Чому Вітренко не захистила прах лейтенанта Терлецького?

Полум’яна конотопська… соціалістка та інші борці із закордонною навалою, якщо вірити їхнім заявам, прагнуть не допустити, щоб кований чобіт натовського солдата топтав священну землю неньки-України. Ті бідні натовці, звісно, не показують, але ж ми з вами, шановні читачі, добре можемо уявити, що у них усередині робиться – там всі жижки трусяться. Бо щоб Наталку витерпіти – натовського гарту малувато буде, тут якимось Чингізханом треба бути, не менше.

Видео дня

Пікет прогресивних соціалістів, що протестують проти перенесення "Бронзового солдата" в Естонії. Фото з персонального сайту Н. Вітренко

Хто забув – нагадаю. На натовську тему Наталка перескочила з теми естонської. Вона вистави влаштовувала під стінами естонського посольства, підтримавши російських братів, які протестували проти переносу праху загиблих під час Другої світової війни у боях за Таллінн радянських солдатів з одного місця на інше. Потім з`ясувалося, що на території братньої нам Росії таких випадків – безліч. Зокрема, пам`ятник льотчику-українцю під Москвою зруйнували, бо дорогу треба було прокладати на цьому місці. Але Наталка і її прихильники цей факт увагою чомусь обминули і під стінами російського посольства з протестами не сновигали.

Мало того! Автор цих рядків не так давно на одну могилу цікаву натрапив, і не де-небудь в Естонії чи Росії, а просто під носом – у облюбованому Наталкою Криму. У селищі Форос – тому самому, де Горбачов пересидів путч серпня 1991 року, – покоїться герой Другої світової, командир прикордонної застави лейтенант Олександр Терлецький. У Форосі є вулиця його імені, прикордонна застава носить його ім`я, є пансіонат імені Терлецького, який належить якомусь російському банку.

Так тепер виглядає могила героїчного прикордонника

Подвиг Терлецького полягав у тому, що він 1941-го року з обмеженим бойовим ресурсом затримав на цілу добу просування німців до Севастополя. Тамтешній мешканець показав мені місце бою. Пригадуючи знання з військової справи, які я отримав на військовій підготовці в університеті, скажу: місце справді було вибрано непогано. У двох точках поставили кулемети, які прострілювали великий незахищений шматок дороги, що нею рухалися підрозділи ворожої армії. Мій співрозмовник розповів, що на місці цих боїв до сьогодні знаходять каски… Пізніше Терлецький загинув. Щоправда, за канонами радянської пропаганди, герой не міг просто загинути, він мусив зробити це пафосно. І в путівниках загибель Терлецького, після того, як його взяли у полон німці, описується приблизно так: його повели до шибениці, а він відштовхнув німців, сам одягнув собі на голову зашморг, подивився у бік Севастополя і сказав гучно: «Живи, Севастополе!». Тим не менше, Олександр Терлецький, судячи з усього, здійснив справжній подвиг, а не вигаданий радянською пропагандою, як, наприклад, подвиг двадцяти вісьми панфіловців. Місцеві мешканці шанують його пам`ять.

Звідси памятник та могилу героя нишком вночі перенесли, бо комусь з можновладців дуже схотілося щось побудувати в цьому мальовничому місці серед дерев

І ось кілька років тому, ще за правління Леоніда Кучми, з Києва було поставлено питання про перенесення могили Олександра Терлецького. Як вважають мешканці Форосу, це робилося для того, аби звільнити місце під приватні дачі можновладців зі столиці. Місцеве населення протестувало проти цього, селищна Рада не погоджувалася виконати вказівку з Києва. Однак, прах Героя вночі, тишком-нишком перенесли з одного місця на інше. Чому в той час Наталка і її фактичний ідеологічний побратим депутат з Криму Вадим Колесніченко мовчали? Можна лише припускати. Мабуть, вказівки з Москви не було – ото й не мали за що турбуватися.

Правда, влада змінилася і ніхто ніяких дач на колишньому місці поховання Олександра Терлецького так і не побудував. Але прах його таки потурбували. І захисників гідних чомусь не знайшлося. Воно, звісно, з поміркованими естонцями й політкоректними зайдами-натівцями, мабуть, "воювати" і зручніше, й вигідніше. Головне ж – безпечніше. А з українськими можновладцями… Не така вже Наталка й дурна! Не дочекаєтеся!

Юрій ЛУКАНОВ