Видео дня
СО-роковини
Звичайно, не обов’язково вбачати в цьому якийсь символізм. Але тоді - коли ми перемогли – здавалося, що вже чого-чого, а раптових інфарктів з летальними наслідками у нас більше не буде. Як не буде і незрозумілих автомобільних катастроф, в яких досвідчені водії невідомо з яких причин або перевищують швидкість, або не можуть впоратися з керуванням. Як це трапилося у різні роки незалежності у випадках із Олександром Кривенком, Олександром Ємцем, В’ячеславом Чорноволом нарешті. Усі вони, як і Юрій Оробець, були надпринциповими, надпорядними і непідкупними, тобто володіли тими якостями, які у великій концентрації якраз і призводять до інфарктів та автокатастроф... І рядки із відомої пісні “Вірне серце твого сина я кладу тобі до ніг”, які у помаранчевого загалу асоціювалися із Ющенком під час складання присяги у парламенті– це насправді про них. Бо вони любили Україну фанатично, причому “не словом, а ділом”. Слів було мало - на відміну від безкінечних промов багатьох нинішніх політиків, які при найменшій нагоді вважають за почесний обов’язок публічно засвідчити свій патріотизм...
Дехто пов’язує загибель Оробця із запланованою зустріччю з президентом, під час якої він мав звітувати про результати роботи очолюваної ним депутатської комісії щодо ситуації в Черкасах. Про достовірність цього зв’язку ми вже не узнаємо ніколи - без відповідних слідчих дій усі прозорі натяки на можливі висновки – не більше ніж даремний струс повітря.
Особисто мені ця трагедія нагадала ще одну загадкову смерть – у травні 2004 раптово помер відомий журналіст, автор проекту і керівник ЄДИНОГО в Україні україномовного часопису “Політика і культура” Зиновій Кулик. До речі, ті, хто читав і шанував ПіК, пам’ятають, що на початку його існування головним редактором був згаданий вище Олександр Кривенко. Так от, протягом останніх місяців свого життя Кулик не лише керував проектом, а й був позаштатним радником прем’єр-міністра. (Тут доцільно буде нагадати, що напередодні президентської кампанії, коли ще офіційно не визначилися основні кандидати, жорстким протистоянням між Ющенком і Януковичем і не пахло, все ще було попереду.) Тоді аналітики і спостерігачі досить активно висловлювали припущення, що Кулик помер тому, що стояв на заваді активного політичного спілкування певного кола осіб із тодішнім прем’єром. Смерть Зиновія Володимировича справді виглядала дуже дивно, аби не сказати – дико. За результатами медичного обстеження, яке за пару тижнів до трагедії він проходив у Трускавці, його серце було абсолютно здоровим і навіть міцним. А вже через кілька днів це здорове серце зупинилось від “обширного” інфаркту. Осиротілий тижневик вийшов ще 5 разів, після чого тихо почив у бозі. Замінити Кулика не зміг ніхто.
...Для тих, хто не в курсі: загиблий від інфаркту Юрій Оробець теж не мав проблем із серцем. Аж до самої смерті.
Найстрашніше у цій історії - те, що вердикт патологоанатомів – остаточний і «оскарженню не підлягає». Як у старі добрі часи. Хоча ніхто «оскаржувати» і не збирається. Інфаркт так інфаркт.
...Кажуть, таке буває у лікарській практиці – не має людина жодних проблем із «мотором», і раптом – бац! - інфаркт на рівному місці. Може, й буває... Але чомусь прикрі несподіванки трапляються лише з тими... як би делікатніше висловитися... з тими, хто знаходиться з одного боку барикад і має відповідний світогляд. Для кого Україна – не лише геополітична назва місця проживання.
А тих, то перебуває, так би мовити, по той бік – трагічні випадковості чомусь обминають. В їхніх організмах не відбувається незрозумілих метаморфоз. Їх авто не виходять з-під контролю. До того ж, вони завжди користуються пасками безпеки.
І ніколи не перевищують швидкості... З-під руїн помаранчевих хащів
Піднялось ненажерливе зло:
Знову нас покидають найкращі,
Щоб найгіршим комфортно було.
Несподівано і неформально,
Як раніше до когось на чай -
Вони просто до Бога в приймальню
Потрапляють у всіх на очах.
А воскресла із попелу нехристь
Розбудила й плекає собі
Те лайно, що ховалось у нетрях,
Але мріяло вийти на “біс”.
Зібралася тепер воєдино
Вся ця погань – від А. і до Я.
Ти чия, мовчазна батьківщино?
Ти вже їхня? Чи ти ще моя?
Ти під Богом чи під сатаною?
Тобі добре чи в тебе болить?
Що робити мені зі стіною,
Котра знов поміж нами стоїть?
Де знайти ту ін’єкцію Світла,
Яка диво творила з людьми?..
Не здавайся. Ти все-таки світла.
Як ти житимеш серед пітьми?
Наталія Тимошенко