Битва титанів: брехун Зварич викриває брехуна Януковича

24 січня 2006 року країна нарешті довідалася про нинішню офіційну посаду першого „помаранчевого” міністра юстиції Романа Зварича. Виявляється, самозваний „професор Колумбійського університету” зараз очолює юридичний відділ в передвиборному штабі „Нашої України”, де, як подейкують злостивці, вже встиг у порядку самоосвіти ознайомитися з першим законодавчим актом – прийнятим 22 лютого 2000 року Законом України „Про бджільництво”. Злі язики стверджують, що нині пан Роман наполегливо працює над поправками до цього Закону й планує після перемоги „Нашої України” на парламентських виборах внести до Верховної Ради законопроект щодо змін і доповнень до головного документа українських бджолярів. Зокрема, в тексті Закону пропонується замінити слова „пасічник”, „пасічника”, „пасічникові”, „пасічником” на словосполучення „Віктор Андрійович Ющенко” у відповідник відмінках.

Видео дня

Про стрімку юридична кар'єру пана „професора” громадськості повідомив сам Зварич, який 24 січня презентував ще одну свою правову розвідку, на цей раз – у царині кримінального права. На правду сказати, з Кримінальним і Кримінально-процесуальними кодексами України, на відміну від Закону „Про бджільництво”, пан Роман ще не встиг ознайомитися, одначе не може не радувати той поступ, з яким недавній міністр юстиції опановує юридичну термінологію.

Так, наприклад, головний юрист „Нашої України” вже довідався про існування такого слова як „судимість” і навіть знає, що вона „погашається” або „знімається”. Більш того, керівник юридичного департаменту „несунів” оголосив про „намір подати депутатський запит до генпрокурора і до міністра внутрішніх справ із проханням надати повну інформацію по кримінальній справі, а також документи, згідно з якими була знята судимість з кандидата в депутати Януковича, оскільки володіє інформацією про незаконність зняття судимості”.

Оскільки цитувати видатного юриста сучасності й майже випускника Колумбійського університету – то справжня насолода, дозволимо собі ще одну розлогу цитату з пана Романа:

”Нам стало відомо, що поновлено відкриття кримінальної справи по підробці документів, відповідно до яких було знято судимість з Віктора Януковича... Кримінальна справа порушена проти судді, яка прийняла це рішення, за нашими даними ця особа знаходиться в розшуку. Ця справа була порушена ще за попереднього генпрокурора та ним вона була закрита. Але провадження в кримінальну справу по цьому факту поновлено ... Виходячи з норм Кримінального кодексу і Закону про вибори народних депутатів України, зокрема частина 4 статті 9, яка забороняє реєстрацію осіб, які мають судимість, ми сьогодні ініціюємо депутатське звернення до Генпрокурора України, щоби нам була надана повна інформація по цій справі в межах, що передбачені Кримінальним кодексом, та Законом про статус народного депутата України ... У випадку, якщо буде підтверджено юридичний факт підробки документів, відповідно до яких було знято судимість з Януковича, ми будемо ставити питання перед ЦВК, щоби вона в свою чергу поставила питання перед Януковичем, які в нього були підстави писати в заяві про те, що судимості немає ... Судимість може бути або знята, або погашена. У випадку, якщо Янукович буде говорити про те, що судимість було знято, а підтвердиться факт про те, що судимість було знято у непередбачений законом порядок, тобто незаконно, то ми маємо всі підстави говорити про те, що Янукович має бути знятий зі списку Партії регіонів”

Позаяк Зварич, вочевидь, не розуміє значення вживаних ним юридичних термінів, пояснюємо, що ніякої судимості в Януковича немає. Бо судимість – це зовсім не те, що думає „професор Колумбійського університету” і провідний, прости Господи, юрист України. Судимість – це правовий стан особи, що виникає через винесення обвинувального вироку з призначенням покарання, і який діє лише впродовж певного строку. До кримінально-правових наслідків судимості належить, наприклад, спеціальний порядок обчислення покарання для раніше судимих осіб. До загально-правових – певні тимчасові обмеження в правах. Зокрема – встановлення за судимою особою адміністративного нагляду, заборона обіймати певні посади чи займатися певною професійною діяльністю, заборона балотуватися в народні депутати України чи депутати місцевих рад тощо. Подібні обмеження виникають з моменту набуття обвинувальним вироком законної сили й автоматично знімаються через певний строк, який залежить від міри призначеного судом покарання.

Щоби переконатися в цьому, Роману Зваричу достатньо було лише проконсультуватися в ще одного „наше українського” правника, який здобув юридичні знання в порядку самоосвіти – Петра Порошенка. Яким чином і за яку суму економіст Порошенко зміг вициганити в президента Одеської юридичної академії пана Ківалова диплом про здобуття вченого звання кандидата юридичних наук – самому Богу відомо. Але порядок обчислення строків погашення судимості Петро Олексійович знає достеменно, оскільки його батько – Гендиректор концерну „Укрпромінвест” Олексій Іванович Порошенко - 20 липня 1986 року був засуджений вироком колегії з кримінальних справ Верховного Суду Молдавської РСР за статтями 155-1, 123 ч.2, 220 ч.2, 227 ч.1 Кримінального кодексу МРСР до 5 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, конфіскацією майна та позбавленням права обіймати керівні посади строком на 5 років (кримінальна справа № 2-121/86). Чи означає це, що батько Порошенка зараз не має права балотуватися до Вінницької обласної Ради? – Звісно, ні. Беремо калькулятор і рахуємо:

29 листопада 1985 року Олексій Порошенко був затриманий міським відділом внутрішніх справ м. Бендери, санкція на арешт видана 2 грудня 1985 року. Оскільки наступні півроку досудового слідства Порошенко-старший провів у СІЗО, у строк покарання йому включили час перебування під вартою. Отже, основне покарання (позбавлення волі) Олексій Порошенко мав відбути 29 листопада 1990 року, а 29 листопада 1995 році – додаткове покарання (заборона обіймати керівні посади). Позаяк за вчинені ним злочини він у сукупності був засуджений на строк, що перевищував 3 роки, але не перевищував 6 років позбавлення волі, то обмеження в правах (тобто судимість) мали діяти впродовж 5 років з дня відбуття основного й додаткового покарання. Це означає, що за будь-яких обставин 29 листопада 2000 року судимість Олексія Порошенка мала бути автоматично скасована за давністю. Таке скасування якраз і йменується „погашенням судимості”.

Але насправді судимість Олексія Івановича була скасована достроково актом амністії згідно ст. 1 п. „б” Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1987 р. (на волю він вийшов 21 серпня 1987 року). У випадку дострокового скасування судимості кажуть, що судимість не „погашена”, а „знята”.

Аналогічну картину маємо й у випадку Януковича. Останній раз Віктор Федорович був засуджений 8 червня 1970 року народним судом м.Єнакієве Донецької області за ст. 102 Кримінального Кодексу УРСР до двох років позбавлення волі. Точну дату погашення його судимості вирахувати досить складно, оскільки судові справи Януковича знищені й зараз лише кілька осіб (сам Віктор Федорович, колишній прокурор Донецької області Віктор Пшонка, колишній начальник УМВС в Донецькій області Володимир Малишев та нинішній голова Апеляційного суду Донецької області Олександр Кондратьєв) можуть пояснити, яким чином суд, призначаючи Януковичу покарання в 1970 році, не засудив його до максимального строку за ст. 102 КК УРСР (замість чотирьох років позбавлення волі Янукович отримав лише 2) попри вже наявну тоді в Януковича судимість за грабіж за попереднім вироком 1967 року. Окрім того, оскільки за першим вироком Янукович не відбув і половини строку й звільнився з колонії умовно-достроково, суд, засуджуючи майбутнього українського прем'єра повторно, мав доплюсувати йому невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Окрім того, зараз практично неможливо перевірити інформацію про те, чи дійсно через рік після виходу Януковича на волю, 18 липня 1973 року, народний суд м. Єнакієве достроково зняв з нього обидві судимості „на клопотання трудового колективу”. Єдине джерело цієї інформації – фальшиві постанови президії Донецького обласного суду, де були викладені фабули кримінальних справ щодо „керівника найуспішнішого уряду”. Ясність міг би внести сам Віктор Федорович, у якого мали б зберігатися належно засвідчені копії всіх документів. Але „тому що лідер” мовчить (про причини такої гри в мовчанку – трохи нижче).

Одначе, як би там не було, достеменно відомо, що останнє покарання Янукович відбув у 1972 році, а строк погашення судимості за інкриміновані йому злочини складає 3 роки. Отже, у 1975 році Віктор Федорович за будь-яких обставин вже мав право писати в анкетах „не судимий”. І той факт, що через 30 років його помічники виготовили фальшивку про те, що начебто Янукович притягувався до кримінальної відповідальності незаконно й що це начебто колись було встановлено Донецьким обласним судом, нічого не міняє – судимість Януковича була погашена якщо не на підставі фальшивого документа, то за перебігом строку давності.

Інша річ, що і кандидата в народні депутати від „Нашої України” Зварича, і кандидата в народні депутати від Партії Регіонів Януковича ЦВК мала б зняти з реєстрації за брехню в анкетних даних. Зокрема, Зварич ніяк не може розібратися зі своєю освітою й зі своїм сімейним станом. Принаймні під час попередніх виборів до парламенту пан Роман, балотуючися в народні депутати, власноручно написав у поданій до ЦВК автобіографії, що він успішно закінчив Колумбійський університет в США. Після того, як у 2005 році з'ясувалося, що Ющенко призначив міністром юстиції патологічного брехуна, Зварич заявив, що він ніколи такого не писав і писати не міг, оскільки ніякий університет, у тому числі Колумбійський, не закінчував. Нині, коли шум навколо освіти екс-міністра юстиції трохи призабувся, Зварич взявся за старе й у новій редакції автобіографії знову вказав, що має вищу освіту. Окрім того, пан Роман чомусь пише, що він одружений, хоча за українським законодавством він є вільним парубком. Річ у тім, що колишній громадянин США Роман Зварич до переїзду в Україну одружувався двічі (сам „професор Колумбійського університету” стверджує, що тільки один раз, але це – чергова брехня). Перебравшись на київські пагорби, Зварич, перебуваючи в законному шлюбі, вирішив одружитися втретє на нинішній своїй співмешканці Світлані, для чого надав в українські органи реєстрації громадянського стану брехливу інформацію про те, що начебто його попередній шлюб в Америці розірваний. У такий спосіб майбутній керівник юридичного департаменту „Нашої України” став двоєженцем і знаходився у цій пікантній позі досить довгий час, доки його законна американська дружина не довідалася про витівки брехливого чоловіка й не розлучилася з ним з власної ініціативи. Отже, на сьогоднішній день останній законний шлюб Зварича, укладений у США, розірвано, а укладений у Києві шлюб із Світланою жодних правових наслідків не породжує. І тому Зварич має писати в автобіографії „неодружений”.

Що ж стосується Януковича, то Віктор Федорович чомусь не проінформував Центральну виборчу комісію про те, де він провів час з 1967 по 1969 рр. і з 1970 по 1972рр. Судимості у нього, звісно, не має, але в автобіографіях треба писати правду. Або не балотуватися в депутати.

Втім, ані Зварич, ані Янукович нічим не ризикують і ніхто їх знімати з реєстрації не буде. Бо в такому випадку виборчі списки довелося б покинути щонайменше половині претендентів на депутатські мандати, які написали в автобіографіях брехню щодо своєї освіти, майнового стану, минулих конфліктів з законом тощо. Тому, насправді, цікавинка полягає зовсім не в тому, хто бреше більше – Зварич чи Янукович. А в тому, з якого дива кримінальна справа, порушена прокурором Донецької області Олексієм Баганцем влітку 2005 року за фактом виготовлення фальшивих постанов президії Донецького обласного суду про начебто „реабілітацію” Януковича, спочатку була раптом закрита після підписання меморандуму між Ющенком і Януковичем, а потім – раптово відновлена після того, як Ющенко заявив, що „відкликає” свій підпис під меморандумом.

Підозри розвіяв усе той же Зварич, який, не подумавши, 7 лютого 2006 року ляпнув язиком буквально наступне: „якби б „Наша Україна” хотіла б об`єднатися після виборів з „Регіонами”, ми б не стали піднімати тему з судимостями Януковича, вірніше - з їхнім сфальшованим скасуванням”. Йой, а що – хіба зваричі, порошенки та інші третьякови можуть якось впливати на найчеснішу й найнезалежнішу в світі Генеральну прокуратуру України? Чи, може, оця сама найчесніша ГПУ порушує чи закриває кримінальні справи на догоду політичному моменту? Мовляв, полаялися Віктор Андрійович з Віктором Федоровичем – прокуратура порушила справу. Помирилися – закрила. Знову полаялися – знову порушила... – Так це ж шкандаль, як говорила незабутня Проня Прокопівна. За такі речі Баганця з Медведьком самих треба на лаву підсудних.

А про те, що трапилося насправді, ми розповімо у наступному матеріалі.

(далі буде)