Звільняти не можна визнавати. КС зайшов у глухий кут

17 травня відбулося засідання Конституційного Суду України, на якому прийнято рішення звільнити Івана Домбровського з посади голови Конституційного Суду України за власним бажанням. Обов’язки голови КС покладено на заступника голови Конституційного Суду Валерія Пшеничного.

У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів з питанням:

«Чи посилиться позиція коаліції після відставки голова Конституційного Суду?»

Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):

„Вона одночасно і посилиться і послабиться. Справа в тому, що оскільки не буде голови Конституційного Суду Домбровського і його обов’язки буде виконувати Пшеничний, то відповідно можна буде прогнозувати, що укази Президента Конституційний Суд визнає недійсними. Але оскільки Пшеничного звільнено указом Президента, а Секретаріат Президента відмовляється визнавати повноваження Пшеничного, повернуті йому судом, то президентська сторона матиме додаткові аргументи для того, щоб не визнавати рішення Конституційного Суду.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Після призначення пана Пшеничного головою Конституційного Суду посилюється не коаліція, а загострюється політична криза. З формальної точки зору збільшуються шанси визнання Конституційним Судом неконституційності указів Президента. Але ж таке рішення жодним чином не втихомирить ситуацію. Політичні опоненти коаліції багато зробили для дискредитації Конституційного Суду. І рішення під керівництвом Пшеничного не буде визнаватись ані Президентом, ані більшістю помаранчевого електорату.

Рокіровка членів Конституційного суду ще раз підтверджує, що всередині коаліції іде внутрішнє змагання між умовними «партіями миру»і «партіями війни». «Партія миру» готова до узгодження компромісної дати виборів. «Партія війни» намагається взагалі поховати ідею перевиборів. Обрання Пшеничного головою Конституційного Суду – це не перемога коаліції, а перемога «партії війни» в середині коаліції”.

фото «Без цензуры»Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики):

„Домбровський обраний від З`їзду Суддів і його пов`язували з президентською стороною. Логічно було б думати, що позиція коаліції посилилась. Але водночас очевидно, що послабиться загальна позиція права в країні, якщо взагалі можна говорити, що право ще має якісь позиції. В державі відбулось стрімке руйнування судової системи. Голів одних судів звільнює Президент, голів інших судів звільнює розпущений парламент. Після відставки Домбровського одна зі сторін буде апелювати щодо неконституційності Конституційного Суду, а це означає, що держава лишень глибше занурюється в болото правового хаосу. Нажаль болото це може бути зовсім не спокійне і наслідки цього можуть бути трагічніші ніж дехто сьогодні хотів би уявляти.

Віктор НЕБОЖЕНКО (експерт Центру розширення можливостей):

фото www.liga.net„ Коалиция очень много получила после ухода Домбровского. На сколько сильным был ход с появлением Пискуна, на столько же сильный удар получила оппозиция и Президент с уходом Домбровского. Мы смотрим на Конституционный Суд как на некого феникса, который неожиданно ожил и теперь начинает проявлять бурную активность. Обычно такое бывает в предсмертном состоянии, перед разгоном или ликвидацией. Видимо Конституционный Суд сформировался таким образом, что считает, что ему нечего терять т он сделает все, чтобы наказать Президента. Речь идет не о политическом решении, не о конституционном решении, а о том, что количество обиженных, недовольных Президентом в Конституционном Суде превысило количество тех, которые готовы с ним сотрудничать. Эта группа сделает все возможное, чтобы наказать Президента – не только по указу, а по любому виду деятельности Президента. Конституционный Суд неожиданно становиться основным копьем уже не давления, а удара на Президента. В этом смысле ситуация в стране резко обострилась”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Вважаю, що Домбровський поводив себе як порядна законослухняна людина, тому його відсутність не покращує ситуацію в Конституційному Суді, яка повинна бути зацікавлена в присутності більшої кількості порядних людей, не куплених Секретаріатом Президента. Значного посилення позицій коаліції немає. Просто відсутність голови зменшує у частини суспільства довіру до цього органу, яка і так не дуже велика. Але зараз Конституційний Суд може прийняти рішення, яке відповідає закону і Конституції. А Домбровському було незручно керувати цим процесом, оскільки він призначений по квоті Президента. І пішов він тому, що більше нічого під тиском Секретаріату Президента від очікувати не можна було.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

З точки зору інтересів коаліції, а я думаю, що саме вони були головним стимулятором останніх кадрових рішень Конституційного Суду, фактично реалізується план використання Конституційного Суду як інструменту війни проти Президента. Той факт як це відбулося і той факт, що фігуру нейтральну, компромісну – Домбровського, - замінили на людей, які не визнаються Ющенком і які будуть вести боротьбу проти Президента, означає, що Конституційний Суд принесений в жертву нинішньому політичному конфлікту. Зусиллями обох сторін конституційне правосуддя в Україні зруйновано. Яким би не було рішення Конституційного Суду, а швидше за все будуть спроби визнати укази Президента неконституційними, ці рішення президентською стороною і значною частиною суспільства визнаватись не буде. Вже сьогодні треба думати про те, як відновлювати інститут конституційного правосуддя в Україні. В нинішньому вигляді він фактично вже не існує.

Крім того треба ще враховувати проблему прозорості рішень, чіткого дотримання процедури ухвалення тих чи інших рішень. В Конституційному Суді ми чітко не знаємо хто є доповідачем, як і коли було прийнято те чи інше рішення, як відбувалися рішення щодо зміни керівництва суду. Якщо чіткої інформації немає, то виникають підозри, будуть підстави для оскарження таких рішень.

Зараз ми спостерігаємо системну кризу всієї судової системи України. Суди які втягуються в нинішній політичний конфлікт фактично приносяться в жертву цьому політичному конфлікту.