Крок до єдностi

У засіданнях Конференції беруть участь як духовні, так і світські люди (в тому числі, й бізнесмени), яких об’єднало прагнення підтримувати, пропагувати в суспільстві толерантність і міжконфесійну згоду. Оргкомітет із підготовки Конференції очолив головний рабин Ізраїлю Йона Мецгер. В Україну прибули такі діячі, як пані Беназір Бхутто (колишній прем’єр-міністр Пакистану), Том Рідж (колишній секретар внутрішньої безпеки США), Роберт Шулер (відомий у світі священик-євангеліст, блискучий проповідник), Музамміл Сиддік (член вищої Ісламської ради Єгипту та Вищої ради мусульман у Мецці), Роя Аканян (фундатор Іранського центру з питань прав людини) і багато інших.

Видео дня

Головна мета високих зборів полягає в тому, щоб виробити загальний план поширення в світі ідей недоторканості людського життя, релігійного примирення, а також стратегію боротьби з екстремізмом, терором, гнобленням, упередженням і ненавистю. Як сказав перед початком Конференції настоятель Свято- Володимирського собору в Києві, протоієрей Борис Табачик, «міжрелігійний діалог — найскладніший. Але обов’язково потрібно збиратися, обговорювати болючі проблеми й пам’ятати уроки ХХ сторіччя — все, що тоді сталося, є результатом атеїстичної свідомості. А примириться можливо лише на релігійному ґрунті. Дуже приємно, що така важлива для всього світу конференція проходить саме в Україні, у Києві: нам давно час розлучатися зі своєю замкненістю».

Проблема примирення залишається надзвичайно гострою в усьому світі, бо в наш час релігія все більше переплітається з політикою та істотно і далеко не завжди позитивно впливає на життя суспільства в багатьох країнах. Учасники конференції — незалежно від віросповідання чи національності — засуджують прояви всіх видів релігійної дискримінації: релігій, національностей, держав.

Виступи учасників конференції відкрив доктор Фаттах Шодієв (президент Глобального фонду демократії), який сказав: «Ситуація в світі складна та суперечлива. Але я впевнений, що думка, яка склалася в багатьох про те, що тероризм — це лише спроба мусульман продемонструвати свою ідентичність, у корені не вірна. Бо мільйони мусульман прагнуть миру і свободи та поважають інші релігії. Таких людей значно більше, аніж радикалів, однак один радикал може стати винуватцем багатьох жертв і навіть поставити світ на грань катастрофи».

З великою увагою було вислухано виступ головного рабина Ізраїлю Йони Мецгера. На його думку, обов’язок усіх релігійних діячів полягає в тому, щоб сказати людям: «Жодна людина в світі не має права заявляти, що будь-яка інша держава не має права на існування». Все буде добре, коли всі нащадки Адама і Авраама, тобто християни, мусульмани і іудеї, житимуть згідно правила: «Ніколи не роби іншому те, що не подобається тобі самому» (красти, вбивати, заздрити та інше). Іншими словами, потрібно жити згідно десяти Заповідей. Адже ми всі — діти Божі! Створюючи людей, він готував їх до миру... А що робиться сьогодні?». У другій частині виступу Йона Мецгер запропонував учасникам конференції розробити нову міжрелігійну програму об’єднаних дій заради загального миру. Щось схоже на ООН, але тільки в релігійній сфері. Щоб там поряд сиділи духовні діячі Ірану, Татарстану, США і багатьох інших країн, розробляли можливі шляхи вирішення релігійних конфліктів і тим самим допомагали б дипломатам. Це була б перша така організація в історії людства.

На засіданні Конференції було зачитане звернення Католикоса всіх вірмен Гарегіна II. Він нагадав про один із найстрашніших злочинів ХХ сторіччя — про безневинну загибель півтора мільйонів вірмен, і закликав усіх учасників до обговорення вибухонебезпечних релігійних проблем сучасного світу. На жаль, фундаменталізм, який власне є антиподом релігії, не зжитий і сьогодні. Католикос запевнив також, що Вірменська Апостольська церква завжди стоїть за діалог, за мирне вирішення найскладніших питань.

На закінчення зазначимо, що Україна — вельми вдалий вибір для проведення такого роду конференції. З одного боку, релігійне життя нашої країни, згідно з міжнародними рейтингами, свідчить про високий рівень релігійної толерантності українців (у країні мирно уживаються представники понад 100 різних релігійних напрямів). На жаль, це «мирне» співіснування далеко не завжди призводить до спільних гуманітарних проектів, до взаємодопомоги церков, до спільного розв’язання загальних проблем. Більше того, наше найбільш численне й традиційне релігійне співтовариство — Українська православна церква — ось уже 15 років розділене на декілька частин, які відверто, не по-християнському і не соромлячись ворогують між собою. Ворогують значно більше, ніж із представниками інших конфесій і церков — усупереч всім християнським заповідям. Що, звичайно, шкодить не лише самим церквам і православному народу, але й суспільству загалом. Ще однією застарілою «хворобою» українського православ’я є надмірна і неприхована політизація релігійного життя, яка посилює існуючi сьогодні в суспільстві настрої.

Однак сподіваємося, що проведення в Києві Всесвітньої конференції християн, іудеїв та мусульман може і повинне справити на віруючих українців різних релігій і конфесій благотворний вплив. Всупереч прогнозам песимістів, які роблять акцент на одному сумному факті: переважна більшість екуменічних заходів досі охоплює майже виключно верхні церковні структури. Принаймні — в Україні.

На закінчення коротко перекажу думку про церковну єдність нашого земляка, пана Петра Карамалака, який був учасником конференції. Він вважає, що заради досягнення дійсної згоди в чому завгодно, люди повинні якомога більше спілкуватися між собою. І — не дай Боже — не випинати те, що відрізняє тебе від інших. «У моєму селі, в Бессарабії колись жили люди багатьох національностей; усі вони спілкувалися між собою, всі жили мирно, як сусіди. У цьому селі, я отримав, без усяких університетів, дуже корисну освіту — знаю українську, російську, румунську і турецьку. Дуже вдячний за це землякам!»

Клара ГУДЗИК, фото Руслана КАНЮКИ, «День»