Настав один великий «П»
Зараз в Україні одне єдине явище домінує – один великий на букву «П». Я мав на увазі один великий піар. А ви про що подумали? Ну до цього все ж таки ще далеко. Ми ще жвавенькі, веселенькі. Ми скоріше живі, ніж мертві. Ми сіпаємося і смикаємося. А наші високо посадовці негайно реагують на терористичні акти з допомогою колоди у колеса і миттєво відкривають… ні, не вогонь на ураження, а балаканину на повне знищення. Себто гнівно засуджують терористів.
Може, терористи в цей час сидять собі у селі Великий Гаплик і трусяться від страху. А промовець ляпає собі язиком та й думає: оце зараз як покажу свою р-р-р-рішучість – так мене до списків Партії регіонів включать. А громадяни, тим часом, дивляться все це, в долоні плескають і сміються, як під час виступу Вєрки Сердючки на Євробаченні. Шкода, що не перемогла. Але все одно їй непогано, бо он уже новина пройшла, наче Віктор Ющенко вирішив її званням Героя України нагородити.
Так, може, і керівник головного управління з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента Валерій Гелетей теж Героя захотів? І тому таку розкішну виставу нам організував? Раптом вискочив на люди і заволав: «Тримай кілерів!!!». Каже: вони до України з сусідньої держави приїхали і збираються «замочити» Юрія Луценка, Юлію Тимошенко і навіть на гаранта око поклали. А ми сміємося. Ну секретаріат! Ну артисти там зібралися!
Так хіба така вистава сьогодні почалася? Пригадується мені, що іще під час президентської кампанії 1991 року українське телебачення робило спеціальні випуски новин через те, що, у котромусь із обласних центрів якийсь п`яний подряпав ножем тілоохоронця тодішнього кандидата в Президенти Леоніда Кравчука. Пощастило чоловікові, що він напився не у наш час, а то б з нього точно професійного кілера зробили.
Далі 94-го року в Криму на кілька днів таємниче зник московський журналіст Володимир Мукусєв. Пізніше він з'явився цілим і неушкодженим у Москві і дав інтерв'ю, що від анонімного джерела в Міністерстві оборони України отримав документ про фізичну ліквідацію Леоніда Кучми. Тоді кандидат у президенти залишився живим і здоровим.
Коротше, ті перші зернятка сьогодні розрослися до того, що всі, кому не ліньки, заявляють на підготовку замаху на нього. Мабуть, завтра Вєрка Сердючка вимагатиме охорони, бо на неї готує замах ФСБ через те, що вона на Євробаченні обійшла представника Росії. Шкода, що там американців не було, а то рідна сестра Сердючки Наталя Вітренко волала б про руку ЦРУ, спрямовану проти нашої видатної співачки. Наші політики, певне, вирішили, що піар – це будь-які локшини на вуха електорату, який все це діло мовчки проковтне. Тому вони то цілим Кабміном на ковзанку ходили і це все по телевізору показували. А то один глава уряду запрошував журналістів додому, годував обідом і брав до рук гітару, на якій він не вміє грати. На прощання запрошував зазирати до нього в гості, коли піст закінчиться – він тоді, мовляв, чарку наллє. Журналісти чомусь не скористалися його запрошенням. Мабуть, тому, що не проходили повз будинок гостинного прем`єра. Коротше, водевіль та й годі. А електорат з того всього сміється гучно – аж черева лопаються від реготу.
А я от не пригадую, чи сміялися ми, коли відомий всім Максим Курочкін попереджав про своє вбивство. Здається. таки реготали, коли він до Рената Ахметова звертався, мовляв, я на твоє запрошення приїхав, а ти мене захисти. А ми сміялися – зовсім у Курочкіна стріха поїхала. А Ренат не захистив. Макса взяли і застрелили. Просто в суді застрелили.
Пригадується, жив такий політик і бізнесмен з Донецька Євген Щербань. І де він зараз? Та, здається, його в аеропорту розстріляли разом з дружиною. А банкір був такий Вадим Гетьман. Ні про що таке й не думав, без охорони ходив. А його у ліфті власного будинку на той світ відправили. А колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко? Ну його, здається, ніхто не вбивав – він сам собі дві кулі в голову випустив. Тільки слідство не з`ясувало – перекурював він між пострілами чи ні. І таких прикладів можна навести ще чимало.
http://caricatura.ruОстанній з них - пригощення кандидата в Президенти Віктора Ющенка стравами з діоксину. Напевне, йому дуже смакувало, що він цілий місяць потім по закордонних лікарнях кайф ловив. А сліди насолоди від куштування ще й досі на його обличчі помітні.
Так що хто зна. Інформація від Гететея може бути і правдивою. Але подібне ставлення до інформації призвело до того, що народ чхати на неї хотів. Політики допіарилися до того, що когось із них можуть серед біла дня вбивати просто на вулиці, а електорат скаже: «Брехня все це!». Та ще хай у цьому випадку політики скажуть спасибі, що громадяни до вбивць не приєдналися. У цьому випадку в країні таки повний «П». Тільки не подумайте, що піар.
Читайте інші статті на тему особливостей національного кілерства: