Вільнюська система координат
"Спільне бачення сусідства" – саме так називалася конференція, яка минулого тижня відбулася у столиці Литви Вільнюсі. Цю назву навряд чи знає багато українців, однак є всі підстави для того, аби ця конференція увійшла в історію. Вже зараз в Росії доволі серйозно говорять про те, що зустріч у Вільнюсі дала поштовх до нової «холодної війни» між Росією та Заходом.
У Росії дуже ревно поставилися до того, що у Вільнюсі зібралися лідери країн, яких традиційно називають прозахідними, із якими важко домовлятися Москві.
Та і час зустрічі вочевидь був невипадковим. В Україні, яка може стати ключовою країною у формуванні нової осі, завершилися вибори і відбувається розробка зовнішньої доктрини принаймні на найближчі 5 років. Од того ж навесні застосовувати тиск «газом» значно складніше, аніж взимку.
Там, у Вільнюсі Президент Ющенко чітко заявив, що він сподівається вже найближчим часом долучитися до Плану дій НАТО та хоче почути чіткий сигнал від Заходу, що двері ЄС не закриються перед Україною. Відразу після цих заяв та після його зустрічі з Діком Чейні, віце-президент США виголосив промову, яка досить жорстко характеризувала політику Росії відносно її сусідів і була доволі боляче сприйнята в Москві.
Віце-президент США Дік Чейні звинуватив Росію у гальмуванні демократії і спробах шантажувати своїх сусідів, погрожуючи перервати постачання енергоносіїв.
"Це не служить законним інтересам, коли нафта і газ стають засобом тиску і шантажу, чи з допомогою маніпулювання постачань, чи спроб монополізувати траспортування. І ніхто не може виправдати акцій, які підривають територіальну цілісність сусіда чи втручаються в демократичні процеси", - так звучала точна цитата слів Чейні.
За словами Чейні, коли Росія буде проводити самміт Великої Вісімки у Санкт-Петербурзі в липні, західні лідери будуть наголошувати на тому, що Росія лише матиме зиск від міцних і стабільних демократій на своєму порозі, і що їй немає чого боятися.
Таку заяву глава МЗС Росії Сергій Лавров назвав блюзнірством у власному коментарі з цього приводу. Його текст розміщений на сайті МЗС РФ.
"На початку 90-х років ціною життів російських миротворців було зупинене кровопролиття і в Грузії, і в Молдові, і тим самим врятована територіальна цілісність цих держав", - сказав Лавров. "Не пам'ятати про це, я б сказав, блюзнірство (рос. "кощунство")", - додав він.
"Я думав, що людина, що займає таку державну посаду, має весь обсяг об'єктивної інформації, але судячи з усього, підвели помічники або радники", - підкреслив Лавров, коментуючи висловлювання Чейні про те, що "сьогодні в Росії противники реформ прагнуть повернути назад і ліквідувати досягнення 90-х років".
Російські політологи порівняли заяву Чейні із промовою Черчілля у Фултоні, заявивши про початок ідеологічного наступу на Росію.
Припущення Лаврова про «помічників або радників», які ніби то спонукали Чейні до гострих заяв, не виправдалося. Вже за кілька днів, подібні закиди на адресу Росії висловив і Президент США Джордж Буш.
За досить короткий проміжок часу США чимало уваги приділило пострадянському простору, в тому числі і вільнюській конференції. Навряд чи це було збігом обставин.
Найімовірніше, США нарешті виробили власну доктрину реагування на головну стратегію Росії енергомонополізації Європи.
Агрессивна політика Росії в енергетичній сфері стосовно своїх найближчих сусідів, та особливо Європи, не могла залишити США байдужими. По-перше, у разі успіху цієї стратегії, це означало б серйозне посилення Росії та поглиблення її зв’язків з ЄС.
По-друге, це йде в розріз з інтересами американських компаній, які поставляють до Європи близькосхідний газ та нафту.
Відтак, спочатку США посилило свою увагу до країни так званої Балто-Чорноморської дуги, які можуть стати транскордонною територією між Росією та Заходом, відтягнувши їх від впливу Росії. Згідно цієї логіки Україна та Грузія заявили про вихід з СНД.
Наступним кроком має стати створення нового міждержавного об»єднання Балто-Чорноморських країн, можливо на базі вже існуючого ГУАМ. Все це, вочевидь, супроводжуватиметься певним ідеологічним протистоянням: з одного боку докорами щодо стану демократії в Росії, з іншого – про загрозу однополюсного світу.
Вся ця ситуація матиме і вплив на внутрішню ситуацію в Україні. Тепер Президенту доведеться визначатися, який прем’єр буде здатен виконати нові завдання зовнішньої політики, які неминуче означатимуть загострення стосунків з Росією та енергетичну кризу в самій Україні.
До речі, після повернення з Вільнюса, Ющенко зустрівся з лідерами політичних сил, і по запевненню Ю.Тимошенко, вона вже не сумнівається у створенні саме помаранчевої коаліції…
Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації.