Коли УПА стане шахтарям близькою і зрозумілою?
Минулого тижня завжди благообразний Владімір Корнілов, який в Україні представляє інтереси відомого російського депутата Констатіна Затуліна, раптом розбурхався так, що йому б сама Юлія Тимошенко позаздрила б. Він зазвичай так солодко балакає правильні слова про демократію, свободу слова, дружбу між народами – душка та й годі. А в програмі «П`ять копійок» на «5-му каналі» раптом почав горлом брати. Це тоді, коли мова зайшла про Українську Повстанську Армію. Він на підвищених тонах, демонструючи праведний гнів, називав Шухевича фашистом і повторював щось таке, що колись писалося в радянських підручниках історії.
В принципі тут нічого незвичного немає, адже подібні речі можна спостерігати від російських і проросійських діячів скільки завгодно. Бо коли не підвищувати голос, то доведеться визнавати, що шанований Корніловим та його однодумцями СРСР був до певного часу найдружнішим партнером гітлерівської Німеччини, а тоді УПА не буде в чому звинувачувати. У нас інтерес викликає дещо інше. Корнілов є вихідцем з Донбасу. УПА до цього регіону ніякого відношення не мала, хіба що деякі уродженці шахтарських земель воювали у її лавах. Але враження таке, що це упівці, а не енкаведисти, розстрілювали тамтешнє населення і скидали його в шахти. У листопаді 2004 року в Луганську тамтешні комуністи без погодження з місцевою владою встановили навпроти будинку обласної Ради хреста із написом «В память о жертвах бандеровских преступлений». Автор цих рядків тоді написав статтю про цю подію в одне з інтернет-видань. Хтось із читачів на форумі залишив відгук: «Подводная лодка в степях Украины погибла в неравном воздушном бою». Так він оцінив весь абсурд ситуації, адже з подібним же успіхом можна в Луганську встановити хреста на спомин жертв британських колонізаторів в Індії або миролюбних індіанців, яких винищували європейці в Америці.
Донбасяни часто навіть ім`я лідера упівського руху відтворити не можуть – називають його "Бендера", тобто через "е". Не кажучи вже про те, щоб дізнатися щось про історію цього руху. Але ненавидять лютою ненавистю. Одна з причин, що тамтешні політики підкидають їм жупел для негативних почуттів, щоб відвернути увагу від проблем низьких зарплат, неналежного соціального захисту, пограбування їхніх земель тощо. Та справа не лише в цьому.
Конфронтація відбувається між двома світоглядами. Однією з причин створення УПА була реакція на ґвалтування українців з боку совків та німців. Українці взяли зброю до рук і не дозволяли агресорам себе знищувати. А ви пригадуєте хоч один випадок, коли шахтарі виступили на захист ВЛАСНИХ інтересів? Звісно, були масові заворушення. І не один раз. Але ще з першої половини дев`яностих місцеві багатії активізували гірників, аби досягти своєї власної політичної мети. А людям, які не захищають власних інтересів, навряд чи сподобаються ті, хто вміє це робити і наважується це робити.
Правда, на Донбасі стався один виняток. Просто у ці дні майже протягом місяця гірники шахти «Краснолиманська» на Луганщині відмовляються вилазити із забою і вимагали виплатити їм заборгованість по зарплатах. Не усунути якогось політика, або не підтримують якогось директора. Вони хотіли отримати ВЛАСНУ зарплату. При цьому посилали куди подалі урядовців, котрі намагалися надавати їм купу обіцянок і з допомогою словоблуддя припинити конфлікт. Нарешті гірники продемонстрували бійцівський характер. Але питаннячко постає: чому ж вони одинокі у своєму протесті? Чому їх не підтримує весь Донбас? Чи заборгованість по зарплатах існує тільки в одній шахті?
А оті хлопці, якщо преса не бреше, таки вибили свої кревні. І піднялися на гору героями. І тепер УПА за своїм духом їм має стати ближчою і зрозумілішою. Звичайно, якщо вони захочуть напружити мізки і хоч трохи в цьому питанні розібратися.