуті Президентом України в його листі до Президента РФ від 30 грудня 2005 р., на застереження щодо небезпечності таких дій для атмосфери українсько-російських взаємин, їх сприйняття з боку українського суспільства.

Російська сторона відкинула усі конкретні пропозиції по цінах і тарифах, висунутих українською делегацією на переговорах в Москві 27-30 грудня 2005 р., уперто наполягаючи на т.зв. "ринковій" ціні газу у 230 доларів за 1000 куб.м. В той же час, українська сторона готова була на поступовий перехід на ринкові методи взаємин у газовій сфері.

У Москві також "не почули" пропозицію Президента України накласти мораторій на зміну цін і тарифів до завершення переговорів, які пропонувалося провести за участю міжнародних експертів протягом перших десяти днів січня ц.р. Нарешті, там відкинули офіційне роз'яснення, передане МЗС РФ 31 грудня 2005 р. у формі ноти МЗС України, в якому чітко обґрунтовується правомірність позиції української сторони, яка ґрунтується на чинних договірних зобов'язаннях сторін. Той прикрий факт, що чинні договірні зобов'язання демонстративно ігноруються, а постачання газу скорочується, свідчить про існування в Москві сил, які штовхають країну на шлях непередбачуваності і шантажу по відношенню до споживачів у всіх країнах.

Залякування, які лунають в заяві МЗС РФ від 1 січня 2006 р., розраховані хіба що на необізнаних з фактами власних громадян, котрих вводять в оману керовані аналітики та підконтрольні засоби масової інформації. Політики і суспільства України, країн ЄС та США чудово знають, що згідно з чинним контрактом від 2002 р. та Доповненням № 4 до цього контракту від 9 серпня 2004 р., російські компанії зобов'язані постачати Україні газ по фіксованих умовах для забезпечення транзиту російського газу українською територією до країн Євросоюзу та інших країн.

Українська сторона готова послідовно доводити обґрунтованість і справедливість своєї позиції всіма методами, в тому числі в міжнародному арбітражі. Ми розглядаємо можливість звернення до ядерних держав-гарантів національної безпеки України за Меморандумом 1994 року з метою задіяння механізму консультацій.

Безвідповідальні і дестабілізуючі дії певних сил в Москві, які, очевидно, навіть не інформують про дійсний стан справ власне керівництво, загрожують призвести до підриву авторитету Росії як надійного партнера в енергетичній сфері саме в рік її головування у „Великій Вісімці”, та ще до великих збитків для російських платників податків, яким доведеться розплачуватися за сумнівні фінансові наслідки такої політики. Таким чином, не важко передбачити, як буде використовуватись північно-європейський газопровід.

У зв'язку з викладеним МЗС України уповноважене заявити наступне:

Українська сторона наполягає на переході на ринкові методи взаємин у газовій сфері і запровадженні з 1 січня 2006 року цін на поставки газу та тарифи на його транзит із застосуванням європейських методів ціноутворення.

Ми пропонуємо обом делегаціям відновити переговорний процес за участю міжнародних експертів.

Пропонуємо накласти мораторій на неринкові методи врегулювання існуючих розбіжностей.

Україна і надалі намагатиметься бути надійним транзитером російського газу до країн Євросоюзу та інших країн відповідно до діючих контрактів, хоча і робить це за рахунок власного газового ресурсу, якого вона не отримує від РФ для цих цілей.

Сьогодні енергетична безпека країн-споживачів газу поставлена під серйозну загрозу і жодна країна не може бути виключенням у цьому відношенні. Все це вимагає скоординованості зусиль країн-виробників, транзитерів і споживачів природного газу, до чого і закликає Україна.