Віктор Балога: портрет невдалого кризового менеджера

Уявіть собі ситуацію, що ви володієте бізнесом, а вашим виконавчим директором для повсякденних справ є Віктор Балога. Після року перебування на цій посаді ви як власник здійснюєте перевірку його внеску в збільшення ринкової частки вашої компанії. Із шоком ви дізнаєтесь, що ваша ринкова частка за час перебування на посаді виконавчого директора Балоги зменшилася. Отже, ви вирішуєте звільнити його.

Падіння рівня підтримки Віктора Ющенка стало справжнім феноменом, і це відбулося не лише завдяки некомпетентності невдалого „кризового менеджера”. У січні 2009 р., згідно з опитуванням Демократичних ініціатив, він мав лише 2,4% підтримки – позначка, до якої ніколи не падала навіть підтримка Леоніда Кучми. У західних демократіях такий низький рівень підтримки призвів би до політичної кризи, а вина була б спрямована на голову президентської канцелярії. Проте в Україні влада – попри помаранчеву революцію – усе ще приходить без відповідальності. І найкраще, що може будь-хто - чи Юлія Тимошенко, чи Росія - зробити заради дискредитації Президента, це просто дозволити його некомпетентному „кризовому менеджеру” робити свою справу.

Балога був виконавчим директором президентського Секретаріату протягом більш ніж двох років, у той час як власник компанії – Віктор Ющенко – катастрофічними темпами втрачав свою ринкову частку (тобто популярність). Чисельність українців, що не довіряють Президенту, зросла з 50 до більше 80%, і наразі три чверті українців не хочуть, щоб він залишився на другий термін. Із рівнем підтримки 2,4% популярність Президента Ющенка під менеджментом Балоги впала до рівня, що унеможливолює її відновлення до таких показників, які б дозволили йому виграти другий термін.

Це є очевидним свідченням некомпетентності менеджера будь-якого типу - „кризового” чи якого-небудь іншого. Добрий менеджер збільшує ринкову частку своєї компанії та сприяє посиленню привабливості її продуктів для споживачів. Протягом двох років невдалого управління президентським Секретаріатом Балогою сталося протилежне. Проте Президент продовжує зберігати на посаді слабкого менеджера, чия діяльність не допомагала йому, а шкодила.

Перш ніж пояснити дивну впевненість Президента в Балозі, ми маємо обговорити соціалізацію „кризового менеджера” у Закарпатті та його особистість.

Закарпатські корені

Перед своїм переїздом до Києва кар’єрний ріст Балоги відбувався у його рідній Закарпатській області. Наші джерела в Закарпатті повідомили, що його рідне місто Мукачеве вважається „провінційним селом”, суворим місцем, затоном із некультурною ментальністю. Конкурент міста і адміністративний центр області – Ужгород – є абсолютно іншим містом, яким керує інший тип політиків. Обидва міста є приблизно однаковими за розміром, і їх протистояння завжди було дуже напруженим. Історичні протиріччя були підсилені особистою неприязню ужгородського мера Сергія Ратушняка та Мукачівського – Балоги, протистояння, що лише поглибилося завдяки комплексу неповноцінності перед більш культурно та інтелектуально розвиненим містом Закарпаття. На відміну від Мукачева, Ужгород має довгу історію як регіональний центр, часом із бурхливим мистецьким, культурним та інтелектуальним життям.

Сувора природа Мукачева поєдналася з дуже неукраїнським характером міста. Після Другої світової війни в місто відбувся наплив росіян та представників інших радянських національностей до нових військових баз, що лише погіршило загальну картину. В Ужгороді театральне та культурне життя ведеться українською мовою, у той час як в Мукачеві домінуючою мовою є російська. Ужгород є центром Української греко-католицької церкви, Мукачеве – Української православної церкви (Московського патріархату). Ужгород завжди пристосовувався до домінуючої культури, в той час як Мукачеве зазвичай був центром повстань із більш грубою культурою робочого класу, що в історичній перспективі призвело до популярності крайніх лівих об’єднань.

У Мукачеві продовжують мешкати багато угорців, росіян та залишки етнічної німецької групи (швабів). У місті існують великі центри угорської культури, важливість яких для угорської національної ідентичності та національної пам’яті є дуже значною. Серед них – Мукачівський замок, найбільший замок у Східній Європі. Нещодавно цей замок був зданий в оренду бізнес-компанії, власниками якої є члени сім’ї Балоги, їх близькі друзі та бізнес-партнери. Як і в більшості вихідців із Закарпаття, етнічні корені Балоги змішані, а його прізвище є типово угорським. Тому те, що президентський Секретаріат проводив кампанію проти Тимошенко, стверджуючи, що вона не „чиста українка”, може викликати лише посмішку. Звичайно, етнічні корені не повинні відігравати ніякої ролі в демократичному суспільстві, побудованому на громадянському розумінні нації.

Мукачеве також є центром закарпатського русинського руху та зокрема його проросійського екстремістського крила. У березні 2007 р. Закарпатська обласна рада проголосувала за визнання русинів окремою східнослов’янською народністю, що було б неможливим без підтримки „кризового менеджера” Президента Ющенка. Парадоксально, але президент, який не сприймається Москвою, а в очах жителів Східної України є „націоналістом”, має главу канцелярії, який підтримує сепаратистський русинський рух. Тим не менше, русини не сприймають Балогу як їхнього щирого прихильника. Дуже вірогідним є те, що після поразки Ющенка на президентських виборах 2009 р. повернення на Закарпаття та пошук підтримки серед представників русинського руху може стати одним із варіантів подальших дій Балоги. Після того як Ющенко позбудеться президентської посади, Балозі буде важко знайти для себе місце в українській політиці; наступні парламентські вибори мають відбутися в 2012 р., проте навряд чи яка-небудь політична сила погодиться включити його до свого списку.

Раніше цього року Світовий конгрес русинів, розміщений у Словаччині та очолюваний професором кафедри українських студій Торонтського університету Полом Робертом Магоксі, засудив діяльність Дмитрія Сидора та його організації, Сойму (Парламенту) підкарпатських русинів. Сидор є священиком Української православної церкви (УПЦ) Московського патріархату. УПЦ є найбільшою релігійною організацією у сучасному Закарпатті, яке традиційно було оплотом греко-католицької церкви, так само як і три області Галичини.

Служба безпеки України (СБУ) провела розслідування діяльності агресивного проросійського крила русинського руху на Закарпатті. Проющенківська „Україна молода” (10 листопада 2008 р.) опублікувала свідчення того, що Сидор фінансується „Русскім міром” – НДО, чия діяльність оплачується російським урядом в Москві. Політтехнолог В’ячеслав Ніконов очолював фонд „Політіка” в Москві, з яким Сидор співпрацював, починаючи з 2005 р. У 2007 р. Путін призначив Ніконова головою новоствореної організації „Русскій мір”, яку „Українська правда” описує як „структурний підрозділ Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації”.

Закарпатські русини, зокрема їх екстремістське проросійське крило, демонструють сильне почуття ненависті до галицьких українців. Це сильно вкорінене ставлення засновано на переконанні, що галичани є зарозумілими, що було успадковано ними з часів польського правління, і що вони ненавидять усе російське.

Мукачівський урбаністичний етнічний мікс породив дещо грубу ментальність HomoSoveticus, чиї представники розмовляють українсько-російським говором (суржиком) і практично не виявляють толерантності до місцевої української культури, поширеної в оточуючих селах Закарпаття. На тих, хто приїжджав до Мукачева з оточуючих сіл, у тому числі й на Балогу, представники міської культури HomoSoveticusдивилися зверхньо.

Балога привіз із собою комплекс неповноцінності і до Києва, де він залишається чужинцем. Попри те, що Балогу часто порівнюють із своїм попередником Віктором Медведчуком, главою президентської адміністрації протягом останніх двох років президентства Леоніда Кучми, вони насправді є дуже різними людьми. Медведчук є представником київської еліти, головою Спілки адвокатів України, колишнім успішним партійним лідером і автором. Будучи географічним та культурним чужинцем, Балога ніколи не стане представником київської еліти.

Заради компенсації цього інтелектуального комплексу неповноцінності та почуття незахищеності Балога використовує агресивну лексику проти своїх опонентів. Він поводить себе грубо навіть із власними союзниками, що можна побачити з висловів, які він використовував для звинувачень у сторону Юлії Тимошенко, яку він порівнював із нацистськими лідерами та аргентинською лідеркою Євою Перон.

Сходження Балоги в похмурому бізнесовому середовищі Закарпаття 1990-х рр. багато в чому визначило його особистість. У першій половині 1990-х рр. місто пережило період насильства. У „мафіозному місті Мукачеві”, як зазначив один із закарпатських експертів, організована злочинність воювала за територію та незаконну контрабанду, а багато бізнесменів та політиків ставали жертвами замовних убивств. Геннадій Москаль, що очолює осередок „Народної самооборони” в Закарпатті, публічно висловив свої побоювання з приводу того, що Балога може перетворити Закарпаття в нову „Сицилію”.

Нувориші, що з’являлися в регіонах з високим ступенем криміналітету, таких як Закарпаття, створили особливий тип особистості. Вони егоцентричні, цинічні та лицемірні. Іронія полягає в тому, що Балога переконував Президента у своїй відданості йому, в той час як насправді Балога може бути відданий лише самому собі.

Будучи типовим продуктом цинічних 1990-х рр., Балога не має жодних ідеологічних переконань чи політичних поглядів і тому легко змінив свою партійну приналежність з Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) (СДПУ(о)) на „Нашу Україну”. Балога ніколи не мав сталих політичних поглядів. Метою його приєднання до СДПУ(о) було усунення його конкурента Ратушняка, який у 1990-х рр. провів короткий час у в’язниці. Зрештою, Балога був усунутий сам, оскільки був непопулярним губернатором, та протримався на цій посаді лише рік. Балога лишався членом та союзником СДПУ(о) до парламентських виборів 2002 р.

У радянську епоху Балога вчився у Львівському торговельно-економічному інституті, навчальному закладі, в який можна поступити, заплативши серйозний хабар. Ця „освіта” стала йому в пригоді, коли протягом 1990-х рр. він був задіяний у нелегальній транскордонній торгівлі, завдяки якій він накопичив свій персональний капітал. Протягом останніх років існування Радянського Союзу Балога очолював різноманітні бізнес-структури на рідному Закарпатті, де практично не було промисловості, проте які отримували прибуток від транскордонної торгівлі з країнами центральної та східної Європи. Діяльність Балоги на Закарпатті продовжилася у 1990-х рр., тому на сьогодні його розширена сім’я та його партнери контролюють більшість бізнесових потоків регіону. Це дозволяє йому двічі в місяць наймати приватне шале на ексклюзивному швейцарському курорті Сант-Моріц. Його роботодавцю, Президенту Ющенку, більше подобається кататися на лижах в українських Карпатах.

Балога не має репутації чесного чи щедрого лідера у рідному місті Мукачеві. Його сприймають радше як скнару, що може допомогти лише собі та своїм родичам і друзям. Це є різким контрастом із ужгородським мером, Ратушняком, який часто діє в інтересах міста та його жителів. Балога не довіряє нікому, окрім своєї сім’ї, і не має прив’язаності до рідного міста.

Тому не дивно, що жителі Закарпаття не в захваті від того, що „їх людина” посіла таку високу посаду в Києві. Насправді мешканці Закарпаття ображені та збентежені тим, що така особа, як Балога, сприймається в Києві як представник Закарпатського регіону. Те, що особа, яка вважає себе витонченою (Ющенко), поставила настільки невитончену особу (Балогу) главою власного Секретаріату, може бути пояснено, лише зважаючи на глибоке відчуття незахищеності самого Президента. У цьому аспекті Балога дуже різниться від більш культурних та вихованих Олега Рибачка та Олександра Зінченка, його попередників, що також були главами Секретаріату за президентства Ющенка. Закарпатці просто не можуть зрозуміти, чому Президент Ющенко тримає Балогу, який продовжує шкодити репутації Закарпаття.

Чи те, що ми бачимо – це шлюб за розрахунком між дуже слабкою особою (Ющенком) та його сторожовим псом (Балогою)? Чи Балога допомагає Ющенку справлятися із складним, візантійським політичним світом, для якого Ющенко відчуває себе непідготовленим? Чи той факт, що Тимошенко має настільки сильне відчуття впевненості в собі – і при цьому є жінкою – змушує Президента почувати себе некомфортно у її присутності? Балога допомагає Президенту, проводячи особисті атаки на Тимошенко – жінку, через яку Президент почуває себе некомфортно. В українському суспільстві, де домінують чоловіки, одна справа перебувати в затінку іншого чоловіка, інша – в затінку жінки.

Зрештою, Балога робить те, що хоче Президент; те, що він діє незалежно від Президента, не відповідає дійсності. Саме Президент дав вказівку Балозі мобілізувати десятьох членів його „Єдиного центру” у фракції „Наша Україна – Народна самооборона” для голосування за зміщення з посади парламентського спікера Арсенія Яценюка. Як зазначив колишній міністр оборони Анатолій Гриценко, „Балога не може діяти незалежно”.

Балога не намагається радити Президенту змінити курс власної політики, добре усвідомлюючи те, що це не матиме жодного сенсу, оскільки Ющенко не прислухається до жодних порад. Президент оточений підлабузниками, які розповідають йому, яку корисну роботу він виконує і наскільки він популярний. Радники Ющенка кажуть йому, що результатам соціологічних опитувань не можна довіряти (так само, як до цього вони казали Президенту Леоніду Кучмі), оскільки усі українські соціологи оплачуються політичними партіями. Тому Ющенко справді вірить у те, що його популярність набагато вища за той рівень, який засвідчують результати опитувань.

Балога та Медведчук схожі в одному важливому відношенні. Вони обидва здобули тактичні перемоги для своїх керівників, проте в той же час зазнали стратегічної поразки. Поразка Ющенка на президентських виборах у грудні 2009 р. буде частково зумовлена невдалою стратегією, обраною його „кризовим менеджером”. Депутат „Нашої України – Народної самооборони” Роман Зварич відкрито висловив власне здивування з приводу того, чому Президент і досі тримає Балогу, попри те, що той призвів до зниження його популярності.

Успіхи Балоги є дуже незначними у порівнянні з його стратегічними помилками, зокрема у сфері забезпечення Президента політичною підтримкою. Балога був главою президентського Секретаріату під час позачергових виборів 2007 р., і завдання його „кризового менеджменту” полягало у збільшенні популярності президентської партії влади. Проте блок „Наша Україна – Народна самооборона” не збільшив рівень власної підтримки на виборах 2007 р. порівняно з результатом „Нашої України” в 2006 р.; в обох випадках він набрав близько 14%. Щоб продемонструвати, що його навички „кризового менеджменту” були ще гіршими, варто зазначити, що кількість областей, де пропрезидентський блок здобув перемогу, зменшилася з чотирьох у 2006 р. до однієї у 2007 р. – не дивно, що нею була балогівська Закарпатська.

Зрештою, Ющенко втратив контроль над своєю фракцією у грудні 2008 – січні 2009 рр., коли більшість представників „Нашої України – Народної самооборони” приєдналися до розширеної помаранчевої коаліції. Лідерство у фракції так само перейшло до рук депутатів, що підтримали створення коаліції та вирішили більше ніколи не бути маріонетками Президента.

Таким чином, діяльність „кризового менеджера” призвела до катастрофічного стану справ для Президента, наступні вибори якого мають відбутися за дванадцять місяців. Не лише рівень популярності Ющенка впав до позначки 2,4%, він, крім того, ще й не має серйозної політичної підтримки для початку кампанії. Тим часом дві усе ще пропрезидентські сили („За Україну” В’ячеслава Кириленка та „Єдиний центр” Балоги) не терплять одна одну, причому перша з них виступає проти коаліції з Партією регіонів, а остання – за.

Протягом 2007-2008 рр. внаслідок тактичних дій Балоги популярність „Нашої України – Народної самооборони” впала до нижньої межі у 3-4%. І саме Балогу слід звинувачувати в руйнуванні президентської партії. Кримінальні справи, що відкривалися за підбурюванням Балоги проти Давида Жванії, Юрія Луценка та прем’єр-міністра Тимошенко, викликали антагонізм у багатьох людей, що були раніше лояльними до Ющенка, а зараз стали прихильниками прем’єр-міністра. Усунення Арсенія Яценюка з посади парламентського спікера збільшило чисельність депутатів „Нашої України – Народної самооборони”, що перейшли до складу блоку Тимошенко. Зміна лідера фракції „Наша Україна – Народна самооборона” на того, хто підтримує нову помаранчеву коаліцію, і той факт, що ця фракція голосувала за приєднання до відновленої помаранчевої коаліції, означає, що Президент втратив контроль над своєю партією. І знову ж таки ця невдача може бути пояснена дуже слабким управлінням „кризового менеджера”.

Агресивний і грубий стиль управління Балоги викликав антагонізм у значної кількості людей, що колись були прихильними до Ющенка, таких як Гриценко, Рибачук, Луценко та Яценюк. Бізнесові спонсори – „любі друзі” – були фактично виштовхнуті в обійми Тимошенко та підтримали розширену помаранчеву коаліцію. Шість із дев’яти партій блоку „Наша Україна – Народна с амооборона” підтримали нову коаліцію. Любі друзі у свою чергу серйозно розгнівалися протягом двох років менеджменту Балоги, який відрізав їм доступ до Президента.

Партія „Єдиний центр” була створена в липні 2008 р. не як президентська партія, а як засіб для Балоги увійти до складу парламенту до президентських виборів 2009 р. Входження до складу парламенту через „Єдиний центр” – єдиний спосіб, у який Балога може отримати імунітет. Тому позачергові вибори були набагато важливішими для Балоги, ніж для Президента, оскільки наступні чергові вибори мають відбутися у 2012 р., скоріше за все, під час президентського терміну Тимошенко. Цілком імовірно, що в цей проміжок часу за умови президентства Тимошенко проти Балоги будуть висунуті кримінальні звинувачення за фактом зловживання службовим становищем.

Тарас Кузьо – один з провідних західних експертів-україністів і спеціалістів з пострадянського простору, який неодноразово виступав в цій якості у Конгресі США і в американських владних відомствах. Науковоий співробітник Інституту європейських, російських і євразійських досліджень Університета Джорджа Вашингтона.

На другу частину статті чекайте 11 лютого...