Черговий ляпас Україні: Путін не прийняв вірчі грамоти в українського посла
Президент Віктор Ющенко нещодавно призначив новим українським послом в Росії Олега Дьоміна і доручив йому зробити все необхідне для вирішення проблемних питань між Росією і Україною, а також сприяти організації роботи міждержавної комісії на рівні президентів двох країн.
Однак, дипломатичні жести, до яких вдається Кремль, з усією очевидністю свідчать, що до взаємоповажних відносин України і Росії ще дуже далеко. Москва не припиняє спроб публічно принизити Київ.
Так, вірчі грамоти українського посла, до речі, росіянина за етнічною приналежністю, та вихідця з однієї з найсхідніших областей України, приймав не особисто Президент, а всього лише заступник міністра іноземних справ Григорій Карасін. Хоча зовсім нещодавно Путін особисто приймав вірчі грамоти у послів таких, вочевидь, дуже важливих для Москви держав, як Зімбабве, Конго, Панама тощо (http://www.kremlin.ru/text/news/2006/02/100977.shtml).
Слід відзначити, що нещодавно Григорій Карасін просидів усю програму на телеканалі РТР з відомим Україні ведучим Дмитром Кисельовим, де специфічно, по-Кисельовські підібрані гості в один голос заявляли, що України немає, не було і не повинно бути. Наше Міністерство закордонних справ навіть відповіло на цю чергову інформаційну диверсію окремим коментарем речника МЗС. За його словами, «у російському інформаційному просторі проводиться кампанія, що містить елемент антиукраїнських настроїв, і ця кампанія не може не викликати стурбованість».
«Ми неодноразово звертали увагу представників РФ на неприпустимість подібної інформаційної кампанії, будь-яких висловлень, що можуть принизити гідність української держави, українського народу», - зазначив речник МЗС Василь Філіпчук. «Ми залишаємо за собою право на адекватну реакцію», - додав він. "Пан Карасін не вжив жодного слова з антиукраїнським відтінком, але він також не спростував заклики, не відреагував, як повинен би представник МЗС РФ, будучи присутнім на телепередачі, де принижується гідність України", - зауважив Філіпчук.
Щойно вчора віце-спікер Державної думи Росії Володимир Жириновський на зустрічі з Путіним (!) заявив: «Якщо Януковичу вдасться провести федеративну реформу, відбудеться розпад України і входження її східних і південних регіонів до складу РФ. Тоді у Росії з‘являться Одеський, Харківський, Дніпропетровський і Луганський округи». Путін теж промовчав. Розумні люди кажуть – що в Кремля на умі, те в Жириновського на язиці.
Назагал, інформаційні провокації проти України стають одним з основних засобів «міждержавного партнерського діалогу». Російські телеканали (всі без винятку контрольовані Кремлем) вже повернулися до лексики 19 століття і називають Україну Малоросією.
Зовсім нещодавно, під час виборчої кампанії, російські телеканали з усієї сили рекламували Партію регіонів, і ще більше – Блок Вітренко, грубо втручаючись у внутрішні справи України. До речі, відповідно до статті 71 Закону про вибори народних депутатів Національна Рада з телебачення і радіомовлення зобов‘язана припиняти на території України трансляцію всіх іноземних телеканалів, у тому числі в кабельних мережах, за результатами фактів втручання у виборчу кампанію. Чому цього не робиться – досі не відомо.
Російські ЗМІ причетні й до більш тонких виборчих провокацій. Так, у день парламентських виборів в Україні 26 березня основні найрейтинговіші ЗМІ Росії, в тому числі найрейтинговіші інтернет-ЗМІ, такі як Лента.ру, Газета.ру тощо, до закінчення голосування оприлюднили дані «екзит-полу». За цими «даними», третє місце займав блок Наталі Вітренко (http://lenta.ru/news/2006/03/26/exit/; http://lenta.ru/news/2006/03/26/appear2/).
Цікаво, що деякі ЗМІ України, зокрема сайт «Комітет виборців Донбасу» (http://zadonbass.org/allnews/message.html?id=32248) передрукувавши цю «дезу» підставив себе під дію закону, який забороняє оприлюднення результатів екзит-полу до завершення голосування.
Ймовірно, дане «опитування» було сфальшоване кремлівським політтехнологом Глібом Павловським, який не приховував, що намагався протягнути у Верховну Раду стовідсотково контрольовану Кремлем «команду» Вітренко.
Провал Вітренко мав би закінчити кар‘єру Павловського. Півтора роки тому він провалив кампанію сателіта Кремля Януковича, а сьогодні – відібрав 2,93% голосів у того-таки лідера Партії регіонів.
За такого валу інформаційних провокацій з Москви важко чекати врахування Україною російських інтересів. Між тим, офіційний Київ попри все намагається домовитися з Кремлем «по-добру».
Зовсім нещодавно міністр сільського господарства Олександр Баранівський нарешті озвучив більш-менш адекватну позицію з приводу торговельних воєн Москви проти вітчизняної продукції – у відповідь на дії Росії Україна застосує дії у відповідь щодо російської продукції. Однак, ця позиція одразу була піддана критиці з боку голови РНБО Анатолія Кінаха.
Аналогічно, під час дискусії з віце-спікером Держдуми Жириновським у програмі «Свобода слова» на телеканалі ICTV, лідер партії «Віче» Інна Богословська у всіх бідах звинуватила не Жириновського чи його лікаря, що було б логічно, а, натомість, заступника міністра іноземних справ України Антона Бутейка, за те, що він «не вміє домовлятися» з Жириновським.
Між тим, Збігнев Бжезинський якось слушно відзначив, що "росіяни дуже розумні і не люблять слабаків". Тому для успіху у відносинах з Росією українським політикам треба перестати бути слабаками та припинити абсолютно незаслужено вважати слабаком свою країну.
Олександр Палій, для «Обозревателя»
P.S. Як повідомили "Обозу" в МЗС України, Стаття 13 Віденської конвенції про дипломатичні зносини (1961) передбачає, що Глава дипломатичного представництва приступає до виконання своїх функцій у країні перебування в залежності від практики, яка існує у цій державі.
Протокольна практика Російської Федерації передбачає, що після вручення копій вірчих грамот заступнику Міністра закордонних справ РФ іноземні посли можуть виконувати свої дипломатичні функції у повному обсязі, включаючи зустрічі з високими офіційними посадовими особами, крім Президента Росії. Церемонія вручення вірчих грамот Президенту РФ планується після формування групи послів щонайменше з 8 осіб.