Крок вперед чи два назад?
Нарешті ЦВК оголосила остаточні результати виборів до Верховної Ради. Попередні дані істотно не змінилися і п’ятірка переможців залишилася тією ж. Марні намагання вибороти місце у парламенті партіями-аутсайдерами, штурм їх прихильниками Центральної Виборчої Комісії разом з головним "обвинуваченим" Ярославом Давидовичем не принесли їм жодних результатів. Ще п’ять днів і Україна матиме новий Парламент, якщо суд не вирішить усе навпаки, хоча на це розраховувати, гадаю, не варто.
Із ситуацією в країні більш-менш зрозуміло – політики намагаються утворити коаліцію і для цього ідуть на будь-які умови, бо парламентська більшість вершитиме долю країни. А ось щодо стосунків із сусідами то картина вимальовується цікава. У залежності від створеної коаліції, матимемо загальний розвиток країни на міжнародній арені.
Коаліція Наша Україна – Партія регіонів
За умов об’єднання партій «ворогів», у керма влади стане головний конкурент помаранчевих на виборах 2004 року – Віктор Янукович, або ж інший кандидат від реігоналів, що суттєво не вплине на загальну картину. Російський фактор впливу набиратиме своїх обертів. Дружні стосунки з найближчими північними сусідами потроху налагодяться.
Такого розвитку подій очікує пан Путін, бо за рік правління Ющенка стосунки вийшли на новий етап розвитку, який не дуже подобається російському керівництву. Сусіди почали втрачати контроль, вплив на політику української держави став набагато меншим.
Щодо інтеграції з Європою, цей процес знову загальмується. Природньо, що громадській думці у Європі важко буде визнати таку коаліцію, згадуючи «помаранчевий Майдан» 2004 року. Втім, західні аналітики, цілком нормально сприймають єднання помаранчевих з біло-блакитними, узсвідомлюючи, що обидві групи є насамперед пердставниками правого спектру по своїй суті, на відміну від Юлії Тимошенко. Водночас, проблема в тому, що регіонали насправді будуть реалізовувати в країні жорстку протекціоністську політику, яка для них, по суті, є політикою виживання.
Коаліція Наша Україна – БЮТ – СПУ
Ідеальний варіант для Європи і Заходу. Друга хвиля «помаранчевих» за логікою мала б сприяти поступовому входженню України до Європейського Союзу. Боротьба за крісла може звести нанівець, як стосунки з близькими сусідами, так і з західними друзями.
Головною метою такої коаліції має стати робота, робота, якою серйозно в Україні ще ніхто не займався. Мова йде насамперед про приведення українського законодавства та стандртів до європейських. Без цього уявити навіть асоційоване членство неможливо. Однак, поки що для цього є чимало проблем, головна з яких нерозуміння політиків та відстуність достатньої кількості фахівців.
Росія ж в такому випадку чекатиме повторного провалу «помаранчевих», Європа – врегулювання стосунків на краще.
Інші варіанти
Варіантів створення коаліції чимало, але за багатьох умов вони навіть не розглядаються. Наприклад СПУ – КПУ - Партія Регіонів, створивши таку коаліцію мали б більшість у Парламенті (240 мандатів), що теж дозволяє висувати свої вимоги. Тільки один мінус - домовитись цим трьом політичним силам майже неможливо, Регіони навряд чи дозволять двом іншим впливати на процес і згодом такий союз би розвалився. Існує ще варіант – об’єднання БЮТу і Партії Регіонів (тоді б ці політичні сили мали конституційну більшість - 315 мандатів, що дозволило б їм приймати будь-які рішення). Теоретично – можливо, практично – ні. Адже у варінаті такого союзу прем"єра висували б ріегіонали, а позиція Тимошенко у цій справі відома. Перша вона лише серед помаранчевих і це голвона причина нищівної критики "неприродніх" союзів.
Вибір коаліції - це не лише вибір внутрішньоукраїнської політичної еліти, це також і зовнішньополітичний вибір. Тут Україна або ще раз підтвердить свій геполітичний курс на Захід, або ж знову повернеться обличчям на північний схід, постійно балансуючи, прикриваючись тезами про багатовекторність.
Тому наразі особливо важливо, аби коаліція, яка створюється і документи, які при цьому будуть підписані, означили все ж таки зовнішній курс країни і ті кроки, які робитиме нова владна коаліція в напрямку цього курсу. Це - унікальний шанс об"єднати політичні еліти країни для досягнення історичної мети. Однак, поки що про це говорять значно менше, аніж про посади...
Юлія Бабенко, Інститут Масової Інформації