Мартинюк від імені України показав грузинам F**К

Прикро, але скандал відбувся на засіданні ГУАМ - організації, яка була створена саме для взаємної допомоги України, Грузії, Азербайджану і Молдови за умов економічного та політичного тиску з боку Росії. І хоч таке формулювання завдань не прописано у жодному із установчих документів, та всі розуміли, що в рамках ГУАМ Україна організовує своєрідну „самооборону” від зазіхань Москви.

Спікер грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе звернулася із закликом засудити факти ксенофобії по відношенню до грузинів в Росії: „Сегодня это грузины. Вчера это были евреи. Завтра это могут быть молдаване, азербайджанцы или украинцы. Мы должны адекватно ответить на эту ситуацию. Я думаю, что Российская Федерация должна в первую очередь решить проблему ксенофобии. Это многонациональная страна”. У відповідь, Бюро Парламентської Асамблеї ГУАМ відмовило лідеру грузинського парламенту у підтримці. За Україну у цьому органі голосував Адам Мартинюк.

Діючи від імені України в організації, яка була утворена не його партією, комуніст, віце-спікер Адам Мартинюк нібито діяв за межами своєї компетенції. Однак йшлося саме про реакцію Парламентської асамблеї ГУАМ, де він очолював українську делегацію, то ж наш віце-спікер зробив усе, щоб скористатися своїми тимчасовими можливостями у зовнішньополітичній сфері.

Ганебно, але відмовляючи у підтримці грузинським друзям, парламентарії послались на складну економічну ситуацію в переддень зими.

Що ж, більш принизливого формулювання для України годі й шукати. Чимось це нагадує небажання союзників Чехії виступити на її підтримку після анексії Судетської області Гітлером у 1938 році. Але тоді все ж таки йшлося про таємну Мюнхенську змову, і західні союзники не розписувалась у власному безсиллі публічно. Тепер Україна відмовилася підтримати союзників на Кавказі, заявивши привселюдно про обмін національних інтересів на ковбасу.

„Спробуй вино свободи, - грузинське вино заборонене у Росії”, - така реклама грузинських вин і досі висить у Києві вже понад півроку, з‘явившись напередодні візиту грузинського Президента Саакашвілі. Як виявляється дружні поплескування по плечу, презентація книги його дружини, море посмішок і початок бізнесових контрактів – все це може бути перекреслене на догоду представника партії, яка ледве подолала 3% бар‘єр і має найменше представництво в парламенті.

Чи буде мовчати український Президент у ситуації, коли віце-спікер Верховної Ради дозволив собі політичний демарш, який перекреслює політику цілої держави?

Тим часом, не викликає сумнівів, що рішення керівника української делегації на ГУАМ є наслідком протистояння між парламентом і Президентом, яке переживає Україна в останні дні.

Варто нагадати, що питання, хто буде контролювати зовнішню політику України, було ключовим для нинішнього спікера Олександра Мороза ще у 1994 році, коли під його керівництвом парламент уперше схвалив Основи зовнішньої політики. Пізніше, після прийняття Конституції в редакції 1996 року, керівництво у зовнішньополітичній сфері повністю відійшло до компетенції Президента.

В акурат перед відкриттям саміту ГУАМ у Кишиневі ряд депутатів правлячої коаліції розпочали дискусію на тлі грузино-російських подій, вирішуючи, хто головніший в Україні в питаннях зовнішньої політики. Те, що нібито розрізнені виступи в пресі є скоординованою компанією, підтвердила заява Віктора Януковича у Донецьку від 29 вересня: „Зараз у парламенті створено коаліцію, що взяла на себе відповідальність за формування основ внутрішньої і зовнішньої політики держави. У найближчий час ці питання будуть розглядатися в парламенті, і основи внутрішньої і зовнішньої політики будуть визначені”.

Як бачимо, Адам Мартинюк діяв в межах одного сценарію - перетягування до парламенту ще одного кусня президентської влади.

Зрештою, навіть якщо Основи зовнішньої політики схвалюються в парламенті, то це ще не значить, що до парламенту переходить і оперативний контроль. Але Президента позбавляють влади з методичністю відбійного молотка, який щосекунди гамселить у напрямку слабких місць.

Це відбувається без огляду на те, що згідно статті 106 Конституції України саме Президент координує зовнішньополітичну діяльність. Такий підхід дозволяє зберегти стабільність зовнішньополітичного курсу незалежно від результатів парламентських виборів і приходу нового уряду. Тим часом після утворення Антикризової коаліції зовнішня політика перетворилася на поле для з‘ясування стосунків між Урядом і Президентом.

Перша пташка, брюссельська заява Януковича, вже коштувала Україні запрошення на прибалтійський самміт Альянсу. Теперішній демарш віце-спікера не тільки йде у розріз з попередніми заявами Президента, а й може серйозно послабити і Україну, і сам ГУАМ, продемонструвавши відсутність взаємовиручки серед країн, що до нього входять.

Ще більш тривожним дзвінком таке рішення України відлунить у Тбілісі, який очевидно розраховував на підтримку Києва. Тепер Росія отримала своєрідну публічну сатисфакцію і може й далі складати списки грузинських дітей в школах, грузинського бізнесу у податкових та пояснювати, що кавказців не люблять навіть у Києві, а не тільки в Москві.

Розповідає член української парламентської делегації Роман Забзалюк (БЮТ):

"Рішення про підтримку заяви Ніно Бурджанадзе взагалі не виносилося на голосування Парламентської Асамблеї. Бюро Асамблеї, до якого входять керівники делегацій (від України був Адам Мартинюк), вирішило відхилити це питання без голосування. Ми зробили все що змогли – я та двоє депутатів від "Нашої України" у подальших дебатах на одному з комітетів Асамблеї заявили про свою особливу думку".

Інфографіка - www.umservice.net