Сергій Євтушенко: "Операцією з моєї депортації керував полковник ФСБ"
Як ми вже повідомляли, в московському аеропорту "Шереметьєво" був затриманий позаштатний радник міністра закордонних справ України, виконавчий директор Інституту євроатлантичної інтеграції, заступник голови партії "Пора" Сергій Євтушенко.
Його російські прикордонники визнали таким, чия присутність у Росії небажана. Варто зазначити, що впродовж останніх двох років С. Євтушенка вже двічі не пускали в країни СНД: у середині вересня 2005 року — до Азербайджану, а на початку 2006-го — до Білорусі. І ось тепер — Росія. Чому українських політиків так бояться в цих країнах? Про це ми запитали самого Сергія Євтушенка.
— Що ви планували робити вРосії?
— Я був запрошений Народним демократичним союзом Росії, його лідерами Михайлом Касьяновим і Іваном Стариковим для проведення переговорів щодо співпраці на рівні громадських організацій, аналітичних центрів, щодо міжпартійного співробітництва. Для цього я й збирався відвідати Москву. Але мені відмовили у праві в'їхати на територію Російської Федерації, оскільки моє прізвище є у списках ФСБ, зокрема, у списках іноземців, в'їзд яких в Росію небажаний. Ніяких пояснень мені в аеропорту не надали, акт про депортацію озвучив пілот українського літака. У цьому акті було сказано, що я є "лицо, являющееся нежелательным для вьезда в Российскую Федерацию".
— Тобто аргументації не було ніякої?
— Так, ніякої. Операцією з моєї депортації керував полковник ФСБ. Оскільки схожий епізод зі мною і моїми колегами по партії трапився 2 березня цього року в Мінську, то я можу зробити висновок, що спецслужби цих країн, які входять у єдину союзну державу, мають спільну базу даних. Я бачу в цьому інциденті політичний підтекст. Вибори в Україні закінчилися, а наступні вибори в Росії будуть лише через півтора року, тож такої нагальної потреби боротися із розповсюдженням "помаранчевої загрози" я не бачу. Бо саме така мотивація була в білоруських спецслужб, коли нам заборонили в'їзд у Мінськ. Ця параноя й досі переслідує російську владу.
— То, може, не варто їхати в Росію взагалі?
— Явважаю, що співпраця українських партій з російськими є нормальним, демократичним процесом. Російська Федерація буде приймати саміт країн Великої вісімки як країна демократична. І цей інцидент ставить під сумнів, власне, підстави Росії вважати "себе демократичною державою. Вона ще не доросла до таких стандартів і їй ще зарано приймати такий масштабний форум. Я вважаю цей інцидент політичною провокацією, яка не сприяє розвитку духу партнерства між нашими державами. Це ланка в ланцюзі інших подібних, як-от економічні війни, останні події у Феодосії. Мені здається, що загалом весь контекст наших двосторонніх відносин свідчить про те, що Російська Федерація, очевидно, шукає політичних дивідендів з допомогою війни спецслужб проти України.
— Що ви тепер робитимете? Вас задовольнить статус персони нон-грата чи ви спробуєте добитися його скасування?
— Найперше, я думаю, треба з'ясувати причини відмови в'їзду. Наскільки мені відомо, вже є нота МЗС України з цього приводу, а наш консул у Москві займається обставинами моєї депортації у Мініртерстві закордонний справ Росії, Я лише можу запевнити, що жодних порушень з мого боку громадського порядку, жодних моїх виступів на публічних форумах, жодних заяв проти Росії не було. На відміну від Костянтина Затуліна, днями оголошеного персоною нон-грата в Україні, який тривалий час виступав з антиукраїнськими, шовіністичними заявами.
— Хто ще з українців, окрім вас, є в "чорному списку" небажаних для Росії осіб?
— Не можу сказати точно, але думаю, що там є мої колеги з партії "Пора", члени інших українських демократичних партій. А ще цілий ряд громадян Грузії, навіть керівник грузинського комітету з питань оборони і нацбезпеки опинився у схожій зі мною ситуації, коли йому було відмовлено у в'їзді на територію Російської Федерації. Так що, я думаю, в тому списку є багато іноземців, представників тих країн, де свободи більше, ніж дозволено Кремлем.
Олег Стецишин, «Експрес»