Маркіян Лубківський чекає на поповнення у родині

1 вересня на «Оглядачі» відбулася веб-конференція радника Президента – керівника Головної служби гуманітарної політики Секретаріату Президента України Маркіяна Лубківського.

Видео дня

Маркиян, расскажите пожалуйста, кем работают ваши родители и как давно вы знаете господина Зленко?

Мій батько, Лубківський Роман Мар’янович — письменник, перекладач, літературний критик, дипломат. Сьогодні він Голова Комітету з Національної премії імені Т.Шевченка. Маму Наталку поховав минулого року — не можемо й досі відійти від цієї страшної втрати.

У команді Анатолія Максимовича Зленка я працював з 2001 до 2004 року. Це унікальна людина і мною глибоко шанована людина, яка зробила дуже багато для Української держави і української дипломатії. Шкода, що його досвід і знання сьогодні не використовуються...

Мене запросив працювати до Зленка керівник його секретаріату Костянтин Єлісєєв. Я вважав і сьогодні вважаю за честь працювати свого часу з таким мудрою і авторитетною людиною.

Чим ви поясните повний провал помаранчевих, які за півтора року відкинули Україну на десяток років?

І, як Ви кажете, «провал помаранчевих» — це теж розвиток. Україну не відкинуто назад — вона розвивається, нехай не так швидко і ефективно як нам того хочеться.

Хто вам допоміг утриматися на теплій посаді а секретаріаті, незважаючи на те, що Рибачук намагався вас вигнати? На минулих виборах ви йшли у списках «Пори» і досі в її керівництві. Як пояснити, що партія влаштувала під стінами перформанс під назвою «прощання з президентом», звинувативши його в зраді, а ви, тим не менше, і далі в тепленькому кріслі?

Повірте, що цю посаду теплою аж ніяк не назвеш. Я залишився у Секретаріаті після розмови з Президентом. Говорив я не з позицій прохача.

«Пора» — це демократична партія, де кожен має право на свою думку, позицію і дію. Я не вважаю Віктора Ющенка зрадником і не поміняю своєї думки за будь-яких обставин.

Не кажется ли Вам, что нашим политикам и чиновникам не хватает самоиронии? Они боятся быть смешными и поэтому часто кажутся нам глупыми.

Згоден, що вміння бачити себе збоку дане не кожному. Небагато хто може критично глянути на свої слова і вчинки — а треба. А посміятися над собою — це взагалі рідкісне для українських політиків явище. Думаю, що справи поміняються.

Вы, Маркьян и некоторые Ваши коллеги, очень мужественно вели себя во время оранжевой революции. А что же произошло дальше? Вас и Ваших коллег запугали, подкупили или сменились ориентиры?

Дякую за високу оцінку нашої позиції. Нас ніхто не залякував, ані не підкупав. Я не вважаю, що мої сьогоднішні дії розходяться з позицією під час Помаранчевої революції. Єдиним критерієм оцінки своїх дій для мене є те, працюєш ти на державу чи ні. Мене ніхто не може звинуватити в тому, що якісь мої дії чи вчинки зашкодили державі. Я завжди працював і працюватиму на Україну, незважаючи на політичну кон’юнктуру.

Скажіть, чи хоч один чиновник з так званої «помаранчевої» команди пішов у відставку через незгоду з Універсалом національної єдності? Чи порядних людей вже не залишилось?

Я не бачу причин, щоб не погоджуватися з Універсалом національної єдності. Тим більше йти у відставку. Про такі приклади мені невідомо. Я не думаю, що непідписання Універсалу — це критерій чи свідчення порядності.

Когда «померанчевые» пришли к власти в 2004г., они хотели устроить т.н. «люстрацию». Вы лично поддержали эту идею и почему?

Ні, я не підтримував і сьогодні не підтримую люстрацію. Свого часу, я пропонував і радив провести щось на зразок політичної та економічної амністії. Але одномоментно запровадити жорсткий контроль, а головне — покарання за усі наступні правопорушення.

Розкажіть про Вашу дружину, чи маєте Ви дітей, де любите відпочивати, яка музика Вам подобається?

Дякую за підтримку. Мою дружину звати Оксана. Вона як і я львів’янка. Ми виховуємо сина Северина, якому десять років і який сьогодні пішов у п’ятий клас однієї з київських шкіл (ми його нарешті перевели зі Львова). В жовтні чекаємо на поповнення в родині. Відпочивати люблю в колі друзів, бажано на природі. Захоплююсь баскетболом. Свого часу грав за Львів, Львівську область і Університет. Люблю балканську культуру, музику Бреговича, фільми Кустуриці.

Чи давав вам колись Віктор Ющенко важливі в житті поради?

Ні, Президент мені таких порад не давав. Але в Президента є чому повчитися. Багатьом з нас.

Всі відповіді Маркіяна Лубківського читайте тут.