Еліта без яєць

Юрій Винничук

Благодать зійшла на Львів, яка не бувала. Сам прем’єр пожалували з ескортом. Невідомо, чи він задля цього візиту вбрав памперси, як це радив Ющенкові, коли той їздив у Донбас, але у чому він остаточно переконався, то це в тому, що Львів - не Донецьк. Тут такої чудової організації спецефектів, яку підготували у Донецьку для Ющенка, і близько не спостерігалося. Жалюгідна купка пікетувальників у скверику під стінами обласної адміністрації виглядала сумно і не викликала гострих емоцій. Янукович навіть хоробро наблизився до них, знаючи, що усіх пікетувальників перед тим, як допустити у скверик, обшукали з метою виявлення яєць та інших бронебійних реквізитів.

У палаці Потоцького наш Дон зустрічався з львівською елітою. Ну, і як то вже в традиції тої нашої достохвальної львівської еліти, всі при появі високого гостя зірвалися з місць і почали натхненно плескати під бадьоре тріпіцькання сердець, а на кожному писку світилася радісна усмішка. Бо ніхто так не вміє гарно вітати високих київських достойників, як наша львівська еліта. Так само вона вітала Кравчука, так само вітала й Кучму Першого, а потім Кучму Другого Оновленого. І якби гукнув Янукович: „На коліна, гггадюки!”, то вмить гепнули б усі на коліна і прохали б: „Прости, батьку!”

Лизодупіє наше уже в крові сидить. І буде сидіти, доки не вимруть усі ті старпери, які школу лизання проходили ще за совєтів.

У 1999-му навіть анекдот з’явився. Приходить Кучма до проктолога, а той оглядає йому дупу і так, і сяк, але нічого не може зрозуміти. „А що таке?” – питає Кучма. – „Та от дзюрки, перепрошую, не видно”. – „От кляті галичани! Зализали!”.

Не знаю, чи піде Янукович так само до проктолога, бо я би йому радив якнайскоріше це діло зробити, поки не заросло, але списки тієї з понтом львівської еліти затверджували аж у Міністерстві культури і лічно Ганця Герман. Тому нічого дивуватися, що всі, хто до Яника нерівно дихає, були навіки зі львівської еліти викреслені. Ігор Калинець, скажімо, мерз на морозі разом з пікетниками.

Якийсь історик, вигнувшись коцюбою, виголосив: «Дякуємо вам, Вікторе Федоровичу, від всієї галицької інтелігенції, що ви приїхали, ми вас дуже любимо, підтримуємо за те що ви працюєте на благо всієї України».

Та який тебе хрін собачий уповноважував дякувати від всієї галицької інтелігенції? Хруню ти останній! Йди собі лупнися головою об одвірок, то, може, тобі коліщатка і шрубки на місце стануть.

І то маємо таку еліту! Що готова кланятися і дякувати, хоч самому Люциперу. А якби й зіправді який Люципер з’явився і оголосив, що від нинька буде пекло на землі, то наша еліта іно би ся поцікавила: „А пробачте, що ми вас перепрошуємо, чи наша українська мова буде?” – „Буде!” – „А-а, ну, то файно, файно, най буде й пекло”.

Бо як же не згадати ті незабутні помпезні зустрічі у театрі імені Заньковецької з нашими президентами, коли кожен з них мусів у першу чергу засвідчити непорушність державної мови, і того вистачало, аби бити браво зі сльозами на очах.

Голова Спілки писателів Марія Якубовська пригостила Януковича віршиками. Мовляв, ось тут звучала музика, то нехай же прозвучить і поезія. І Янукович – тонкий цінитель високого мистецтва та палкий прихильник Ахметової – зобразив на обличчі філософську задуму, на якій відбилося усе горе світу. Тут його іміджмейкери явно перестаралися, коли напучували, якою саме міною на обличчі зустрічати поезію. Віршики були зовсім не сумні, а сказати б грайливі.

Найбільше нашому телебаченню сподобалося, як пан проффесор осоромив львівську інтелігенцію запитанням: „З історії нічого забрати не можна, воно в історії залишиться... Я впевнений… (пауза), я не пам’ятаю, хто це сказав – що "завжди перемагає красота"...

Львівська еліта сильно розхвилювалася і почала вгадувати, як у грі на мільйон, починаючи від Адама, тобто від Аристотеля. Далі хтось мудрий бовкнув, що то сказала його сусідка Галя, коли була молода. Аж нарешті котрийсь таки вродив, що пан прем’єр перефразував Достоєвського, який гейби сказав, що „Краса врятує світ”. Еліта полегшено зітхнула і витерла піт. У декого вочевидь закрався страх: ану ж Янукович подумає, що то його назвали Достоєвським, бо дістав своєю балаканиною ні про що.

А проте так і залишилося загадкою, хто ж сказав, що „завжди перемагає красота”? Не знаю, як ви, а у мене така тиха підозра, що це Януковичу сказала Ганця Герман.

Під кінець тієї всієї дифіляди, як Пилипцьо з конопель, вискочила актриса погорілого театру Західно-оперативного командування (колишній театр Совєтської армії) і почала агітувати донецького боса за русскоязичний тіятр. Ну, бо ві Львові страх, як треба такого тіятру. Бо ж данєцкіє пацани закуповують усе більше всякої нерухомості, стають львів’янами, а куди піти з братками у вільний від стрєлок вечір? Нема куди! А ще дама хотіла би збільшити кількість русскоязичних шкіл. Малувато-с, понімаєте. Це ж неподобство! Хоча насправді у російських школах дітей недобір, багато росіян воліють віддавати дітей в українські школи, ба навіть чимало з них відвідують – о жах! – греко-католицьку церкву. Проте дама своєю істеричністю перестаралась, задемонструвавши Януковичу іншу сторону Львова – не елітарну. І хто її до того таємного списку запхав?

Ідилію мало не зіпсував пан бургомістр Андрій Садовий. Він так захопився проблемами Львова, що у своїй промові закрутив неабияку двозначність: „Естетичне виховання – це дуже важливо. У нас часто до влади приходять люди, які не мають естетичного виховання. Львів їм допоможе – у нього особлива аура!».

Як у лоба поцілив. Ціле щастя, що прихильник Ахметової і Гулака Артьомовского такі тонкі натяки не вловлює. Тим більше, що у нього був дуже добрий настрій. Він же ж приїхав «з відкритим обличчям, як завжди відвертий». А може, то на нього подіяла аура Львова, бо він явно не прийняв на свою адресу відсутність естетичного виховання.

Зрештою, на його превелике щастя, жодне яйце в нього так і не полетіло. Та й звідки їм узятися? Кажуть, напередодні візиту пропали геть усі яйця у Львові. Навіть перепелячі.