Обережно, злий Кушнарьов!

Такі цікаві факти сплили на поверхню, коли нам вдалося поцікавитися думкою Євгена Петровича стосовно фактів, опублікованих «Обозревателем» у серії статей про любов Кушнарьова до дорогих речей, костюмів, годинників, автомобілів та його родинний бізнес. До речі, ці публікації спричинили бурхливу реакцію не лише Євгенія Петровича, а й наших читачів -дописувачів форуму. Отож, автор вирішив, крім коментарів Кушнарьова стосовно тих публікацій, подати власну думку, як відповідь обуреним учасникам форуму на запитання: «Чому «Обоз» лізе в чужі бізнес-справи?».

Видео дня

«Вам покажуть під Харковом 10 моїх дач»

«Немає у мене яхти! Коня немає, я раз в житті на коні сидів. І дачі немає! І племінника немає!», - заявив «Обозревателю» Євген Кушнарьов в кулуарах Верховної Ради. Однак на прохання поговорити детальніше про факти, викладенні на сайті, Євген Петрович категорично відмовився. «Все, що ви написали, - це «пустишка». Вам це міліція злила на замовлення Луценка», - пояснив Кушнарьов.

Після такого зізнання поговорити з Євгеном Петровичем стало ще цікавіше. Кушнарьова вдалося заскочити, коли він піднімався сходами в компанії депутата Дмитра Шенцева, активного учасника родинного бізнесу Євгенія Петровича.

Ми в своїй статті зробили припущення, що коні маєтку, який місцеве населення називають «дача Кушнарева», «завелися» саме завдяки Шенцеву – власнику ЗАТ «Харківський кінний завод». До речі, в часи губернаторства Кушнарьова, певно випадково, місцевий фонд Держмайна на шару передав цьому підприємству Харківський іподром.

Однак цю історію депутати не згадали, до написаного в «Обозі» була інша претензія: Кушнарьов заперечував, що Шенцев - його племінник. А Шенцев, в свою чергу, заперечував будь-які родинні стосунки з Євгеном Петровичем.

Таким чином, з усього викладеного в статтях про родинний бізнес Кушнарьова він був найбільше обурений, що Шенцева назвали його племінником. Трохи спокійніше, але теж бурхливо Кушнарьов реагував на знахідку під Старим Салтовим «дачі Кушнарева» з кіньми та яхтами.

«Євгене Петровичу, якщо ви стверджуєте, що знайдена під Салтовим дача - не ваше добро, чому місцеві жителів і навіть охорона сусіднього яхт-клубу переконані в протилежному?», - наївно запитую в нього. «Тому, що справжні власники цієї дачі розпустили такі чутки, щоб до них не лізли. Адже я на Харківщині - людина авторитетна. Місцеві жителі вам покажуть під Харковом 10, а то й 20 «дач Кушнарьова», - відповів нардеп.

«Але люди казали, що вас там бачили», - не здаюся я. «Це тому, що я був на десятках дач під Салтовим, у того ж самого Ярославського», - відповів Кушнарьов. Що ж, теоретично таке може бути. Принаймні, позиція депутата виглядає переконливо.

На відміну від його заяв стосовно Фонду «Нова регіональна політика», який під час виборів Президента під дахом Харківської ОДА «доїв» бізнесменів. Як писав «Обоз», начальник ГПУ «Харківгаздобуток» І. Я. Дем'яненко публічно назвав цей фонд «бездонною кишенею Кушнарьова», адже йому особисто довелося на «прохання» Євгена Петровича відправити на його рахунок 3 млн. грн. Однак Кушнарьов повністю заперечує ці звинувачення. Він повідомив «Обозу», що не мав до фонду жодного стосунку.

«Але ж фонд витратив 229 тисяч грн., щоб надрукувати вашу книгу «Сто кроків Харківською землею», - звертаюся до «письменника». «А що тут поганого? Це книга про історію Харківщини», - пояснив Кушнарьов.

До речі, якщо випаде можливість потримати це видання в руках – скоріше за все, розчаруєтеся. На мою скромну думку - типова самореклама, з Євгеном Петровичем на обкладинці.

«А що ви скажете щодо заяв Дем’яненка, який публічно звинувачував вас у використанні губернаторської посади для наповнення Фонду?» «У Дем’яненка була образа. Йому не дали зайняти хорошу посаду. Проте я на нього не ображаюся. Він навіть пройшов по списку Партії регіонів в облраду», - розповів Кушнарьов.

Така відповідь породжує ще з десяток питань та різноманітних підозр. Наприклад, щодо дивного збігу обставин: справа про причетність Кушнарьова до «рекетирського» фонду розвалилася в слідчих органах, коли головний свідок потрапив у передвиборчі списки Партії регіонів. На жаль, «Обозревателю» не вдалося поспілкуватися з депутатом детальніше - Кушнарьов зник в сесійній залі.

Але відступати ніхто не збирався. І при наступній нагоді, коли регіонал вийшов із зали, довелося знову «приклеїтися» до депутата: «Якщо ви кажете, що не причетні до Фонду, чому в такому випадку фонд надав фінансову допомоги мільйон гривень фірмам вашого зятя - ТОВ «Слон» (це великий будівельний супермаркет) та ВАТ «ХЗІАМ»?

«Я не знаю, які там підприємства у мого зятя - «слон» чи «муха». Мене це не цікавить. Моєму зятю приписують 100 підприємств на Харківщині, - гордо заявив Кушнарьов, а після деякої паузи спокійно додав. - Ви вилили на мене той бруд, який вже зливали не раз. А чому ніхто не пише, як на моє прохання Фонд виділив 3 млн. грн. на будівництво школи в селі Буда?».

«На ваше прохання?», - перепитав «Обоз». Кушнарьов тут–таки підтвердив, забувши, що лише кілька хвилин тому він доводив журналісту, що не має жодного відношення до Фонду «Нова регіональна політика».

Далі «Обоз» поцікавився думкою Кушнарьова щодо використання грошей, зібраних «для допомоги найбільш злиденним прошаркам населення». З цією шляхетною метою Фонд купив велике приміщення в центрі міста за адресою Сумська, 39. Кушнарьов відповів, що не в курсі, чому приміщення, які приватизував фонд, до якого нардеп не має стосунку, тепер є власністю фірми «Артем», яка належить його зятю. Крім того, приміщення належать Партії регіонів, яка обладнала на другому поверсі свій центральний офіс. «Там навіть мій кабінет є. Ну то й що?! Ну, викупив інші поверхи «Артем»… А що, не можна? До того, ж я не знаю, чи це фірма мого зятя, чи ні. Моєму зятю приписують різні фірми. Що ж стосується 4-5 поверху, то я теж можу чутки розпустити. Кажуть, це власність Шумілкіна», - парирував Кушнарьов.

Дружина мера в поношеній кепці переплюнула Ахметова

Остаточно вирішувати, наскільки переконливими були коментарі Кушнарьова – читачам.

Хотілось би звернути увагу на інше. Під час розмови Євген Петрович активно заперечував, факт, що, перебуваючи на впливових посадах, якось допомагав бізнесу своєї родини. «Мій зять став успішним бізнесменом ще до того, як одружився з моєю донькою», - каже Кушнарьов. Євген Петрович заперечує, що він очолює родинний бізнес, що має в ньому долю. А ще він постійно повторює, що навіть не знає, які фірми контролює його зять, дочка чи брат.

Багато дописувачів форуму «Обозу» також обурювалися, що журналіст лізе не в свою справу. Мовляв, бізнес членів родини Кушнарьова - це їхня особиста справа.

Чому «Обозреватель» вважає за потрібне піднімати питання майнових статків родин відомих політиків, які декларують свою непричетність до бізнесу, можемо аргументувати живими прикладами.

Перший приклад: Олена Батуріна, дружина мера Москви Юрія Лужкова, стала відома на весь світ, коли неочікувано потрапила в рейтинг найбагатших людей планети 2004 року за версією журналу «Форбс». Тоді статки єдиної російської жінки мільярдера дорівнювали статкам зятя Кучми Віктора Пінчука - 1.3 млрд. доларів. За підсумками 2005 року вона з 2,3 млрд доларів вже обігнала найбагатшу людину України Рината Ахметова. Основний бізнес Батуриної – будівельний. Чи потрібні коментарі, чому дружина Лужкова, який роками ходить в одній поношеній кепці, однак інколи спускається в метро, багатіє, як на дріжджах?

Інший красномовний приклад. Клієнтами «Форбс» вже кілька років стають сини президентів нафтових республік Татарстана та Башкоркостана Айрат Шаймієв та Арул Рахімов. Причому експерти свідчать, що «Форбс» неналежним чином оцінює їхній бізнес. Чи допомагають бізнесу синів посади, авторитет, та лобі татусів–президентів? Переконливу відповідь на це запитання дає одна кумедна кримінальна справа, яку довелось розслідувати прокуратурі Татарстану.

Один нахаба-шахрай, добре обізнаний з менталітетом башкирів та їхніх органів влади, назвався сином Президента Шаймієва. Він «розводив» керівників районних адміністрацій.

У телефонній розмові він пропонував придбати у нього трактори, і при цьому вимагав передоплату. «Сину» Президента ніхто не відмовив. Він брав гроші, а тракторів, відповідно, ніхто не бачив. Спалився «син» лише на сьомій афері.

Це означає, що попередні шестеро обманутих керівників району не ризикували звертатися в компетентні органи, бо вважали, що так і має бути. Мовляв, дитя Президента може собі дозволити будь-яку забавку й будь-який бізнес.

До речі, це розповсюджений спосіб поведінки політиків в пострадянських країнах, коли представник влади намагається відповідати запитам населення, вихованого на книгах про буржуїв-ворогів трудового народу, і принципово не займається бізнесом, а члени його родини ніби ненароком багатіють. «Син за батька не відповідає, а батько не відповідає за дорослого сина», - говорять у таких випадках політики. Так вони пояснюють моральну сторону справи. Також формально вони чисті перед законом, принаймні довести зловживання службовим становищем задля допомоги родинному бізнесу заняття - безнадійне. Як відомо, в таких справах біля «корита» кругова порука.

Звичайно, не можна відкидати ймовірність, що родичі якогось конкретного високопосадовця - генії в бізнесі, тому й досягають успіху без політичного лобі. Але чому тоді в більшості випадків таланти дітей раптово прокльовуються саме тоді, коли батьки обіймають особливо ласу посаду.

Чи випадково донька Кушнарьова в 27 років стала деканом юридичного факультету, коли її татусь був губернатором, а потім разом з братом Кушнарьова стала депутатом міськради Харкова, коли Євген Петрович міцно утвердився в Партії регіонів. Якщо Кушнарьов особисто вирішує питання в сфері науки та політики для своїх близьких, невже він не допомагає їм у бізнесі?

Наведені вище історії - це відповідь Євгену Кушнарьову та його прихильникам на форумі сайту. Це відповідь на запитання, чому ми підняли питання бізнесових справ родини Євгена Петровича. Це відповідь прихильникам Віктора Януковича, які обурювались, коли «Обоз» знайшов у старшого сина Федоровича яхту.

Адже чим менше цікавитися доходами політиків та членів їхніх родин - тим більше у них буде жаги до зловживань!

Лише публічність в цьому питанні може стати на заваді корупційним крокам політиків. Звичайно, треба бути невиправним ідеалістом, щоб вірити, що публікації в ЗМІ можуть викорінити корупцію. Однак, якщо вони зменшать її прояви хоча б трохи - це вже успіх. Можливо, завдяки тому, що в Україні більш відкрите суспільство, ніж в Росії, син екс-мера Києва не став клієнтом журналу «Форбс» за рахунок службової активності свого посадового татуся, як це сталося з дружиною Лужкова.

Янукович злякався картини більше ніж яйця

Ось, ще один красномовний приклад, який демонструє принади «розгулу свободи слова». Нещодавно Віктору Януковичу на вернісажі в «Українському домі» організатори намагалися подарувати картину «Куточок старої Алупки». Треба було бачити жах в очах Віктора Федоровича, коли йому простягли намальовані маслом алупкінські сараї. «Я не можу взяти цю картину», - непевним голосом промовив Янукович під об’єктивами відеокамер. Він, мабуть, злякався, що у вечірніх новинах, цей факт журналісти подадуть як свого роду підкуп або хабар.

Організатори одразу зрозуміли причину вагання прем’єра. «Беріть. Вона не дорога. Це сучасний художник», - переконували Федоровича організатори.

Отже, Віктор Янукович вже переживає, чи не робить він кроків, які можуть трактувати як зловживання. Хоча кілька років тому такі почуття були йому невідомі. Інакше в 2003 році його старший син, що, згідно слів Віктора Федоровича, працював лікарем-стоматологом, не взяв би у подарунок яхту за 600-800 тисяч євро.

Тоді Янукович-старший, певно, і не здогадувався, що треба навчати членів родини не брати дорогих подарунків, щоб не компрометувати батька. А нині він вагається через якусь там картину. Прогрес!

До речі, дописувачі форуму на «Обозі» звинувачували автора в тому, що стаття про яхту сина Януковича - замовна. Насправді тема народилася суто випадково, з розповіді одного капітана. Адже сюжет вже довгі роки лежав на поверхні – купа людей, що причетні до яхтингу, знали, хто насправді плаває на «Центуріоні».

А ще чимало читачів стверджували, що яхта – дешева, що вона не коштує заявлених 600-800 тисяч євро. Невіруючим рекомендую подзвонити 8 067 509 70 74 - за цим номером продається молодша сестра «Центуріона» - вітрильна яхта «Ірида». Яхти були зроблені на одному підприємстві й дуже схожі зовні. За беушне судно 2003 року нині просять 400 тисяч доларів. Тут слід нагадати, що моторні яхти коштують майже вдвічі дорожче вітрильних.

Цікаво було порівняти реакцію читачів на статтю про дорогу машину сина Ющенка за 230 тисяч євро і дешеву яхту Януковича-молодшого, яка коштує значно дорожче.

У першому випадку поведінка Ющенка-молодшого обурила читачів. В другому реакція була зворотною - читачі обурювались тим, що автор здійснив це журналістське розслідування. «АХ,негодяи,ах.мерзавцы!!!Таня!!Ты это хотела услышать.кропая свою статейку???? Да мне как-то все равно.что там за яхта и какая она!», -писав на форумі читач під ніком «КОТ». «Полностью согласен с КОТом. «Обоз» постоянно какое-то фуфло раздувает. Нечего больше писать? Кризис жанра? Или чье-то бабло отрабатываем, а?», - підтримує його Ал. Z., який висловився лаконічно: «Нафига такие статьи?».

Ще цікавий нюанс: поява у сина Ющенка автомобіля, який йому не по кишені, найбільше обурила тих людей, що голосували за кандидатуру його батька, Віктора Ющенка, на президентських виборах. Саме після цієї історії почав падати рейтинг Президента.

У випадку з яхтою сина Януковича ми стали свідком, що саме прихильники його батька кинулися захищати право чада Віктора Федоровича на особисте життя й предмети розкоші. Що це означає? Або за два роки, що минули від помаранчевої революції, суспільство зменшило свої вимоги до політиків, або прихильники Віктора Януковича завжди були менш вимогливими до своїх обранців, які вирішують долю країни? Задається, другий варіант більше відповідає дійсності.

Віктору Федоровичу дуже пощастило з виборцями. Вони не вимагають особливих моральних якостей від людей, які представляють їхні(?) інтереси у владі. Рейтингу прем’єра не здатні завдати якої-небудь істотної шкоди ні смішна декларація доходів родини Януковичів, ні збільшення ціни на російський газ, всупереч передвиборчим обіцянкам.

«Щеплення» від свободи слова мають фактично всі політики, які працюють у команді Януковича. Їхні виборці готові закрити очі на десятки скандалів, чого не змогли зробити для своїх обранців люди, що стояли на помаранчевому Майдані. Вимоги останніх до політиків були куди вищі, ніж моральність людей, що виходили на помаранчеву сцену. На цю тему є безліч міркувань й висновків, не будемо повторюватися. Озвучимо лише одну дружню пораду так званим «донецьким» політикам. Плекайте, свободу слова. Адже це - кувалда, яка поки що б’є по ваших політичних опонентах.