Бомбісти у фаворі

Антирейдерський союз підприємців України представляє інтереси майже 100 вітчизняних підприємств, які або зазнали рейдерських атак і відбилися, або уже вкрадені у законних власників і перепродані кілька разів, або і далі штурмуються рейдерами з метою знищення і вивільнення землі, на якій знаходиться виробництво. Днями аналітики АСПУ виступили із сенсаційною заявою, і саме вона спонукає мене звернутися до керівництва держави та громадськості з наведеним нижче відкритим листом. На думку фахівців, в основі нинішньої політичної кризи в Україні лежить класична рейдерська схема, спрямована проти парламенту і уряду. Вона багаторазово відпрацьована на найуспішніших підприємствах держави, наголошують фахівці. Але найнебезпечнішим і, відповідно, найпоказовішим є те, що головними ідеологами, розробниками, а в багатьох випадках і безпосередніми учасниками цього широкомасштабного нападу на центральні інституції цілої європейської держави є ті ж самі люди, які серійно влаштовують справжні розбої в економіці.

— Прикро, але влада сама зростила цих винятково небезпечних для українства корсарів. Спочатку наші урядники, на жаль, впритул «не бачили», як теренами України, мов торнадо, котилася хвиля грабежів та розбоїв на бензозаправках, як «бомбісти» повсюдно і так само жорстоко та цілеспрямовано «бомбили» ятки дрібних крамарів...

Згодом, ці ж таки достойники, так само впритул «не бачили», як учорашня рекетня, змінивши спеціалізацію, перейшла на системний грабіж мільярдних активів нації, тобто, сотень конкретних промислових підприємств, у т.ч. і стратегічно важливих, таких, зокрема, як Київський суднобудівний-судно-ремонтний завод, чи вчиняла замахи на підприємства, про які добре знає вся держава, скажімо, АСК «Укррічфлот», ВАТ «Київ-метробуд», ВАТ «НВП «Сатурн»...

Потім наші чільники «не побачили», як учорашні грабіжники почали робити суто політичну «кар’єру» і стали «бомбити» у відверто рейдерський спосіб навіть окремі органи влади, скажімо, сільраду у якомусь» особливо привабливому для котеджної забудови містечку біля Києва.

Що ж стосується дій конкретних урядів, то їх важко назвати ефективними. Скажімо, уряд Ю.Тимошенко чомусь взагалі не звертав жодної уваги на рейдерство, як відверто антиукраїнське явище...

Не відзначався особливою прозорливістю та наполегливістю у боротьбі з цим лихом і уряд Ю.Єханурова. Скажімо, на звернення ВАТ «НВП «Сатурн» він відповів, що це звичайний корпоративний конфлікт, отже, нічого ним займатися на найвищому державному рівні...

Щоправда, останнім часом почав «ворушитися» уряд В.Януковича, але, щиро кажучи, не вельми рішуче...

У підсумку, сьогоднішня ситуація на ринку рейдерства в Україні, тобто, на ринку економічного бандитизму і розбою, який бурхливо «розвивається» (його щорічні обсяги вже сягнули З млрд. доларів!) стала головною загрозою не тільки для конкретних підприємств, а і центральних органів влади, цілісності нашої держави та її суверенітету. Бо ж з’ясувалося, що сила, яка продовжує «буйствувати» в Україні, «збиваючи» свій первісний капітал, сьогодні цинічно заявила про свої претензії, як на почесний трофей... на всю Україну. Логіка у «бомбістів» справді залізна: а навіщо брати в облогу те чи інше ключове підприємство? Захоплювати, скажімо, Нацбанк? Блокувати зв’язок? Навіщо штурмувати місцеві органи влади, коли можна «бомбонути» ВСЮ ДЕРЖАВУ відразу, взявши в свої руки і парламент, і уряд?..

Звісно, мені можуть закинути, що це всього лиш перебільшення. Можливо. Але давайте аналізувати.

Нині рейдери перетворили всю державу на суцільне бойовище, де денно і нощно штурмуються тисячі кращих підприємств. Але нині вже штурмується водночас і сама Україна, в якій нараховується 46,6 мільйонів дрібних акціонерів та 100-500 крупних акціонерів... Це факт, який неможливо спростувати.

Дехто дуже здивується, усвідомивши нарешті, що практично весь політико-правовий інструментарій рейдерської атаки і на конкретний суб’єкт господарювання, і на центральні органи влади, тобто всю державу, співпадає до дрібниць! Як, власне, і класичне визначення рейдерської атаки, як намагання меншості акціонерів захопити— 100% управління, причому, зовсім не важливо, скільки відсотків акцій (які дають право на те управління!), має у своєму розпорядженні рейдер — 40%, чи... навіть одну акцію!

Як національний координатор Антирейдерського союзу підприємців України, голова правління стратегічно важливого підприємства, яке ось уже впродовж двох років штурмують рейдери, можу авторитетно заявити, що і тисячі вітчизняних підприємств, і наша з вами реальна держава Україна давно пройшли етап т.з. «сірого» рейдерства. Причому, держава, як суб’єкт міжнародного права, здолала його практично непомітно. Це коли рейдери для стрімкого нарощування свого права на управління скуповували акції конкретних підприємств, а паралельно цілеспрямовано та системно дестабілізували успішну роботу тисяч суб’єктів господарювання, у т.ч. і через безкінечні запити дрібних акціонерів, депутатів усіх рівнів, громадських організацій на адресу силових відомств... Практично завжди мали місце спроби порушити кримінальні справи проти окремих управлінців, щоб ізолювати їх від системи управління. І т.д., і т.п..

Сьогодні тисячі підприємств — з одного боку, і цілком реальна держава Україна — з іншого боку, переживають наступний етап рейдерського поглинання. Йдеться про т.з. «чорне» рейдерство, коли застосовуються методи, що відверто порушують чинне законодавство. Як не парадоксально, але і тут у нашому аналізі усе співпаде до дрібниць.

Крок перший. Для гарантованого рейдерського захоплення кожного з цих тисяч підприємств рейдерам, як повітря потрібне відверто неправове рішення суду. Такою є головна передумова успішної рейдерської атаки.

А тепер запитаємо себе: а чи не є таким рішенням, до якого главу держави підштовхнули опозиціонери, перший указ Президента про розпуск парламенту?.. Чи не надто вже прозорі паралелі?

Крок другий. Добросовісні акціонери-управлінці тисяч підприємств, які стали жертвою нападу, звертаються до вищої інстанції. Але найбільша трагедія полягає в тому, що відверто сумнівне рішення потрібно виконувати.

Дивина! Але хіба не те саме у нас відбувається в державі Україна? Адже указ Президента про розпуск парламенту, хто б його не зініціював, таки проблемний! І виконувати його, однак... треба!

Крок третій. Рейдери намагаються «затягнути», або унеможливити розгляд справи тисяч підприємств у вищій інстанції, щоб розв’язати собі руки для «поглинання».

Але, даруйте, хіба усе це не схоже на різноманітні колізії, які останнім часом розгортаються довкола Конституційного Суду?...

Крок четвертий. А в цей час, коли діє неправомірне з погляду права рішення, на тисячах підприємств здійснюється спроба зміни команди менеджерів шляхом проведення перевиборів на зборах акціонерів. Неможливо зібрати правомочні збори акціонерів? Не біда. Тоді вони проводяться з порушенням усіх процесуальних норм, включаючи протизаконну заборону голосувати та брати участь у зборах максимальній кількості добросовісних акціонерів. Складається фіктивний протокол, який згодом використовується для захоплення влади на конкретному підприємстві та перереєстрації цих прав у державних органах. Можливе силове захоплення.

Я далекий від того, щоб драматизувати ситуацію, але чи не те сьогодні відбувається на владних пагорбах столиці стосовно цілої держави Україна? Чи не ті методи і прийоми застосовуються?..

Крок п’ятий. Якщо управління підприємства не вдалося захопити з наскоку, проводиться черговий неправедний судовий процес, який «організовує» паралельного реєстратора. Або рейдери купують діючого реєстратора. Мета такого кроку одна: сфальшувати право на управління, приписавши собі до вже існуючих акцій, довільну кількість акцій, які забезпечують 50% +1 акцію.

Даруйте, але хіба не це намагаються зробити деякі політики стосовно держави Україна? Хіба не до цього йдеться?

Крок шостий. Передбачає організацію ще кількох неправових рішень, фіктивних зборів, щоб примусити акціонерів, які управляють компанією, витрачати додаткові часові, грошові та моральні ресурси. У нашому випадку дії конкретних рейдерів стосовно тисяч підприємств України, і держави Україна продовжуватимуться до тих пір, поки оборонці не здадуться на милість переможців.

Перебільшення? Можливо. Але як тоді розцінювати у ланцюжку сьогоднішніх подій другий указ Президента про розпуск Верховної Ради?.. А дехто вже веде мову про можливу появу і третього указу... І знову про розпуск парламенту...

Крок сьомий. А далі рейдери організовують миттєвий кількаразовий перепродаж активів захопленого підприємства і одержують добросовісного набувача, який, як правило, і є генеральним замовником всієї рейдерської атаки. Втім, якщо з конкретними підприємствами усе банально просто, то з конкретною державою під такою ж близькою нашому серцю назвою Україна усе набагато складніше. Бо залишається відкритим найважливіше питання: кому нас «перепродадуть», як державу? (Хто одержить найбільші дивіденди, ми вже знаємо!!)...

ЩО РОБИТИ?

Я добре розумію, що рейдерів неможливо притягнути до відповідальності за відверто політичне рейдерство, скільки б політичних криз вони не влаштували. Але сидіти сотням тисяч власників в Україні, і самій державі Україна, і чекати, поки їх «з’їдять», зовсім не випадає. Тому...

Перше. Потрібно негайно накласти мораторій на будь-які дії щодо переділу і продажу будь-якого майна в Україні, навіть державного, поки не розберемося з рейдерством і кожним конкретним рейдером на найвищому державному рівні (практично усі вони «кришуються» з деяких високих кабінетів!). Імідж європейської держави — вище від дивідендів!

Друге. А політичних рейдерів можна і треба притягувати до найжорсткішої кримінальної відповідальності за системне промислове рейдерство. Зрештою, хіба широкий український загал не знає про те, що викристалізувалися цілі трупи рейдерів, які цілеспрямовано працюють над знищенням української промисловості (сьогодні їх уже до 50!)? Знає. Хіба які вельми колоритні та високодостойні пани разом узяті не є конкретними ідеологами рейдерства в Україні, тобто ідеологами остаточного знищення промисловості нашої держави на замовлення? Хіба, зрештою, не ці «фахівці» здійснюють рейдерську атаку на парламент і уряд?

Третє. Парламент у звичному режимі повинен напрацьовувати закони, бажано суто економічного змісту, забезпечуючи належний інформаційний супровід...

Четверте. УСПП має зініціювати позачерговий з’їзд із запрошенням всього директорського корпусу, забезпечивши широке обговорення найактуальніших проблем державотворення, — з виходом на чіткі алгоритми стабілізації суспільства.

П’яте. НАНУ повинна зініціювати позачергові збори керівників усіх профільних інститутів академії для вироблення чітких рекомендацій, націлених на збереження і розвиток економічного потенціалу держави, забезпечення цілісності та соборності України.

Шосте. Парламент, уряд має зініціювати закриту нараду за участю 200-500 найбагатших людей України з порядком денним про цивілізовані європейські принципи роботи.

Сьоме. Влада має провести на столичних пагорбах своєрідний плебісцит та визначити найбільш одіозних олігархів (2-3-х!), з якими повести найрішучішу боротьбу. Робити усе це потрібно швидко і впевнено, як то зробив свого часу президент Росії Путін В.В. стосовно олігарха Ходорковського.

Україні потрібна максимальна відкритість і гласність у наведенні порядку на економічному та політичному полі держави. Народ, який є носієм влади в цій державі, має стати головною опорою в боротьбі з рейдерством, як черговим проявом боротьби з українством, українською ідеєю і нашим майбутнім, як потужної розвиненої європейської держави.

Маємо зрозуміти одне: Україні, як державі, відступати нікуди. Позаду — небуття... Зрештою, сьогодні всі, в Україні сущі, добре знають ці страшні цифри.

...Про те, що нині у нашій державі вже захоплено більше 3000 підприємств, у т.ч. і стратегічно важливих, сумарною вартістю кілька десятків мільярдів доларів, але жодного рейдера (ЖОДНОГО!!!) так і не було притягнуто до відповідальності...

...Про те, що як мінімум 50% із цих підприємств безповоротно знищені, а ті 15-20%, що не змінили свого профілю, працюють значно гірше, ніж до захоплення...

...Про те, що у сфері матеріального виробництва у нас залишилося всього три, чи трохи більше мільйонів людей, тобто один працюючий в Україні вже годує, як мінімум 15 чоловік...

...Про те, що 60-70% трудових ресурсів нашої держави уже депортовано до інших держав, де вони успішно працюють на ВВП багатьох націй...

...Про те, що знищення конкретних підприємств веде не тільки до остаточної руйнації величезної кількості робочих місць, а і до руйнації держбюджету, як основи благополучної та заможної держави, оскільки частка всенародної скарбниці, яка базуватиметься на власному виробництві, буде зведена до нуля...

...Про те, що конкретні політичні сили, прикриваючись традиційними гаслами українства про злагоду, толерантність, демократичність, фактично ведуть до знищення нашої держави. Упослідження її історичних перспектив.

Сьогодні у нас залишився, можливо, останній шанс позбутися ідеології погромників нашої соборності, і самих рейдерів-погромників, які безборонно грабували і, на жаль, продовжують грабувати законних власників в Україні... І тут уже мова не йде про те, якого ти кольору, а про те, в якій країні ти живеш, і що ти робиш для неї.