Російський енергетичний «Райх»?
Газопровід в обхід України відкидає тінь триглавого російсько-німецького орлаГазовий «пакт Молотова - Ріббентропа». Рік 2006-й
Російська Федерація провадить проти України політику, котру можна назвати не лише недружньою, а й відверто ворожою. Аналітики наголошують переважно на «інформаційній війні», але прискіпливіший погляд свідчить, що останні події, зокрема і в світлі феодосійського скандалу, вплетені в ширшу політику упокорення. В енергетичному форматі, на жаль, союзником Росії погодилась виступити Німеччина. Ця співпраця проти країн-транзитерів нагадує пакт Молотова-Ріббентропа від енергетики.
Допоки співробітники російських спецслужб у натовпі феодосійських пенсіонерів, лякаючи Вашингтоном, волають про натовські чоботи на священній українській землі, Кремль якнайтісніше братається з німецькими бізнес-гігантами. Сердечне порозуміння кремлівських і німецьких політичних еліт за спиною України викликає зрозумілі історичні алюзії п'ятдесятилітньої давності. А «українські націоналісти» досі «думкою багатіють» на тему евентуального посилення Веймарського трикутника Україною, замовчуючи новопосталу загрозливу енергетичну вісь Москва-Берлін. Назвати її «віссю центральноєвропейського зла» не випадає, але й «добра» державам, котрі судомно прагнуть вийти з-під путінської опіки, вона не принесе. Росія попри те, що підживлює в Україні насамперед антизахідні настрої, сварок з євроатлантичною співдружністю уникає, та й курс євроконтактів Москви йде переважно через Берлін. Простежується союз двох загадкових душ - російської та німецької. Німці прагнуть асистувати «неолібералізму» розливу а ля Жириновський насамперед у нафто-газовій галузі.
Допоки Росія волає про «споконвічне слов'янське братство» з Україною, побічно патякаючи про територіальні претензії, то з німцями Москва розвиває «стратегічне партнерство», котре передбачає порозуміння політичних та економічних верств обох країн у реалізації довгострокових перспектив. Найстратегічнішою для «любих друзів» лишається енергетика - росіяни прагнуть німецьких інвестицій і безпосереднього доступу до європейських споживачів із подальшим його перерозподілом. Німців ваблять неозорі родовища копалин «Расєї-матушки» і можливість транспортувати «рідке золото» до тiєї ж Європи. Центральною проблемою для України стане Північний газопровід, що має пролягти по дну Балтійського моря і завдяки співпраці «Газпрому» та німецьких компаній «E.ON» й «BASF» повинен забезпечити Європу російським газом в обхід усіх транзитних країн. Керівником проекту став Герхард Шредер, екс-канцлер Німеччини. Днями він відверто заявив: Європа мусить прагнути до скорочення обсягів газового транзиту через територію України. Богобоязливі німці, привозячи карамельки для «бідних українських сиріток», ведуть за спиною ЄС сепаратні домовленості з Росією, аби ті ж дітки взимку добряче померзли.
У сфері спільних інтересів лежить і заповнення неозорого російського ринку німецькими товарами: від ковбаси до електросамоварів. Важливими є й масштабні німецькі кредитні лінії. Палко дружать також військовики. І не лише у святій справі «боротьби зі світовим тероризмом»: забуяв, як у буремнi тридцятi, військово-технічний обмін, зокрема коли зайшлося про творення орбітальної станції німецьких супутників. А просто сенсаційним стало перекидання німецьких вояків через Росію до Афганістану. Попри формальну заміну відверто проросійського канцлера Герхарда Шредера на Ангелу Меркель, відчутних змін не відбулося - Німеччина лишається адвокатом Росії у цивілізованому світі.
Внаслідок нещодавнього брюссельського саміту вісь «енергетичного балтійського добра» наразі, завдяки відчайдушним спробам поляків, прибалтів і фінів блокувати «обхідну трубу», додаткового фінансування від ЄС не отримає. Тож і українцям варто якнайшвидше долучитися до трансдержавних дискусій на цю тему. Матч Польща - Росія: 1-1
Днями на саміті голів держав і урядів ЄС Польщі вдалося відстояти польсько-українські інтереси і переконати Європейський Союз утриматися від фінансування балтійського трубопроводу, котрий мав би оминати обидвi нашi країни. Не скасувати проект узагалі, але бодай не фінансувати його. Це можна вважати успіхом, адже швидка реалізація цього проекту спрямована насамперед проти нелояльних транзитерів і дозволяє Кремлю підвищувати ціну за газ до будь-яких захмарних висот. Із відповідним відключенням «труби» на Різдвяні свята, днів так на десять, для проведення, наприклад, «профілактичних робіт». Або ж із відключенням узагалі. Адже ніхто не може змушувати Москву продавати той чи інший свій продукт насамперед - ринок, мовляв. Кремль - інституція багатюща на вигадки, тож і офіційне пояснення «чому газ не подаватиметься в Україну всю зиму» ОРТ якось зварганить. Сценарій, звісно, - із фільму політичних жахів, але, боюся, він є не таким уже й перебільшенням.
За підсумками згаданого саміту, офіційна Варшава запевнила, що європейські гроші на «обхідну трубу» під Балтикою не підуть - лише німецько-російський капітал. Початкова версія цього пункту європейської енергетичної політики передбачала пріоритетність тих проектів (у тому числі і газопроводів), метою котрих би була диверсифікація джерел поставок енергосировини до Європи. Прем'єр-міністру Польщі Казимиру Марцинкевичу вдалося обмежити початкову формулу, за якою ЄС має надавати повну підтримку інфраструктурним проектам, котрі забезпечуватимуть диверсифікацію джерел енергії (це б дозволило підтримати єесівськими грішми трубопровід по дну Балтійського моря). Після ж втручання Марцинкевича було записано, що ЄС підтримуватиме лише ті проекти, що служать «усім державам ЄС». А за вимогою Фінляндії проекти не можуть нести екологічної загрози (прокладання цього трубопроводу по дну Балтійського моря, нашпигованого сотнями тон затоплених боєприпасів часів ІІ Світової війни, може спричинити природну катастрофу).
На думку прем'єр-міністра Польщі, прийняті обмеження «гарантують, що Північний газопровід ніколи не фінансуватиметься грішми ЄС». Досягнутий на самiтi результат польський глава уряду визнав «цілком задовільнім». Відкритою, щоправда, залишається можливість фінансування цього проекту через посередницькі інституції, наприклад, через Європейський інвестиційний банк. Марцинкевич, утім, наголосив, що «ЄС повинен підтримувати лише такі проекти, котрі служать усім країнам і не спрямовані проти когось. Ми будемо завжди дбати про те, аби проект балтійського газопроводу не отримав жодної підтримки ані в ЄС, ані у жодній інституції, в котрій ЄС задіяний».
Реакція Шредера, про яку йшлося вище, не забарилася - він заявив до того ж, що європейські споживачі зацікавлені в зниженні залежності від транзиту російського газу через Україну. За його словами, приблизно 80 вiдсоткiв російського газу, призначеного для ЄС, йде через Україну. На думку Шредера, «в інтересах стабільних поставок енергії в Європу цей показник має бути зменшено». Також екс-канцлер висловився за забезпечення російським компаніям рівного доступу до енергетичних активів у Європі: «Росія і російські компанії повинні мати ті ж можливості, що й європейські компанії в Росії».
Реакції України, яка заплуталася в «помаранчево-синіх» інтересах, і досі не чути...«Собор» проти задумки Шредера
Єдиною, власне, партією в Україні, яка негайно відгукнулася на висловлювання екс-канцлера ФРН, а нинi керiвника проекту «Пiвнiчний газопровiд» Герхарда Шредера щодо необхідності скоротити поставки газу в Європу через українські терени, є УРП «Собор». Партія сприйняла заяви Шредера «із занепокоєнням» і «вбачає в цьому висловлюванні вияв егоїстичної короткозорої позиції європейського лобі російського «Газпрому», яке готове пожертвувати стратегічними інтересами Європейського Союзу в ім'я одержання комерційної вигоди». Про це йдеться у заяві, розповсюдженій прес-службою УРП «Собор». Партія застерігає від згубності надмірного узалежнення Європи від поставок російських енергоносіїв, яка вже сьогодні часто спонукає Захід до політики подвійних стандартів щодо авторитарної путінської Росії. Енергетична безпека, підкреслюється в заяві «соборівців» Матвієнка, мусить стати центральною темою в майбутньому співробітництві України з ЄС.
Антін БОРКОВСЬКИЙ, «Україна молода»