Видео дня
Пляж Ахметова забруднила каналізація
«Обоз» продовжує серію публікацій про дачі відомих політичних діячів. На цей раз ми розповімо про маєток Рината Ахметова в Криму. Весь цикл «дачних» статей був готовий ще навесні нинішнього року, однак після публікації розповідей про маєток Віктора Януковича, нам закидали, що це – передвиборчий піар. Щоб довести, що наш інтерес до архітектурних уподобань не є політично умотивованим, довелося зачекати до закінчення парламентських та урядових баталій. На жаль, політичний конфлікт затягнувся на півроку, однак ми переконані, що читачам буде цікаво, де українські політики відновлюватимуть життєві сили після виснажливих політичних битв.
Отже, нині ми запрошуємо читачів у подорож маєтками нашого найбагатшого співвітчизника. Хто знає, можливо наступні покоління будуть згадувати його як засновника великої династії магнатів. А може, й ні. Однак цікавість до цієї персони вже сьогодні значно вища, аніж до зірок спорту, сцени чи кіно. Власне, він і сам – зірка. Політична.
Місце розташування цього маєтку стало відомо всій Україні після того, як прокуратура Криму подала позов до компанії Рината Ахметова «СКМ». У 2004 році ця компанія викупила у Фонду держмайна за 2,155 мільйона гривень історичну садибу Жуковського біля селища Паркове.
Причому, як стверджує прокурор автономії Віктор Шемчук, на обслуговування будинку компанія незаконно отримала 3 гектари землі, на яких розташована пам’ятка садово-паркового мистецтва. «Яким чином на обслуговування будинку можна виділити 3.2 га землі?», - обурювався Шемчук. Однак Господарському суду Криму прокуратура позов програла. Суд постановив, що СКМ заплатила за об’єкт ринкову вартість, крім того, інвестувала у реставрацію комплексу 700 тисяч гривень.
«Обоз», в свою чергу, виносить на суд читачів питання, наскільки ринковою була ціна. Почнемо з найпростішого: земля на південному узбережжі коштує від 2000 - 20 000 доларів за сотку. Навіть за мінімальною ціною вартість лише землі виходить більше 3 млн. грн. Однак, ціна за землю в цьому випадку - ніщо. В цьому переконуєшся, щойно глянеш на придбання Ахметова.
Селище Паркове розташоване неподалік Сімеїзу. Місцеві жителі пояснили, де шукати володіння «короля Донбасу»: «Це частина пансіонату Жуковка з боку моря, огороджена зеленим парканом і колючим дротом», - розповів кримський абориген. Забрівши в пансіонат, група журналістів зустріла двох бабусь.
- Як краще пройти до Ахметова?, - запитуємо.
- Ми самі шукаємо. Нам будівничі розповіли, що десь у паркані є дірка, й через неї можна потрапити всередину. Хочеться подивитися на парк, - зізналися жіночки.
Таким чином, наша спільна процесія рушила уздовж паркану. Але з часом нам довелося розійтися з бабцями. Ми залишили їх по той бік паркану, адже дірок у Ахметова насправді немає…
Бабусі були праві в одному: в парку є на що подивитися. Великий, тінистий, з кам’яними сходами, звивистими стежинками, арками, майданчиками, альпійськими гірками. Колекція екзотичних дерев тут лише трохи поступається Нікитському ботанічному саду.
Довелося на власні очі побачити, як вмілі садівники надавали кущикам лавру круглої форми, вичищали бур’яни та сухостій. Господар уважно доглядає за парком. А от будинок та інші споруди маєтку досі перебувають в жахливому стані. Принаймі, на перший погляд не скажеш, що в реконструкцію вкладено майже мільйон гривень. Певно, Ахметов зволікає обживатися, чекає, чим закінчаться суди-пересуди.
Крім цінних порід дерев, в парку є цінні мистецькі об’єкти. Щоб вповні оцінити придбання Ахметова, слід згадати історію його «покупки». Маєток «Новий Кучук-Кой» був збудований на початку минулого століття родичем відомого художника Врубеля, петербуржцем Яковом Жуковським. Будівництво не обійшлося без родича, якому українці вдячні за розпис Володимирського собору.
Крім Врубеля Жуковський запросив узяти участь в оформленні маєтку й інших відомих художників «срібної доби». Вони себе називали символістами «Блакитної троянди». Будинок, скульптури, дерева й квіти маєтку «Новий Кучук-Кой» мали своє символічне значення. Посеред парку був величезний квітник, що в плані нагадував стилізовану квітку троянди, яку складали квіти, підібрані за кольором від рожево-блакитного до вишнево-бузкового. Під сяйвом місяця він перетворювався на дивовижну блакитну троянду.
За сто років, що минуло, кращим став лише парк – колись тоненькі деревця-гілочки перетворились у велетнів. Все інше за часів радянської влади піддалося такому варварському впливу, що соромно й згадувати. В 1987 році згорів будинок Жуковського, в якому була розташована їдальня пансіонату шахтарів Кривбасу. На попелище вже приїхали бульдозери, але пам’ятку мистецтва врятував персонал пансіонату.
Хоча після пожежі дещо лишилося. Дендролог Валентина Овечкіна, яка доглядала за парком останні кілька десятиліть, розповіла, що в будинку після пожежі врятувалися фрагменти фресок. За мистецькими довідниками, стіни там були суціль розписані квітами, рослинами, у вітальні жінки в античних туніках несли блюда з фруктами. Однак «Обоз» на власні очі побачив лише заштукатурені стіни. Певно, фрески тимчасово зняті на час реконструкції.
Зате майоліку західної та східної сторони будинку, а також мозаїку навколо вікон можна побачити й зараз. Західна сторона прикрашена стилізованими квітами гліцинії й величезними кипарисовими шишками. Східний фасад: під тонкими стеблами бамбуку зображення двох невеликих дерев з круглими кронами. Начебто такі дерева колись були посаджені перед будинком. На стіні стилізовані хвилі й великі яскраво-блакитні краплини падають з стебла морських водоростей. Ці панно були зроблені з поліхромної майоліки в 1907 році на керамічному заводі під Петербургом. Ескізи зроблені художником Кузнєцовим.
Проект будинку в свій час намалював художник-графік Замирайло, можливо, рекомендований Врубелем. Адже вони вдвох працювали над декоративними прикрасами Володимирського собору. Мозаїки навколо вікон Замирайла збереглися досі, як й орнамент керамічної підлоги північної сторони будинку.
Колись будинок був жовтуватого кольору й покритий сірувато-зеленуватою черепицею. Зараз за реставрацію зовнішнього оздоблення ще не взялися, зате дах покрили дешевою червоною металочерепицею. Жахливо! Хоча, може, це тимчасово.
Взагалі будиночок на диво маленький. Мабуть, в минулому столітті палаци на кримському узбережжі будували лише царі. Важко уявити, що в такому домі відпочиватиме Ахметов. Можливо, коли його від- реставрують, він буде виконувати роль музейного експонату, а Ринат поряд побудує сучасну віллу. Місця вистачає!
Не кращі часи за радянської влади довелося пережити мармуровим скульптурам парку. Наприклад, мармурова садова лава, яку бачив «Обоз», прикрашена майолікою та різними нецензурними словами. Дивна історія сталася з скульптурами відомого скульптора Матвєєва, які в своїй більшості зображували хлопчиків, що спали, прокидалися, замислювалися. Коли на початку 90-х молодики наругалися над Німфою - їй відрубали голову, руки та розбили постамент - скульптури з парку вивезли. Дендролог Овечкіна каже - «в невідомому напрямку». Нині Ахметов поставив в парку гіпсові копії. Працівники сусіднього пансіонату жартують, що, певно, оригінали у нього в Донецькому ботсаду, якщо так швидко відлили копії.
Є в парку й оригінали – справжні мистецькі шедеври. Наприклад, викладений з майоліки ангел Врубеля на кам’яній арці. Цікаво, скільки б він коштував, якщо виставити на аукціон? Ахметову він дістався безплатно, як об’єкт на землі для обслуговування будинку. Хоча хто-хто, а Ринат Леонідович ціну Врубелю знає.
У відсутності смаку Ахметову не відмовити, його маєток навіть в нинішньому жахливому стані куди цінніший, ніж банальна вілла Януковича, обсаджена пальмами з Італії. Хоча б тому, що такий парк, як у Ахметова, на голому місці за жодні кошти не створиш. Адже не купиш за гроші сто років, які потрібні, щоб виросли платани. Певно, тому Ахметов цінує парки й навіть в індустріальному Донбасі «прихватизував» третину ботанічного саду Донецька.
До речі, Янукович, коли був губернатором Донецької області, «приватизував» ще одну третину цього ж ботсаду. Розпорядження видав уряд Кінаха. Проте за помаранчевої влади у Віктора Федоровича цю частину забрали. А ось у Рината Ахметова прокуратура забрати не може. Стверджує, що в цьому випадку був указ самого Президента Кучми на зменшення території Донецького ботанічного саду. А насправді просто Янукович так за дерева не тримався, не вважав за потрібне «порішати», як кажуть на Донбасі. А ось Ахметов за свої плантації тримається зубами й руками так, що жодна прокуратура не забере.
Велику любов Ахметова до садово-паркового мистецтва «Обоз» по справжньому оцінив, коли оглянув пляж навпроти його «дачі». Море від парку відгорожував високий паркан. «Ти диви, який законослухняний Ахметов, не загородив парканами пляж, як роблять усі»,- спочатку спало на думку. Пізніше виявилось, що причина зовсім не в законослухняності, а в меркантильності. Просто на пляжі навпроти маєтку Ахметова знаходяться очисні споруди, і каналізація на березі не дуже добре пахне.