Війна світів: сержант ДАІ проти депутата Костенка

Простий інспектор дорожньо-патрульної служби ДАІ Олександр Бачурін в одну мить став відомою людиною. І якщо сьогодні запитати у його колег, які несуть службу на магістралях у різних куточках країни, чи знають вони Сашу Бачуріна, то можна почути таке: «Це ж той сержант з Черкас, на якого депутат Костенко «наїхав»?!

Принаймні на Київщині добрий десяток міліціонерів приблизно так і відреагували на мій журналістський інтерес до цієї знаменитості. Та навіть у лікарні, де знаходиться Бачурін, на нього під різним приводом «ходять дивитися» деякі пацієнти. Однак сам він аж ніяк не вважає, що вчинив щось надзвичайне. А його батько, Олег Семенович Михайлов, попросив мене:

-- Не ліпіть із мого сина образ героя! Я вважаю, що він усього лиш добросовісно виконував свої обов’язки. От тільки б не зашкодила йому ця старанність... А то у нашій державі усіляке трапляється...

Промовивши це, Олег Семенович на півхвилини стурбовано замислився, а потім своїм питанням зненацька загнав мене в глухий кут:

-- А ви часом не знаєте, чим закінчився той старий випадок з київськими даішниками, які два роки назад мали необачність зупинити машину, у якій їхав депутат Сергій Головатий? Пригадую, що помічник нардепа відмовився пред’явити посвідчення водія. Чи й далі служать ці хлопці?

Я почав говорити про те, що дії прапорщика міліції С. Низенка та старшини міліції С. Мисика було визнано правомірними, що міліцейське начальство провело службове розслідування і дало перцю деяким командирам за неналежне документування цього правопорушення... А ось про те, як склалася подальша доля Низенка і Мисика – ну, геть нічого невідомо. Трохи прикро. А Олег Семенович своє торочить, батьківське:

-- Бачте, інцидент з депутатом Костенком може Сашкові або нашкодити (роковим стати у його кар’єрі), або ж... зачепить лише нервові струни, залишивши в душі неприємні спогади. У такому випадку все буде по-старому, тобто хлопець і далі щодня одягатиме форму, ходитиме на чергування...

Наша розмова відбувається у лікарняній палаті. Троє ліжок, тумбочки, словом, «белая палата, крашеная дверь...» Хворий у цій палаті один – 23-річний Олександр Бачурін. Щойно заходила санітарка, покликала Сашка на вечерю. Давали манну кашу, сир голландський. Однак той махнув рукою: «Манку не люблю з дитинства. Ось батько «торбину» приніс... Повечеряю».

І ми неквапом снуємо думки про життя-буття. Коли Олег Семенович на хвильку вийшов з палати, Олександр торкнувся родинної теми:

-- Батько переживає, щоб мене, боронь Боже, не витурили з «органів». Життя навчило його дивитися на подібні ситуації, що називається, углиб і вшир. Він в Афгані служив (танковим взводом командував), Чорнобиль пройшов. 30 років віддав армії, підполковник. А зараз на пенсії.

-- Зізнайтесь, Олександре, а вас приваблюють офіцерські зірочки? Генералом хотіли б стати?

-- Ні-і (посміхається). У мене немає такого – спати й бачити себе офіцером. Сержантом теж непогано. І я вам скажу, що у мене на першому плані. Ось доньку Катюшку на ноги треба поставити, а їй усього лишень два з половиною місяці.

-- Запитання трохи несподіване. А як стріляє з табельної зброї сержант Бачурін? Чи завжди влучно?

-- В суперснайперах не ходжу, але й задніх не пасу. За «вогневу» маю добрі оцінки. Чому цікавитеся цим?

-- Це я так здалеку «підходжу» до того конфлікту з депутатом Костенком. Багатьом незрозуміло, чому 26 лютого ви не стріляли по колесах джипа БМВ-Х5?

-- Вистрілити і дурень може. Набагато важче зважити все в екстремальній ситуації, прийняти єдино правильне рішення. Я міркую так: загрози моєму життю не було. І про розбійний напад чи якийсь бандитський наліт мови не ведемо. До того ж, депутат назвав своє прізвище. Номер машини ми зафіксували, отож її все одно знайшли б. Підстав стріляти, як я вважаю, не було. Якби депутатський охоронець продовжував мене лупцювати, то, звичайно, я себе зумів би захистити. Ось тоді, може, й пістолет варто було б дістати з кобури. Але ось що скажу вам: я дуже задоволений від того, що не вдарив того розбишаку і навіть пальцем його не зачепив. Бо якби так сталося, то мене, певно, зацькували б...

-- Давайте докладно проаналізуємо, що сталося 26 лютого на околиці Черкас. Як ви там опинилися?

-- Будь ласка, жодних секретів. Ми з колегою, старшим прапорщиком Василем Шкребтієм як завше несли службу у Соснівському районі міста. Раптом з чергової частини нам повідомили, що водій джипа БМВ-Х5 (держномер АА 11 – 87 ВР) двічі не виконав вимогу про зупинку. Наказано було зупинити правопорушника при в’їзді до Черкас, заблокувавши при цьому рух. Наш екіпаж знаходився неподалік, десь за два кілометри від моста через Дніпро.

-- Я так розумію, що як тільки-но джип пролетів дамбу, а потім і міст ви його й зустріли, так би мовити, у всеозброєнні...

-- Міліцейські «жигулі» ми розвернули упоперек смуги (тієї, що веде з Києва), увімкнули маячки і, вийшовши з машини, стали чекати. Хоч одна смуга залишалася вільною, однак рух все одно було заблоковано, адже на нашій «сімці» крутилися маячки червоного і синього кольорів. Вдалині, на дорозі, запримітили джип...

-- Автомобіль мчав з увімкненими фарами? Чи, може, миготів якимись світловими спецсигналами, мовляв, дайте дорогу?

-- Ні. Цього не було. БМВ зупинився. Водій трохи опустив скло вікна, кинув кілька фраз на зразок того, що трапилося. Я підійшов до шоферських дверцят, як і годиться, відрекомендувався. І попрохав пред’явити посвідчення водія. У відповідь – гнівна тирада з матюків. Я знову повторив свою вимогу. Тоді водій дістав депутатське посвідчення і став сердито розмахувати ним, мовляв, невже ти не бачиш, хто перед тобою... Я втретє звернувся до нього: «Чому ви не зупинилися на вимогу інспекторів ДАІ»? Ну, й цим, очевидно, остаточно розлютив його. Бо раптом він з великою силою, різко вдарив мене дверцятами машини, я аж відлетів на зустрічну смугу. Удар прийшовся по правій руці.

-- Стривайте, Олександре. Чи не допускаєте ви, що водій міг якось необачно відкривати дверцята і ними ненароком зачепити вас?

-- Ні, це було зроблено навмисно. Повірте, щодня ми зупиняємо приблизно півсотні машин і добре бачимо (і знаємо), як у різних ситуаціях ведуть себе ті чи інші люди. Але у цьому випадку і мови не варто вести про якусь необачність водія БМВ.

-- Як далі розвивалися події біля мосту?

-- Депутат вискочив з машини, а разом з ним вийшли і двоє пасажирів. Він підлетів до мене, кинувся шарпати за одяг, погрожувати звільненням з «органів».Тут поруч опинився напарник, Василь Шкребтій, почав трохи заспокоювати депутата, щоб вивести його крикняву у спокійне русло. Я ж на хвилю відійшов до міліцейського автомобіля. І раптом чую різкий голос депутата, який звернувся до свого пасажира: «Дай йому піз...и!» Нардеп кивнув у мій бік. І тоді цей чолов’яга підскочив до мене і врізав кулаком в обличчя. У мене потекла кров з носа, брови. Звичайно, я нахилився, став приходити до тями. До мене підбіг напарник.. А публіка з БМВ ще кілька секунд щось прогелготіла (мовляв, «оху... ли гаишники вообще»), а потім усі сіли у свій джип, об’їхали наші «жигулі» по зустрічній смузі і рвонули в Черкаси.

-- Як виглядав той чоловік, що вас вдарив?

-- Йому років 25, зріст – приблизно метр вісімдесят п’ять. Спортивної статури, кремезний.

-- В салоні БМВ було троє. Що у цей час робив третій пасажир?

-- Він нічим особливим не запам’ятався, метушився там...

-- Щодо алкогольного сп’яніння. Може, від водія БМВ ви почули «запах»?

-- Не вловив я запаху спиртного, обманювати не буду. Гадаю, депутат не був напідпитку. Та і його супутники, думаю, були тверезими.

-- Після того, як джип прорвався через блок-пост, чи мав можливість ваш напарник вистрілити навздогін по колесах?

-- Так, він мав можливість зробити це. Але ж, повторюю, прізвище водія ми вже знали, номер авто вже «пробивали» по базі даних наші колеги.

-- А чи є свідки цього конфлікту? Чи бачив хтось, як вас били?

-- Наскільки мені відомо, свідки є. Адже на дорозі стояли інші автомобілі, водії чекали дозволу їхати. Ця історія відбулася десь протягом п’ятихвилинного відрізку часу.

-- Якими були дії сержанта Бачуріна після нападу?

-- Відразу ж повідомив про інцидент командиру. Потім поїхав до травмопункту, зняв побої, пройшов обстеження у наркодиспансері. Наступного дня я вже давав пояснення в прокуратурі. А потім – лікарняне ліжко...

-- Цікаво, а навіщо вам знадобився такий вельми специфічний заклад, як наркодиспансер?

-- Це – необхідна процедура. Потрібно було з’ясувати, чи не заглядав я до чарки того дня.

-- Овва! І яким же був висновок медиків?

-- Тверезим я був, що тут казати.

-- Який вам діагноз поставили тут, у лікарні?

-- Написали, що є струс мозку, закрита черепно-мозкова травма і... перелом якихось кісточок, що зв’язані з надбрів’ям (вибачте, ніяк не можу запам’ятати «кручену»). І ось тепер шпигають мене у м’яке місце уколами – по чотири щодня.

-- Мені ось що подумалося, Сашо. А якби американський досвід затримання правопорушників та перенести на наші терени? Ви ж бачили, мабуть, їхні детективи. Там дорогу легко можуть перегородити п’ять -- десять поліцейських машин, блок-пост наїжачиться «стволами»... Не проб’єшся крізь цей мур! А чому ви так не зробили? В такому випадку навряд чи депутату Костенку, навіть на потужному БМВ-Х5, вдалося б так зухвало подолати міліцейський бар’єр.

-- О, зрівняли... Америку й нашу Україну! (Мій співрозмовник іронічно посміхається.) У них і людей в поліції набагато більше, і машин – безліч. А спробуйте у нас за лічені хвилини зробити на дорозі заслін із десяти – двадцяти даішних автівок! Та й хіба ж я дожену на службовій «сімці» БМВ чи «лексус?!

-- У мене ще є важливе питання. Колеги депутата Павла Костенка з Блоку Юлії Тимошенко заявили, що буцімто проти їхнього однопартійця було влаштовано провокацію. Що на це скажете?

-- Ого! Це ж треба такого нафантазувати. І на голову не налазить, як-то кажуть. Абсурд та й годі. Окрім цієї баєчки я ще чув, що нас нібито підкупили. Як вам таке? Тепер дехто з моїх товаришів жартує, звертаючись до нас із Василем Шкребтієм: мовляв, треба поділитися, а то ви, хлопці, поклали до кишень «тисячі»...

-- Зізнайтесь, тільки чесно: даішники – багатий народ?

-- (Сміється.) Ви б ще запитали, чи щасливі вони. Ми такі... як і всі. У мене зарплата -- 700 гривень. Хлопці, які стоять на «лінії», здебільшого мають у приватній власності російські «жигулики», старенькі іномарки. Хоч є й такі, що мають заміські будинки – одним батьки, очевидь, допомогли, іншим самим пощастило трохи «підтягнутися» у фінансовому плані. Але знаю одне: в дорогих ресторанах хлопці не сидять. Особисто я ніколи не їздитиму на «мерседесі» S-500, не буде у мене і дворівневої квартири. Та я і не шкодую за цим. Хочу інколи з вудочкою посидіти на березі, до лісу за грибами піти... Давно вже й баян брав до рук. Може, у цьому і є радість життя?

-- Добре, забудемо про дорогі «мерседи». На автомобілі якої марки їздите?

-- Та немає у мене власного авто! І в мріях не мариться техніка. Ходити по землі, знаєте, якось безпечніше. Хочете вірте, хочете – ні, але про гроші не думаю. Є вони, чи нема їх – не суть важливо. Якось проживемо (така наша, з дружиною Мирславою, позиція). А думки мої – про доньку, про сім’ю...

-- Скажіть, депутати часто порушують Правила дорожнього руху?

-- І серед депутатів різний народ трапляється. Один може матом інспектора «послати» (як цей модний «парень» Костенко), інший – зрозуміє твої вимоги, побажає щасливої служби. Але все одно на своїй іномарці полетить з такою швидкістю, як і летів, до зупинки. Скажіть, на милість, хіба ж я, інспектор, його «вкушу»? У нього ж НЕДОТОРКАНІСТЬ! А я – дрібна «букашка».

-- То невже треба опускати руки? Цю подію – конфлікт з депутатом Костенком -- відслідковують тисячі простих водіїв. І якщо ви програєте, вони потім вам дорікнуть: мовляв, чому ж ви «сірих» караєте, а еліту – пробачаєте?

-- Та не опускаю я руки. За мною горою товариші стоять, ось і командир був тут, сказав, що тримають за мене кулаки. Чекають мене на службі.

...Ми виходимо із Сашком на холодну вулицю. Він – у курточці, зимовому светрі, спортивних штанах і в тапочках. У мене спонтанно виривається останнє, дріб’язкове, запитання:

-- На БМВ-Х5 хотілося б покататися?

-- Такого бажання нема. Хоч машина й справді хороша.

Фото: ДАІ МВС

Читайте також коментар народного депутата про инцидент на дорозі: Справою «шумахера» з БЮТ займеться прокуратура .

Реакція колеги і товариша нардепа Костенка: Губський порадив міліції пристрелити нардепа Костенка

Версія бійки у викладі Костенка: Нардеп-БЮТовец никого дверью не бил. Милиция сама сбежала