Луценко — це така собi Антиюля, або Юля у штанах

Михало Бродський — одна з непересiчних персон в українському полiтикумi. Завжди гострий на слово, завжди у наступi. Пiвтора року тому вiн пiшов на розпуск очолюваної ним партiї «Яблуко» i став заступником Юлiї Тимошенко у партiї Всеукраїнське об’єднання «Батькiвщина». Не просто заступником, а найближчим соратником. Та вже через рiк Бродського не виявилося у виборчому списку БЮТ до парламенту. Сам вiдмовився i пiшов очолювати фракцiю БЮТ у Київрадi. Уже незабаром вiдмовився бути лiдером БЮТ i в цiй радi. Вiд безкомпромiсного полiтика регулярно дiстається на горiхи всiм провiдним командам — i ющенкiвцям, i тимошенкiвцям, i регiоналам, і, звiсно ж, керiвниковi столицi Черновецькому.

Нинi Михайло Бродський — гiсть «Експресу». Iнтерв’ю вiн дає неформально — за склянкою соку, тiльки-но вийшовши з басейну.

— Ви були засновником однiєї з перших українських лiберальних партiй «Яблуко»? Тепер ви у лiвоцентристському блоцi Тимошенко. Не шкодуєте про тi часи?

— Трохи шкодую. Майже нiхто з «яблучникiв» не прижився у «Батькiвщинi», всi почуваються якимсь стороннiм тiлом. З одного боку, старi «батькiвщинiвцi» — це досить маргiнальнi люди, вони досить погано ставляться до малих i середнiх пiдприємцiв, науковцiв, учителiв, якi прийшли з «Яблука». Вони вважають, що ми прийшли «на їхнє», бо тiльки вони до 2004 року були в опозицiї (хоча «Яблуко» так само було опозицiйною партiєю). По-друге, iдеологiя рiзна. Все-таки «Батькiвщина» — це бiльше лiвацька партiя, такi собi «лiвi есери», знаєте? А ми, якщо проводити революцiйнi аналогiї з минулого столiття, бiльше схожi на меншовикiв.

— Сидiння у крiслi Президента в парламентi, обпльовування Ярослава Кендзьора у сесiйнiй залi... Епатажнiсть — ваш свiдомий стиль?

— Я не епатажний, я небайдужий. А ви знаєте, що Верховна Рада тодi 286 голосами заборонила вiдвiдувати п’ять сесiйних засiдань саме Кендзьору, а не менi? А ви знаєте, що Кендзьор на засiданнi регламентного комiтету парламенту публiчно просив у мене вибачення? I Олена Бондаренко вiд iменi Руху теж перепрошувала. А я вiдповiв Кендзьору, що нiмцi за мiльйони вбитих євреїв досi просять вибачення. У нормальних країнах полiтик за антисемiтськi висловлювання сiдає до в’язницi... У мене жiнка — українка, i доця iз хрестиком, ось поруч бавиться...

Якщо буде вiйна, то я піду воювати за Україну! Бо я українець! Я до речi, дуже вдячний В’ячеславу Чорноволу за те, що на початку дев’яностих Рух пiсля всiєї тiєї радянської «п’ятої графи» сповідував саме принцип «Незалежно вiд етносу, всi ми громадяни України — це головне».

— I як же вам, опозицiонеру по духу, перебувати нинi в однiй полiтичнiй силi з екс-зiрками СДПУ(о)? Наприклад, з Губським i Абдулiним, яких нещодавно обрали заступниками голови партiї Тимошенко?

— Нинi у нас триває серйозна боротьба проти мера столицi Черновецького, проти його принципiв, проти дерибану столицi. Тому нам нинi не до з’ясовування стосункiв — треба сконсолiдувати всi сили.

Закiнчимо цю справу, тодi, гадаю, прийде час вiдповiдей на iншi запитання. Я хочу бути членом правої партiї. Я буду в опозицiї. Я готовий бути у БЮТ. Я готовий визнати Тимошенко лiдером опозицiї в країнi. Але я не готовий бути у «Батькiвщинi».

Середнiй клас українцiв заслуговує на те, щоб його хтось захищав, а не так, як було всi цi п’ятнадцять рокiв, — у нашому парламентi ще жодного разу не було реального захисника середнього класу, усi партiї були соцiал-демократичнi, соцiалiстичнi, комунiстичнi, навiть Рух був бiльше соцiал-демократичним.

— На недавнiх повторних виборах у Черкасах, де керiвник вашого пiдприємства з виробництва матрацiв «Венето» Сергiй Одарич нарештi став мером, БЮТ знову працював проти вашої команди?

— Сергiй Одарич — мiй друг, i перемогли ми в Черкасах разом. А цi люди думають, що українцi не будуть голосувати за того, хто товаришує з євреєм. Це була головна iдея їхньої кампанiї — навiть уночi розклеювали листiвки про те, що Одарич — «людина Бродського».

Вiн - не «людина Бродського», вiн друг Бродського! Ми були поруч завжди — коли в нього стрiляли, коли мене кидали за грати. I не тiльки з Одаричем, а й з Юрою Оробцем, земля йому пером. Щоб ви знали, вони, цi губськi, додумалися розповсюджувати по Черкасах листiвку, що це ми з Одаричем убили Оробця! Цинiзм! Такого чорного пiару в Українi взагалi ще не було. Але ми перемогли, i черкащани не пошкодують про свiй вибiр. Черкаси стали символом того, що в Українi прийшов час для нових полiтикiв, замiсть старої скорумпованої номенклатури.

До речi, я вважаю, що насамперед чесною має бути опозицiя, тiльки тодi вона може вимагати чесностi у влади. Опозицiя, в якiй заступником є Губський, це вже не чесно.

— У БЮТ нинi вiйни — i iдеологiчнi, i персональнi. У «Нашiй Українi» — те саме. А який взагалi сенс в iснуваннi полiтичних сил, що не мають узгодженого генерального бачення майбутнього партiї та країни, а об’єднанi невiдомо чим?

— Я спробую пояснити. От тепер усi кажуть: «Всюди скандали — у «Нашiй Українi», в «Батькiвщинi»! Всюди бруд! Всюди боротьба! Знiмають мiнiстрiв! Луценко щось сказав на Медведька! Гриценко те саме! Чому в нас така скандальна полiтика?!». Панове, це просто ми почали будувати громадянське суспiльство. Це розпочав Майдан. I в цьому суспiльствi обов’язково будуть iдеологiчнi партiї, партiї, в якi приходитимуть iдеологiчнi однодумцi — люди, котрi будуть лобiстами своїх виборцiв. Я не соромлюся цього — я, наприклад, готовий бути лобiстом малого i середнього бiзнесу. Я їх розумiю, я такий самий, я iз цього середовища зростав. Готовий бути лобiстом менеджерiв, науковцiв i всiх, хто хоче взяти в руки вудку i ловити рибу. I я це роблю щодня.

Скандали в Київрадi — я буду це робити i далi, я не дам красти столичну землю (мало того, що це шкодить киянам, то ще й усi, дивлячись на столицю, беруться робити це у своїх мiстах). Так, довкола нинi вiйна. Але ця вiйна корисна, вона неодмiнно спричинить появу нових партiй. Вмирають старi, створенi штучно пiд вождистські, кучмiвсько-соцiалiстичнi iдеологiї. Всi вождистськi iдеологiї мусять вмерти.

Потрiбнi партiї нормальнi, в яких будуть внутрiшньопартiйнi рейтинговi голосування за лiдерський склад — на кшталт американських «праймериз», в яких буде внутрiшньопартiйна конкуренцiя. Країна почала жити життям полiтичної конкуренцiї. Це ж супер! Новi полiтичнi сили, якi з’являться внаслiдок цiєї полiтичної конкуренцiї, дуже потрiбнi суспiльству, адже нинi багатьом людям просто нi за кого голосувати. Вони не бачать, хто б мiг представляти їх у владi.

Та й взагалi, у країнi немає довiри людей нi самих до себе, нi до друзiв, нi до iнститутiв влади, нi до мiлiцiї, нi до судiв — нi до кого. Ось це треба вiдновлювати. А таке можна зробити тiльки в громадянському суспiльствi — ми будемо збиратися разом маленькими компанiями i великими, за круглими столами обговорювати, вчити одне одного, впливати одне на одного, i все це буде змiнюватися. Ми хочемо заможної країни? А заможної країни без громадянського суспiльства не буває! Бувають лише заможнi клани. Чого це полiтики повиннi «не виносити смiття з хати»? Без вiдкритої полiтичної конкуренцiї народ не матиме результату, якого хоче. (У цей час донька Бродського, яка грається поруч з нами, вигукує: «Україна — чемпiон!» - «Ти бачиш? Ти чуєш?» — захоплено питає вiн мене. Дитячий патрiотизм дiвчинки викликає неабиякi гордощi у батька: «От i все! Розумiєш, вона не може кричати iншого!»)

— Ви от воюєте проти полiтикiв-бiзнесменiв, але ж друге, чим ви вiдомi, це виробництвом матрацiв «Венето»...

— А я й не казав нiколи, що у полiтику мають iти нi на що не здатнi люди. Тiльки людина, здатна зробити щось для себе, може ощасливити й iнших. Не можна про всiх людей, якi приходять у полiтику iз бiзнесу, говорити однаково. Наприклад, мiй iнтерес як власника полягає в тому, щоб українцi були багатими, щоб могли купувати багато матрацiв. До того ж, повiрте, є люди, якi зробили себе у бiзнесi, але не прагнуть ставати мiльярдерами. Їм уже хочеться зробити щось корисне для суспiльства. Це так званi буйнi люди, про яких, як, може, iнколи й про мене, кажуть: «У нього не всi вдома». Але такi одержимi люди були i є в усьому свiтi. Вони — рушiй прогресу країни.

— Чому нинi так часто нападають одне на одного БЮТ i Луценко?

— Бо Луценко — це така собi Антиюля, або Юля у штанах. Це полiтик популiстської, лiвої орiєнтацiї, який перебуває в однiй нiшi з Юлiєю Володимирiвною. I вони обоє це вiдчувають. Це якраз та конкуренцiя, про яку я кажу. Iнших причин для конфлiкту нема.

— А як iз Президентом? Як вам його нова команда?

— Знаєте приказку: «Поздно, Рита, пить «Боржоми», если почки отвалились»? Це — про оновлення команди Президента. I ще. Вони, безперечно, кращi пiарщики, нiж їхнi попередники, але я не подiляю мету, яку перед ними ставить Ющенко. Вiн що — створює паралельний уряд? Навiщо це? Хай краще виконує свої конституцiйнi обов’язки i навчиться виконувати Конституцiю. Наприклад, нехай звiльнить Авакова з посади харкiвського губернатора, якщо облрада висловила йому недовiру двома третинами голосiв. I не має значення, регiонал це чи «нашоукраїнець! Є закон! Треба було добре працювати цьому Авакову в мiстi Харковi, а не перейматися бiзнесом разом iз вiдомо чиїми братами i племiнниками. Отодi люди б за нього проголосували. А так партiя губернатора набрала в областi 5 чи 8 вiдсоткiв — вiн пiсля того сам повинен був пiти!

— Як ви ставитеся до iдеї проведення навеснi дострокових виборiв до парламенту, яка почала активно циркулювати серед полiтикiв?

— Дуже позитивно - але якщо цi вибори проведуть разом iз виборами Президента.

— Достроковими?

— Звичайно! (Смiється).