Війна „вуха” і „лівої цицьки”

Юрій ВИННИЧУК

Ой‚ бігме такво собі як подумаю: ліпше ніц не знати‚ як знати забагато. Більше знань – більше тихого смутку. Ви так не думаєте? Е-е‚ вам легше. Ви стільки дурних газет не переглядаєте‚ скільки я. Нє‚ щоби всі були геть дурні‚ є й мудрі. Але якраз тоті мудрі найбільше мене засмучують. Як начитаюся їх‚ то стаю страшним песимістом.

Ну‚ бо от візьмімо Конституційний Суд. Хто газет мудрих не читає‚ той собі ціхо-ша сидить і чекає‚ коли судді винесуть позитивний вердикт. І їм легше‚ бо мають світлу надію. А на що надіятися мені‚ коли я дізнаюся‚ що судді КС‚ сумлінно відсидівши вісім місяців на своїх кріселках і пальцем об палець не вдаривши‚ покращили свій матеріальний добробут так‚ що можуть сміливо іти си на пенсію. А потім гріти пузо на Багамах.

Усі ці вісім місяців на їхні рахунки капали астрономічні суми‚ вони отримували земельні наділи в курортних зонах і дорогі апартаменти й авта. Та не це мене гірко засмучує. Бо врешті-решт‚ коли хтось платить грубі гроші за юридичний диплом‚ а потім за кріселко судді‚ то мусить тоті гроші відбити сторицею‚ нє? То святе. Бо як я своїй Юльці купую нову суконку‚ то самі знаєте‚ на що розраховую. І на макітру вареників у тім числі.

Але мене гірко засмучує факт‚ описаний в мудрих газетах‚ що судді КС приймали дари данайців від усіх без винятку. І навіть від найбільшої опозиційної сили. І тепер вони‚ бідачки‚ опинилися в такій самій ситуації‚ як і тота курва‚ котра взяла гроші в кількох клієнтів‚ а обслужити може за станом здоров’я іно їдного. А потім вона мозолить си голову‚ яким чином так зробити‚ щоб і клієнти були ситі‚ і дупця ціла. Не ушкоджена паяльником.

А тепер так виглядає‚ що судді воліли би взагалі ніякого рішення не приймати‚ і щоб їх ніхто не рухав. Бо яка ж благодать була за часів Кучми! Медведчук збирав членів КС у себе в кабінеті‚ роздавав їм готові рішення‚ і ніхто не жалівся на тиск. А Янукович‚ як став прем’єром‚ то запросив суддів на свій сабантуй‚ і обнявши голову КС‚ так лагідно по-батьківськи поцікавився: „Ну‚ шо‚ Вася чи там Фєдя‚ будєм работать?” І знову ніхто не пожалівся. А ту на маєш – самі плачі Ярославни: нас тиснуть‚ нас оббріхують...

А мені ся пригадав той донецький суддя‚ котрому судимість Януковича у 2004 році вивітрилась. Пам’ятаєте‚ як він перев’язаним пальчиком перед журналістами махав? І так мені хочеться гукнути суддям КС:

– Хлопаки! Та дайтесі на стриманє! Ше не є так зле. Всі пальці на місці!

А найбільше мені шкода пані Станік. Таки наша‚ правдива галичанка. Видно‚ жи цьоця тримає фасон. І всюди вислизне‚ де б її не притисли. У 2001 році Потебеньківська прокуратура навіть кримінальну справу порушила. І що? І ніц. Ну‚ правда‚ зняли її з міністра юстиції‚ але потім „щуку кинули у річку”. Себто у Страсбург. А там наша Сюзі хутенько придбала білого „мерседеса”‚ жи всі в Раді Європи іно писки пороззявляли. А далі захтіла ще‚ аби їй купили віллу-резиденцію. Ну‚ бо представляє найбільшу країну Європи‚ нє? То чо має жити‚ як якийсь там швед чи іспанець.

Але нє‚ наші депутати зчинили ґвалт‚ і бідна Сюзі мусила задовольнитися штирма покоями. Так жи пан Долганов зі спальні до кльозету мусив на ровері їздити.

Потім хтіли пані Станік післати до Польщі консулом‚ але поляки ся рогом вперли. А наші питают: „А то шо до хулєри? Чим вона вам не до вподоби? Ви фотку виділи?” А ті: „Нє‚ – кажуть‚ – нам пані Станік ніц поганого не зробила‚ і ніц до неї не маємо. І фотку виділисьмо. Перша кляса. Але фамілія в неї троха не тойво-во. Бо Станік – то по-польськи бюстгальтер. А для консула то не альо”.

Ну‚ але ніц. Післали її до Швейцарії. Там про бюстгальтер чули‚ а про станика поняття не мають.

А тепер дивіться які темні хмари зійшлися над нашою Сюзі. СБУ каже‚ що її мамуня останнім часом розбагатіла на 12 мільйонів баксів. Ну то й що? Хіба вона того не заслужила? І що власне таке 12 мільйонів баксів? Якби їх розділити на 48 мільйонів українців і хохлів‚ то вийде іно – смішно казати! – по гривні з копійками! І за тоту нещасну гривню стільки галасу? Встидалибсі!

Але тепер нарешті поясню, чому я так нашу Сюзі жалію. Бо знаю її ше з тамтих літ. Колись я з її коліжанкою мав шури-мури. Е-е‚ якби то знаття‚ то би не з коліжанкою цюпцявся‚ а з Сюзі. Тепер би був пуриць такий‚ шо ого-го.

Але тоді Сюзі не виглядала на таку‚ жи далеко зайде‚ бо ся вчила заочно і ледве з трійки на трійку перелазила і все сачкувала та й сачкувала. Правда‚ жи була дівка перша кляса. Вбиралася іно в поляків. Ну‚ і любила тоту справу. Я про коньячок. А ви що подумали? А-а‚ і тото вона теж любили. Шо було‚ то було. І деколи на моїх очах.

Е-е‚ коби знаття!

Я собі іно так очі заплющу і мрію: де би я побував із моєю Сюзі! На яких тільки канарах би пузо не грів! На яких тільки білих мерсиках не катався!

Вчора‚ адіт‚ макітру вареників моя Юльця зварила‚ і я то всьо уплів. А якби був коло Сюзі‚ то макітрами б ружних йобстерів їв‚ всяких осетрів‚ лососів. Ніц‚ що дешевше за сто баксів! Бо то було б просто не гідне мого становища.

Ну‚ а врешті решт‚ як її за темні справи би й посадили‚ то теж не біда‚ бо си за той час шось троха відклав би‚ нє?

Хоча... Ви звернули увагу‚ жи хитра Сюзі усі свої дорогоцінні квартирки на мамусю записала‚ а на чоловіка жодну? Ну‚ не стерва?

А тут ще й журналісти напосілися: не дадуть нікому ні жити, ні вмерти спокійно. То є страшна напасть. Вчипилися до тої Сюзі, як вош кожуха, і гризуть, і кров п’ють, і нишпорять по всіх закамарках.

Знайшли її помешкання у Києві, котре займає цілий поверх, і вияснили, що коштує воно добрих півтора мільйони.

То й шо з того? Може, вона роками копійку до цента складала. Може, самими гамбургерами харчувалася. Може, іно „Приму” курила, а „Портвейн Пріморскій” пила. Принаймні замолоду, пригадую, не відмовлялася.

Шкода мені і її чоловіка. Мало того, шо му жінка жодної квартирки не записала, то ше й він мусит перед журналістами борсатися і битися в груди, що бідний, як шахтарська миша. Бігме, з таким можна йти в розвідку. Ади – кілько йому тицяють до писка квартирки найкоханішої тестьової, а він ніц за ніц не колеться. Не, бачив, каже, не знаю і знати не хочу. А йому тиць під вочі рахунки на ім’я тестьової. А він: однофамілець! А йому тиць рахунки на ім’я Сюзі. А він: фальсифікат!

Шо там казати: хлоп мур! Ні кроку назад – за нами мільйони.

Або розбите корито після конфіскації майна.

Одне слово, Бог мене вберіг. А так-єм на її станика зазирав! І вір кобітам після того!

Недавно голова КС Іван Домбровський висловився дуже образно: "І це – одне “тіло” Конституції, “тіло”, в якому праве вухо “чомусь посварилося” з лівою цицькою."

Про чию цицьку мова можна ся здогадати. А „вухо” традиційно належало таким органам як СБУ. Ну, і маєте всю картину конфлікту. „Вухо” наїхало на ліву „цицьку” і... Стоп! А де була у той час права? А-а, права хабар приносила. Маємо діалог двох „цицьок” в Інтернеті. Правда, підслуханий не „вухом”, а кимсь таємничим. Може, середнім „пальцем”?