Янукович нагадав Луценку Брежнєва

Коли в 2004 році Юрія Луценка призначили Міністром внутрішніх справ, хто би міг подумати, що він переживе аж трьох прем’єрів від трьох різних політичних сил.

Прем’єри змінювалися, потроху змінювалася й поведінка самого Луценка. Найбільш емоційним, сповненим рішучості та голосних заяв він був за першого прем’єра, в цей час майже кожний видний член Партії регіонів був запрошений в міліцію на чай, а пузаті діячі Кучми повтікали в Росію. За Єханурова глава МВС був неговіркий, рідко спілкувався з пресою, а «прикольні» стилістичні звороти дозволяв собі лише на адресу Вітренко й компанії. Яким став Луценко епохи Януковича, подивитися в прес-центр «Українських новин» прийшли десятки представників ЗМІ.

Перше, що кинулось в очі - це внутрішня напруга в словах й в міміці Юрія Віталійовича. Адже вибір у Луценка був справді непростий: або міністерство й близькість до Президента, або власний політичний рейтинг. Луценко вибрав перше, і сам визнає, що чисельність його прихильників зменшилася. Три рази протягом прес-конференції він попросив вибачення, що недотримав слова не працювати в уряді Януковича.

Цікава деталь: в прес-центр «Українських новин» Луценко пройшов в чорній футболці. Журналісти, які звикли бачити міністрів в офіційних костюмах, здивовано дивилися йому в спину. Це що - вияв внутрішнього протесту й трауру? Коли ж Луценко повернувся до аудиторії обличчям, серед присутніх пройшов тихенький сміх, бо на грудях у Луценка була нашивка «Беркуту». Пізніше Юрій Віталійович зізнався, що одягнувся-таки символічно. «Це я у формі. Це означає, що я не займаюся політикою, я міністр внутрішніх справ», - заявив Луценко.

Саме з цієї позиції глава МВС і почав пояснювати, чому він прийняв рішення залишитися на посаді. Спочатку розповів, що 3 серпня він звільнив кабінет своєму наступнику, отож внесення його кандидатури на посаду міністра стало для нього повною несподіванкою. «Коли я дізнався, в мене стався гіпертонічний криз. Вперше в житті. Навіть на похованні батька я мав нормальний тиск», - розповів Луценко.

Хоча подальші його слова свідчать, що його призначення не було для нього громом серед ясного неба. Як розповів Луценко, ще 3 числа його «на чай» запросив «такий простий депутат» від Партії регіонів, як Ринат Ахметов. «Така взаємна ввічливість мене радує. Він розповів мені, що зі мною хоче зустрітися Янукович, а також ми поговорили про моє призначення міністром внутрішніх справ за наполяганням президента», - зізнався Луценко.

Юрій Віталійович відповів Ахметову, що його рішенням буде самовідвід, але якщо Президент буде наполягати - може й залишиться. Луценко поставив одну умову –продовження своєї кадрової політики. «Я не потерплю жодних «смотрящих» наді мною», - заявив польовий командир Майдану.

Зрештою, так і сталося. Тож навіть дивно, чому Луценко так розхвилювався, якщо знав весь сценарій наперед, і навіть за день поставив необхідні умови. Журналістам Луценко розповів, що остаточне рішення прийняв в палаті. Під впливом фільму по каналу НТН "Холодное лето 53-го". «Село без участкового є дуже небезпечним з точки зору безпеки громадян, які в ньому живуть", - пояснив міністр. А ще була пісня Вакарчука, яка "постійно крутилася в голові - "Я не здамся без бою"…

А після цього було спілкування з самим Віктором Федоровичем. Як зрозуміли журналісти, розмова була дуже милою. Наприклад, Янукович з подробицями розповів Луценку про свої кримінальні пригоди на зорі юності, що взяв провину друзів й т.д., й т.п.

«Я йому відповів, що народився в благополучній сім’ї в районному центрі, і не мені судити про ситуації, які були в 60-х в робочих районах Донбасу», - зізнався міністр. Ось так і помирилися. Щоправда, Луценко досі вважає, що судимості Януковича незаконно скасовані, але, на його думку, немає потреби більше піднімати цю тему: «Я говорив про це перед виборами, тому що суспільству потрібна вся повнота інформації, щоб робити висновки. Суспільство почуло й зробило висновки – масово підтримало Януковича. Тепер ця тема не має суспільної ваги», - вважає Луценко.

Загалом, за словами Луценка, з Януковичем йому вдалося знайти порозуміння. «Ми досягли домовленостей про політику мирного співіснування. І про притягнення до кримінальної відповідальності осіб в незалежності від наявності у них партійних білетів чи їх відсутності», - зауважив міністр. Також Янукович пообіцяв не впливати на кадрову політику в МВС. Вибір Януковичем Володимира Радченка на посаду радника з питань взаємодії прем’єра з правоохоронними органами Луценко також підтримав. Хоча, як це не смішно, далекого 2001 року СБУ на чолі з Радченком ледь не відправила Юрія Віталійовича за грати по справі «масових заворушень 9 березня». Луценка тоді врятувало відомство Михайла Потебенька.

Якщо стосунки Янукович-Луценко стали трохи зрозумілішими, то залишилось питання, як міністру вдасться співпрацювати з іншими своїми «клієнтами» в уряді та у владній коаліції. Адже більшість з них все ще має на Луценка зуб, це чудово продемонстрували крики у Верховній Раді під час голосування, і навіть істерики деяких депутатів. З Ахметовим начебто все зрозуміло, той вже віддячив за «потоптану брудними чоботами міліції постіль» та принизливе запрошення на чай до МВД. Адже, коли працевлаштування начальника міліції займається колишній «клієнт», це вже удар нижче пояса. За чай Ринат Леонідович теж відплатив чаєм. Тобто у них «1:1».

Щодо інших Луценко відповів так: "Коли "Українська правда" перелічує клієнтів Луценка в новому уряді, то дещо перебільшує повноваження МВС. Ви туди притягуєте і тих, кого звинувачували по сепаратизму, а це підзвітність СБУ, і тих, кого притягували за паралельний сервер, а це - справа генпрокуратури, тощо".

Це, фактично, уникнення від прямої відповіді й небажання говорити на цю тему, щоб не викликати чергових образ в новому колективі. Тому найбільше цього разу від Луценка дісталося крайнім – тобто тим його «підопічним», що за кордоном.

"Мене найбільше турбує можливість повернення одіозних фігур минулого, по яких кримінальні справи знаходяться в руках прокуратури і подекуди в дуже вигідний для цих осіб час закриваються", - заявив Луценко. Він поскаржився журналістам, що якщо навіть справу проти тих, хто знайшов притулок в Росії, закриє прокуратура, «пальцем все одно покажуть на нього». Отже Луценко дуже не рекомендує їм повертатися.

«Справи щодо деяких осіб, які, можливо, вже збираються повернутися в Україну, все ще лежать у шухлядах МВС. Я б їм не рекомендував випробовувати наші можливості в цей час. Якщо вони вже обрали біженство, то хай там залишаються", - зазначив Луценко.

Хороша порада, адже справді Луценку десь доведеться проявляти особливу активність, показуючи залишкам своїх прихильників, що рештки гасла «Бандитам тюрми» для нього не пустий звук. Бо важко повірити в те, що при нинішній владі Юрій Віталійович ризикне проводити ще один сенсаційний обшук в фірмі «Люкс» - фактичному помешканню Рината Леонідовича. А ось посадити Бакая чи Засуху за грати при їх спробі повернення в Україну він ще може попробувати.

У генпрокуратурі саботували справи, порушені МВС ще при помаранчевих урядах, за нової влади Луценку буде ще важче вирватись з тієї м’якої оболонки, в яку його найближчім часом упакують, щоб не заважав. Луценко розповів, що «як тільки буде перша команда «фас», або «стоп», він покине посаду міністра. Хоча всім зрозуміло, що цього мало. Давати хід справі, або гальмувати її можна і в обхід міністра. Це питання кадрів. Луценко отримав запевнення від Януковича, що кадрова політика в його руках. Питання в тому, наскільки Луценко довіряє своїм людям, й наскільки представники нової влади впевнені в собі, й наскільки вагомі їх аргументи, щоб взяти в оборот людей з команди Луценка.

Показовою тут буде доля сенсаційної справи, про яку Луценко повідомив сьогодні на прес-конференції. За його словами, міліція, розслідуючи зникнення колишнього заступника УБОЗУ Романа Єрохіна, вийшла на депутатів Верховної Ради, які мали стосунок до конвертаційних центрів, що займалися відмиванням грошей.

«Якщо ми встановимо замовника, це буде дуже серйозний удар по методу формування партійних списків, якими не гребують політики і опозиції, і влади. Бо в справі замішані представники Верховної Ради з обох боків», - заінтригував Луценко.

За його словами, «серйозний конвертаційний центр», знаходиться при одній з фінансових установ в Донецькій області. Єрохін якраз займався збором інформації стосовно цієї справи і був викрадений двома колишніми співробітниками податкової міліції. Один з яких прийшов з повинною.

За словами Луценка, організатор викрадення розплатився з виконавцями великою сумою коштів. «Досить великою навіть для замовних вбивств», - додав Луценко.

Цікаво, чи почуємо ми щось про цю справу на наступних прес-конференціях у Луценка. Цікаво, чи почуємо ми щось нове? Чи Юрій Віталійович буде, як у випадку з іншими резонансними справами, відповідати одне й те саме: канула в генпрокуратуру, наче у вічність.

Поки що відомо одне: наступна прес-конференція буде не скоро. Луценко збирається у відпустку, а День Незалежності святкуватиме в Гуляйполі. «Нестор Махно - видатна особистість, отож з задоволенням поїду на свято. Покатаюся на тачанках, поспіваю пісень», - розповів Луценко.

Поки що Луценку не комфортно. «Є така проблема, почуття некомфортності на засіданнях. Що ж, буду дивитися на Балогу, а він - на мене, я на Гриценка, а він - на мене», - вже вирішив Луценко. Що з цього вийде на практиці, «Обозу» дуже цікаво.

Луценко запевняє журналістів, що все буде добре. «Це не буде уряд, як дехто жартома каже, «консолідєц». Це буде уряд компромісів. Це буде уряд мирного співіснування двох систем", - сказав Луценко. Після цього міністр згадав часи Брежнєва й Рейгана, «коли така політика «компромісів» проіснувала дуже довго. Однак , наперекір прогнозам Луценка, залишається сподіватися, що це компроміс на дуже-дуже довго не затягнеться.