26 комісарів-соціалістів таки залишилися живими

Почну з анекдоту, хай трохи задовгого. Їдуть двоє добродіїв з Одеси потягом. Старший – до Жмеринки, молодший далі, до Шепетівки. Познайомились, розговорилися. Старший кличе: “Ви мені дуже симпатичні. Зійдемо у мене, погостюєте, а потім поїдете далі”. Зійшли, повечеряли, погомоніли, лягли спати. Ранком поснідали, дружина господаря якийсь подарунок гостю подала. Треба йти до потяга. Ось тут старший і каже: “Платіть гроші!” “Тобто?” Господар йому: “Ви ж мені не сват і не брат. Я вас годував, пригощав, подарунок дав. Ось за це і платіть”. Гість несамовито обурюється. І дійсно, якась дурість. Тоді хазяїн пропонує: “Що ми будемо сперечатися? Пішли до ребе, він людина мудра, як він скаже, так і зробимо”.

Прийшли до ребе. Вислухавши старшого, він говорить: “І таки Ви правий”. Молодий у нестямі, та ребе послухав і його. А в результаті каже: “Ні, і ви теж правий”. Молодший не витримує: “Здуріти можна від Вас і від Вашого ребе”.

Старший заспокоює: “Не нервуйте. Тепер вже можемо йти на потяг. Я ж саме для цього Вас учора запросив. Аби Ви взнали, яке лайно наш ребе”.

Приблизно така ж ситуація нині у нас - перебаламучено всю Україну і тільки для того, щоб ми усі взнали, чого вартий наш вельмишановний лідер соціалістів пан Мороз.

Хоча йому це не вперше. Пам’ятаєте канівську четвірку? Підписали угоду. Сидять учотирьох. Ткаченко говорить, що узгоджено підтримати одну кандидатуру: Марчука. Вирішили. Назавтра Мороз, як сокирою по голові, відмовляється від підпису. Йде на вибори сам. Роз’єднані опозиційні кандидати вщент програють вибори.

А тепер довго, з муками народжували коаліцію сил Майдану. Намучились, підписали. Зокрема, там є зобов’язання голосувати за спільного кандидата у Голови Верховної Ради. Після довгих суперечок висунули Порошенка. А далі за усталеним сценарієм. Мороз відмовляється підтримати кандидатуру Петра Олексійовича. Все б нічого, якби це зроблено було по-людськи.

Зібрав би свою фракцію, сказав, що розум йому не дозволяє голосувати за Порошенка. Нехай навіть фракція підтримує його. Виходять до партнерів по коаліції. Повідомляють про це і попереджують, що якщо не буде змінено кандидатуру на іншу з “Нашої України”, вони вимушені будуть запропонувати свою кандидатуру і оголошують про свій вихід з коаліції.

Ви вже добре знаєте, що все відбулося не так. Прямо у залі оголошується про зміну підходів. “Як тать в нощи” Мороз говорить про свій “непростий” вибір. і починається вакханалія облуди. Говориться про своє відверте нехтування вимогами щойно - 22 червня - підписаної угоди, і одночасно, начебто нічого не сталося, запевняють партнерів по демократичній коаліції поставити їх перед фактом обрання себе спікером і висловити досить ультимативну вимогу: “Я є спікер. Або ви погоджуєтесь із цим фактом і ми працюємо далі, або ми виходимо з коаліції”. І цього, хай ганебного, але хоч з якимось натяком на пристойність кроку зроблено не було.

Коли вже пішла така пиятика, то нічого робити тепер вже не соромно. Днями було нарешті опубліковано документи, які, начебто, містять в собі всі необхідні матеріали. Як це вимагає Регламент і Конституція.

І ось тут відкривається вся ганебна, диявольська кухня нових коаліціянтів. Взагалі треба сказати одне. Або цю всю злодійську оборудку з викрадення пана Мороза із помаранчевого сералю разом з його фракцією було скручено в останній момент - безпосередньо у залі засідань. Або якщо вони готували її завчасно, то, як це часто-густо буває у нашому українському бедламі, хлопці-змовники помилилися в розрахунках. Вийшла велика нестиковка у датах. Щоб все виглядало, як “сє налєжить” у схемі не вистачає декількох днів. Зробимо простий підрахунок. Попереджають про вихід з коаліції 7 липня, за тим 10 днів на роздуми для партнерів. Тепер пішли далі. 16-го липня о 24 годині термін кінчається. 17 липня можуть вже оголосити про припинення існування коаліції демократів. І тут же одним темпом головуючий оголошує про створення нової коаліції. До речі, може навіть не треба проголошувати про особовий склад коаліції. Головне, щоб необхідні матеріали – коаліційна угода, а також “списки членів депутатських фракцій, що формували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів” – було завчасно передано до апарату Верховної Ради.

Звертаю вашу увагу на зацитований з Регламенту Верховної Ради (ст. 61 п. 4) текст. З нього достеменно не можемо встановити, чи це мають бути списки всіх членів фракції, чи тільки окремих членів. Виходячи з того, що в Конституції постулюється принцип, за яким мандат народу отримують врешті-решт окремі депутати, а не самі фракції, будемо вважати, що мають бути надані списки лише тих депутатів, які погодилися ввійти у коаліцію.

Тепер повернемося до розрахунків. В той же таки день – 17 липня – ніхто не забороняє оголосити запропоновану коаліцією кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра. І ця пропозиція передається Президенту хоч у той же день, чи в який завгодно день опісля. Єдине – ця операція має бути формально виконана не пізніше ніж 24 липня. Саме тоді настає кінець 60-денного терміну після відставки Кабінету Міністрів, яке відбулося 25 травня цього року.

Саме до 24-ї години цього дня має бути сформовано персональний склад Кабінету Міністрів (ст. 90 ч. 2 п. 2 Конституції України). Для чого згідно зі статтею 85 п. 12 цієї ж Конституції має бути щонайперше в наявності Прем’єр-міністр України, який призначається парламентом за поданням Президента. На це йому, Президенту, дається 15 днів від того дня, коли йому було подано відповідну пропозицію. Тому, якщо зробити зворотній відлік, то щоб строки були витримані, пропозиція мала бути надана 10 липня.

Таким чином вже в цьому варіанті ми бачимо, що після 24 години 24 липня Президент має право розпустити парламент, бо конституційний термін подання не було витримано. Адже згідно з публікацією в офіціозі – “Голосі України” – формально коаліцію було створена не 7, а 11 липня. Плюс 15 днів – виходить 25 липня, тобто на день пізніше після закінчення 60-денного терміну.

Але цей термін буде не виконано ще більше. Бо ж, як ви бачили, нові коаліціянти не враховують 10-денної перерви на роздуми перед остаточним виходом із коаліції. Щоб якось залагодити справу, наші парламентські шулери, антикризові коаліціянти вдалися до відвертого перекручування засад Конституції і Регламенту. В обох документах чітко засвідчено, що суб’єктами створення коаліції виступають саме фракції, а не окремі депутати. В п. 3 ст. 61 Регламенту говориться, що основний засадничий документ коаліції – відповідна угода – підписуються виключно головами або їх заступниками і до цього маються лише списки з підписами окремих депутатів, в якості додатку.

Здавалось би зрозуміло, що і вихід з коаліції може відбутись за рішенням фракції, як такої. Що цікаво: в своїй коаліційній угоді коаліціянти-2 в 10 розділі пишуть, що входити до цього депутатського утворення можуть як фракції, так і окремі депутати. Останнє, як ми встановили, повністю протирічить духу положень Конституції і Регламенту про організацію і діяльність парламентських коаліцій. Але ні слова не говориться про те, що депутат може вийти з коаліції, як окремий правовий суб’єкт.

А от розвал демократичної коаліції вони будують саме на виході поодинці 26 соціалістичних комісарів, серед яких нема зокрема самого Олександра Олександровича, Вінського, Бойка, Ніколаєнка і ще трьох депутатів-соціалістів. Як ви бачите, Мороз, начебто, і не виявляв бажання покидати лави своїх старих, майданних соратників. І от, виходячи із заяв оцих кустарів-одинаків демократична коаліція віддала Богу душу.

Для чого все це зроблено? Для того, щоб штучно обійти вимогу про необхідність попередження своїх партнерів про вихід якої-небудь фракції заздалегідь. А саме, за 10 днів до факту виходу. Бачте, якщо відбувається вихід депутатів поодинці, то на погляд наших коаліційних шулерів, з них і спитати нічого. Треба робити навпаки, у розширювальному вигляді. Тобто, якщо існує норма про попередження заздалегідь, то вона має розповсюджуватись і на окремих депутатів.

Тим більше, коли виходить понад дві третини наявного складу фракції. І це призводить до того, що припиняється робота коаліції. Норма про 10 днів зроблена для того, щоб дати можливість провести додаткові переговори та інші заходи для збереження коаліційного утворення. А то на створення коаліції відводиться 30 днів, а на її розвал як бачите, достатньо і 3 хвилини, які потрібні на виголошення з трибуни ВР заяви про вихід. При розробці Регламенту його автори зробили необхідним, щоб “отряд таки заметил потерю бойца”, щоб унеможливити подібний зрадницький метод розвалу коаліції.

Щоб іще більше завуалювати цю оборудку, вони, наші спритники, у своїй коаліційній угоді до тих варіантів припинення діяльності коаліції, які перераховано у пункті 1 ст. 66 Регламенту, додають ще один. А саме можливість припинення ще й у випадку виходу фракції або фракцій зі складу коаліції.

Ну, по-перше, це ще більше послаблює вимогу духу Конституції про збереження коаліції, як фактора стабільності у суспільстві. Адже таке нововведення дає можливість знищувати коаліції навіть тоді, коли після виходу однієї або декількох фракцій до складу коаліції буде входити все-таки більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради.

А по-друге, це ще й конституціонує отой безперешкодний вихід з коаліційних утворень. Таким чином, горе-коаліціянти працювали за принципом: “скоро робят – слепых родят”. Дуже цікаво, що після виходу 26 комісарів-соціалістів з пісків демократичної коаліції, на берег нового утворення вийшло вже 29 вщент знеславлених витязів. А не так, як було на початку: 32 витязі прекрасних, а до них ще 33 – дядько Чорномор. Чи то Олександр Мороз.

Саме таким облудним чином автори захотіли штучно пересунути дату початку роботи скомпонованого ними утворення з 11+10 = 21 липня на те 11 липня. Яке, на їхній погляд, полегшує їм життя. Але як кажуть брати-росіяни: “чёрного кобеля не отмоешь добела”. Президент має зробити певні висновки. А саме: що мати справу в державі з коаліцією, що грунтується на облуді і підтасовках, не тільки не варто, але й небезпечно. Зробили грішну справу один раз, зроблять ще й не один раз.

Взагалі почувається, що останніми роками Верховна Рада весь час знаходиться в стані підготовки до воєнних дій. Що тобі під час четвертої каденції керуючим справами був генерал-полковник Куцик, що зараз Мороз узяв на цю посаду знов-таки генерал-полковника Рудковського. З чого б це?

P.S. Із зацікавленням читаю коменти до публікацій, адже хоча вони й не є концентрованою думкою гостей сайтів, але якимось чином допомагають зрозуміти їхню думку. Прикро тільки, якщо деякі “мисливці” заходять на сайт, як на стежинку війни. Не знаючи питання, не обтяжуючи себе наведенням аргументів, але добре упослідивши свій шлях брутальною лайкою.