Збройні барони. Частина 1, 1 ноября 2008

Торгівля зброєю справа непроста і непублічна і складається з багатьох етапів: хтось продає, хтось "кришує", хтось перевозить, знаходить покупця і так далі.

"Обоз" вирішив розібрати її на складові і кожній приділити увагу.

Отож, для початку - збройні ворота України.

Наш матеріал присвячений саме водним збройним воротам. Хоча зброю можна експортувати літаками, що власне й робиться, але кораблями зручніше з багатьох причин і головна з них - конфіденційність.

Таємницю щодо пересування зброї в Україні береже спеціальний порт з революційною назвою "Октябрьск". Знаходиться він на Бугському лимані в місті Миколаїв на околицях звичайного житлового району з назвою – Жовтневий.

Цей порт і є збройними воротами України. Не треба думати, що порт в лимані - щось несерйозне. Згідно з офіційними характеристиками, порт приймає океанські судна тоннажем до 40 тисяч тон та осадкою до 10,5 метрів. Будь-які думки про дріб’язковість цього порту взагалі відпадають, якщо знати, що свого часу він був головними збройними воротами Радянського Союзу. Звичайно, нині об’єми вже не ті. "Обоз" спілкувався з людиною, що працювала в керівництві порту у 80-ті. За його словами, нині через порт проходить лише кілька відсотків з того, що було за Союзу.

Хоча Російська Федерація продовжує продавати свій мілітарний вантаж через порт "Октябрськ". Цю інформацію можна підтвердити в нашій податковій. На офіційній адресі порту 54052, м. Миколаїв, а/с 170 зареєстровані представництва кількох відомих підприємств: російські "Росвооружение", "Рособоронекспорт", українська "Укроборонсервіс" .

З Росії вантаж в порт потрапляє залізницею, колії підходять прямо до причалів, що дає змогу зразу завантажувати кораблі.

І хто би міг подумати, що Україна для Росії - транзитер не лище газу, а й зброї до країн Близького Сходу, Північної Африки, Південного Сходу, басейнів Середземного та Червоного морів, Індійського океану та Ірану. Саме туди, згідно з офіційної інформації, направляються судна, що виходять з порту. Хоча, що стосується російських поставок в порт, то вони помітно скоротилися з часів президентського правління Леоніда Кучми.

З цього порту вийшла у злощасне плавання й "Фаїна".

До речі, це бувї не перший її рейс з "Октябрську". Працівники порту, з якими спілкувався "Обоз", розповіли, що "Фаїна" гостювала у них регулярно.

Також "Обозу" встигли розповісти, що на початку року зброю вантажили час від часу, але восени судна за зброєю пішли один за іншим. Серед них була і "Фаїна".

Це все, що встигли розповісти "Обозу" працівники порту перед тим як журналіста затримала міліція.

Справа в тому, що порт є засекреченим об’єктом, потрапити на територію якого майже неможливо. Журналіста затримали навіть не в порту, а в буферній зоні, де знаходиться адміністрація порту.

Отож, хоча теоретично в "Октябрську" можна дізнатися чимало про кухню торгівлі зброєю, але практично він береже свої секрети. Про це свідчить і паркан з написом "Стій стріляють", і вишки, й охоронці з автоматами, нічне освітлення й тямущі собачки.

Крім таємниць торгівлі, тут є що охороняти - на території порту знаходиться близько 20 військових складів. Це не склади Новобогданівки та Лозової. Тут все "тіп-топ" – новенькі склопакети на вікнах, камери, сигналізація. Адже на відміну від військових складів, що належать Мінобороні, де чим гірше, тим краще (бо дає простір для "творчості"), тут вже все пораховано, оцінено і чекає свого покупця і корабля.

Як розповіли "Обозу" обізнані люди, склади заповнені. Отож, коли є замовлення, відвантаження зброї відбувається досить оперативно.

Журналіст "Обозу" особисто не міг побачити, чи повні склади, чи ні. Але біля одного валялася "беемпешка", і це може свідчити про те, що під дах вона просто не влізла.

Довгі роки портом керує Кропива Віталій Петрович. Зрозуміло, що на таких посадах людей не міняють. Адже торгівля зброєю завжди була делікатною справою. Людина, що працювала в керівництві порту за часів Радянського Союзу, розповіла "Обозу", що тоді були налагодженні схеми поставки есесерівської зброї в заборонені країни. Тодішнє керівництво порту знало деякі нюанси і було обізнано в деяких деталях, які непосвяченій людині знати не треба.

Союз розпався, але схеми залишилися. Здається, це дурне запитання: чи користуються цим спадком нині? Адже, якщо вірити міжнародним заявам стосовно суданівського призначення вантажу "Фаїни", відповідь буде позитивна. Різниця лише в тому, що за Радянського Союзу різні схеми "мутила" держава. А тепер у нас капіталізм, приватна власність і конкретні кишені конкретних людей.

Але секретність і закритість інформації лишилася така ж сама. Що насправді відбувається в порту "Октябрськ", яку зброю вантажать на кораблі, скільки вантажать, куди направляються судна, як оформляється вантаж, знає досить вузьке коло осіб. Це, зокрема, керівництво порту, посадовці Державної служби експертного контролю, яке дає дозвіл на вивезення, та СБУ, що організовує загальний нагляд.

Загалом це - невелика кількість людей. Отож, теоретично є можливість для "творчості". Одним словом, публічні тендери в нашій країні на перевезення зброї від "Укрінмашу" чи "Укрспецекспорту" не проводяться.

А те, що "творчість" має місце, свідчать офіційно відомі приклади. Це зокрема історія з кораблем "Анастасія", що вийшов з порту "Октябрськ" зимою 2001 року.

Історія така: "Анастасія" направлялася в Африку з 636 тоннами мілітарного вантажу. Однак чомусь на Канарських островах капітан судна задекларував, що перевозить агрегати для тракторів, а митники замість запчастин знайшли в трюмах зброю та боєприпаси. На цьому нестиковки не закінчилися, згідно з офіційних документів зброя належала "Росвооружения", але ангольська влада в розпал конфлікту заявила, що зброю їй продала "українська фірма". Далі з'ясувалося, що не лише в митній декларації капітана була відсутня інформація про зброю, а і в документах "Росвооружения" вантаж був визначений лише як "технічне майно". І нарешті від "Анастасії", що плавала під прапором Грузії, відмовилася й Грузія, стверджуючи, що таке судно у них не зареєстровано.

Ось такий плаваючий скандал покинув порт "Октябрськ", який суперсекретний, суперконтрольований спецслужбами, які просто не могли не знати про всі ті "нестиковки", що виплили на поверхню пізніше. Вони ж випливають і нині в скандалі навколо "Фаїни". Наприклад, після захоплення піратами на її борту замість 33 танків було знайдено ще кілька зайвих, плюс іншу зброю, яку не замовляла Кенія.

До речі, в скандалі з пустункою "Анастасією" на поверхню виплила досить цікава інформація про те, що судно було зафрахтоване одеською фірмою «Каалбай шиппинг», яка до сих пір належить родині нинішнього заступника міністра транспорту Ігоря Урбанського.

До речі, пан Урбанський хоча вже другий разє заступником міністра, а один раз був народним депутатом, все ж більше знаний в Україні й закордоном як профі по перевезенню зброї.

Таким чином "Обоз" дійшов до наступної частини свого розслідування. Далі читайте про мілітарі-перевізників.