У Ющенко есть лишь два варианта: или роспуск ВР, или…

Политические консультации Президента Украины с руководством Верховной Рады и лидерами фракций относительно роспуска Верховной Рады, которые планировалось провести 30 марта,  перенесены.

В связи с этим «Центр исследований политических ценностей» обратился к экономическим и политическим экспертам с вопросом: «Распустит ли Президент Верховную Раду?»

Кость БОНДАРЕНКО (директор Киевского института проблем управления им. Горшенина):

«Для роспуска Парламента нужны несколько условий. Во-первых, легитимные условия. На сегодняшний день нет ни одного основания, при котором Президент должен был бы распустить Парламент. В Конституции прописаны три момента, согласно которым Президент может распускать Парламент. И там нет пункта, согласно которому Президент распускает Верховную Раду в связи с тем, что к коалиции присоединяются отдельные депутаты. Во-вторых, нужно иметь за спиной внешнюю поддержку, а также уверенность, что Президента поддержит его народ. Такой уверенности также нет. Президент не может быть уверенным в том, что к этому с пониманием отнесется народ, потому что социологические данные показывают, что народ, в основном, против роспуска; и нет расположения к Президенту со стороны Запада, а тем более Востока. В 2004 году Ющенко больше полагался на расположение к нему Соединенных Штатов, Европейского Союза. В-третьих, для того, чтобы пойти на такой шаг, нужно просто иметь первичные половые признаки».

Олесь ДОНИЙ (председатель Центра исследований политических ценностей):

«Если анализировать предыдущий стиль деятельности Виктора Ющенко, то можно прийти к выводу, что Президент, скорее всего, лишь шантажирует Януковича и коалицию роспуском Верховной Рады. С целью давления на «регионалов» за последние несколько дней были задействованы несколько инструментов: вытек из Секретариата информации об указе Президента относительно роспуска Верховной Рады, публичный визит Ющенко в Конституционный Суд, объединен митинг оппозиции, создания Комитета национального спасения, выступление самого Президента, где он допустил возможность досрочных выборов.

Так как более всего Виктора Ющенко интересует вопрос его полномочий, то можно допустить, что во время следующих переговоров Президент будет требовать от Януковича гарантии не собирать коалицией к своему составу трехсот депутатов, которые в перспективе могли бы преодолевать вето Президента. В действительности это требование (и, возможно, обещание Януковича ее выполнять) абсолютно бесперспективно, ведь никто не будет мешать депутатам, формально находясь в составе оппозиционных фракций, голосовать консолидировано с коалицией.

Кроме противостояния на уровне власти, сегодняшний политический кризис обнажил проблему неготовности общества к давлению на политиков, и проведения качественно новых выборов. Ведь если представить перевыборы, гарантий, что прекратилась бы позорная практика продажи мест в списках нет, гарантий, что новоизбранные депутаты действовали бы согласно Конституции также нет. Значат, что в Украине не только политический, но и общественный кризис».

Владимир ФЕСЕНКО (председатель правления Центра прикладных политических исследований «Пента»):

«Теоретически, Президент может это сделать, но это фактически повлечет очень острый политический кризис. Могу спрогнозировать, что если такое решение состоится, то Верховная Рада просто не распустится, она не будет выполнять решения Президента, потому что в данный момент у него нет четких правовых оснований для роспуска Верховной Рады. Имею в виду те основания, которые отмечены в Конституции Украины. Возможно, после этого будет обращение или со стороны Президента, или Верховной Рады в Конституционный Суд, и, учитывая нынешнее расписание в Конституционном Суде, решения или не будет, или оно будет не в интересах Президента.

Боюсь, что такое развитие событий: и противостояние на майданах, и сугубо политическая попытка распустить Верховную Раду - приведет к раздвоению государства, а затем и к расколу. К сожалению, это наихудший сценарий, который может случиться».

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

«Поки що вірогідність розпуску Парламенту залишається. Хоча сценарій дострокових виборів не є стопроцентним, але відкидати його взагалі сьогодні було б недоречно. Є лише два виходи з нинішньої конституйно-політичної кризи: або дострокові вибори, або реальний і змістовний круглий стіл з чіткими гарантіями від Прем’єр-Міністра, лідерів парламентської коаліції щодо виконання взятих зобов’язань, причому не тільки перед президентом, але і перед Юлією Тимошенко. Якщо круглий стіл буде проходити лише в форматі трьох, то явно це не задовольнить Тимошенко, яка після цього буде мати підстави для звинувачень Президента в зраді національних інтересів і розпочне будувати свою власну стратегію як в Парламенті, так і поза Парламентом, в тому числі і по формуванню двопартійної системи.

Питання в тому які це можуть бути гарантії. Президент вже частково сказав, що це має бути закон Верховної Ради в якому будуть окреслені певні гарантії.  По-перше, Прем’єр-Міністр і лідери коаліції мають дати чіткі запевнення, що вони не будуть розширяти коаліцію до трьохсот депутатів, причому в такий спосіб як вони це робили. Тобто ситуація має бути повернена до фракційної структури в тому вигляді, як це було зафіксовано в передвиборчих списках на виборах 2006 року. По-друге, має бути прийнятий закон про імперативний мандат, який дасть законодавчі гарантії щодо неможливості індивідуального переходу депутатів із однієї фракції в іншу. По-третє, це може бути гарантія про неприйняття закону про Президента, про Раду національної безпеки у варіантах, які суттєво урізають повноваження Президента. По-четверте, гарантії щодо деполітизації силових структур і консолідоване рішення щодо відправлення у відставку Генерального прокурора, а можливо і Міністра внутрішніх справ. Ось ці умови, які переведуть компроміс із засобу політичної риторики в гарантовані політичні дії і дадуть можливість зберегти сьогоднішній політичний статус-кво, і дадуть гарантії щодо ненамагання Прем’єра взяти під повний контроль не тільки виконавчу владу, а і країну в цілому. Якщо такі гарантії на якомусь консультаційному полі будуть дані Президенту, тоді він розпускати Парламент не буде. Як що ж, знову таки, лунатимуть одні слова, риторика компромісу, а не практика компромісу, тоді Президент може піти на розпуск Парламенту. Поки що Президент шукає вихід на консультаційному полі. Але якщо на цьому полі буде знову гра з нульовою сумою, то тоді у Президента не залишатиметься іншого виходу”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„ Я думаю, что так вопрос не стоит. Ближайшую неделю, по крайней мере, до праздников он не будет распускать Верховную Раду. Проблема заключается в том, сумеет ли оппозиция показать свою силу на своих мероприятиях в субботу-воскресенье для того, чтобы Ющенко мог на нее опереться. Это, во-первых. Во-вторых, не будет ли столкновений между сторонниками оппозиции и сторонниками правительства на улицах Киева. И на конец важно как поведет себя столица. Если Киев не поддержит ни Ющенка, ни Януковича, никакой роспуск Верховной Рады, или продолжение работы Верховной рады не поможет ни тому, ни другому.

Если произойдут столкновения, то Ющенко просто обязан распустить Верховную Раду, не обращая внимания на те довольно слабые юридические аргументы, которые он приводил в своем заявлении. Должны быть совсем другие аргументы. Суть политических аргументов, позволяющих Ющенку распустить Парламент в следующем: Парламент избирался по пропорциональной основе, а будет действовать  как будто бы у нас мажоритарная система, когда отдельный депутат имеет право переходить в большинство. Вот это главное политическое основание для роспуска Верховной Рады, либо же   Ющенко может требовать переход к какой то одной политической системе. Он этого не сделал. Но я думаю, что в процессе конфликта и та, и другая сторона будут оттачивать, улучшать свои аргументы. И, наверное, этот аргумент тоже будет приведен. Ближайшее время я думаю, что роспуска Парламента не будет. Не хватает политических и юридических аргументов у обоих сторон”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Думаю, що Президент не піде на такий крок, хоча його до цього інтенсивно штовхають люди з його оточення і особливо люди Юлії Тимошенко. Мені видається, що те, що зараз відбувається – це відчайдушна, трошки істерична спроба примусити парламентську більшість і уряд піти на поступки Президенту в важливих питаннях вибору розвитку України, в ситуації коли він навіть теоретично не може спиратися на громадську думку, оскільки вона не співпадає з його вибором. Як приклад можна привести ставлення до НАТО. А саме це одне з ключових питань з яким він не може погодитись.

За цих обставин Президент просто знаходиться майже в безнадійному становищі. І коли він не отримає обіцяних поступок, але вже заявив, що не погодиться на жодні круглі столи, це буде виглядати дуже смішно. Тому можу допустити, що з його боку буде зроблений крок  підписання указу про розпуск Верховної Ради. Але, я думаю, що в такому указі буде посилання на остаточне рішення Конституційного Суду. Тобто Президент підписує указ, і в цьому указі зазначає, або усно озвучує, що він передає остаточне рішення про конституційність указу до Конституційного Суду. Таким чином він знімає з себе відповідальність. Більш-менш зрозуміло, що Конституційний суд визнає цей указ неконституційним і Президент тоді залишиться невинним, мовляв хотів якнайкраще, але не вийшло”.