На кого працюєте, хлопчики?, 27 мая 2009

На сайті Служби Безпеки України у квітні цього року з‘явився черговий прожект: Закон України "Про державні секрети". Місяць прочекав, думав, знімуть. Ні, не дочекався… Розберемо новий законодавчий шедевр есбеушників. Скільки цікавого і веселого там знайде юрист, можу собі уявити…

Розповісти можна про кожну сторінку, але їх аж 24 (двадцять чотири), тому пропоную зупинитися на найяскравіших уривках юридичного твору.

Розділ «ІІ», сторінка «5», стаття 9, пункт 2

Тут ми дізнаємось, що державною таємницею у нас буде інформація, дослівно: «про науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України».

При всьому пафосі тексту це означає, що розробник не допущений до державної таємниці – не має права вести подібні роботи. І нікого не цікавитиме, що технологія не є військовою. Що є державна таємниця, вирішує – «Національний орган безпеки», так сором‘язливо охрестили себе есбеушники. Я якщо ж людиною (групою людей) було створено: технологію, вид виробництва і т.ін. – автори не мають права це запатентувати в Україні та отримувати з цього прибуток, бо розробляли це все незаконно і без дозволу СБУ. Відтак їхня інтелектуальна власність їм не належить, вони – ніхто, і звати їх «ніяк». Тому розробками, на підставі цього проекту закону, далі буде розпоряджатися кілька десятків офіцерів «Національного органу безпеки». А Закон України «Про інтелектуальну власність» тоді як буде виконуватися з огляду на цей?

Розділ «ІІ», сторінка «5», стаття 9, пункт «3».

Звідси і назавжди, у нас – в Україні, державною таємницею «у сфері зовнішніх відносин» буде інформація:

«про зміст директив планів і вказівок делегаціям і посадовим особам, які представляють інтереси України, з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки;

про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами».

Цікаво… Президент, прем‘єр-міністр України, чи просто міністр виїхав з метою домовитися за кордоном про щось (як правило – це кредит). Вони, найняті нами, громадянами України, посадовці, що отримують свою зарплатню з наших податків. І їдуть за державний кошт домовлятися від імені України – від нашого імені, а ми, громадяни, про це не маємо права знати… Офіцерам СБУ нагадую, що делегації складаються із публічних політиків. Тому, шановні автори прожекту, ваш твір – законодавче закріплює порушення прав громадян України на отримання достовірної інформації про діяльність державних установ. В цьому пункті він суперечить із цілою низкою діючих законів України.

Що ж до «військового співробітництва з іншими державами»… Певно, автори мають на увазі випадок, коли Україна під час першої чеченської війни (1994-1996 роки) спромоглася продати Росії військову техніку разом з українськими екіпажами (продали два ешелони). Причому екіпажі про це дізналися вже у Чечні. На мою думку, про це треба говорити, а тих, хто це допустив – судити. І про те, як списували вбитих на тій війні, суспільство, теж повинно знати. І скільки країна заробляла на кожному «миротворці» в Іраку, і як наших продали (буквально – за долари) у Південній Осетії в серпні 2008-ого. І ще багато про що.

Розділ «ІІ», сторінка «7», стаття 10, пункт 4

В статті розписано, що є державним секретом, і в неї ж чомусь втиснули пункт про інформацію для службового користування. У сфері державної безпеки та охорони правопорядку (пункт 4) до інформації зі ступеням обмеження доступу «Для службового користування» (гриф: ДСК) належать відомості:

«які передаються громадянам, фізичним і юридичним особам на умовах збереження їх конфіденційності;

про реальний стан охорони державних секретів в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях;

про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, розголошення яких можуть спричинити порушення встановленого порядку виконання ними покладених повноважень;

які створюють загрозу здоров‘ю громадян;

які призводять до державних, економічних та фінансових збитків;

які надають можливість громадянам та юридичним особам отримувати незаконні прибутки або економічні та фінансові переваги».

Що ж, маємо факт – вперше співробітники СБУ досягли інтелектуального рівня міліціонерів-персонажів анекдотів. Наші оплески… Пишіть ще… Раджу видати збірник творів Контори. Порадуйте світ. Одне словосполучення «покладених повноважень» – того варто. А куди їх поклали, до речі?

Про охорону «державних секретів в органах місцевого самоврядування» нічого писати не буду, а от як необізнаній у шпіонських справах людині розшифрувати речення про відомості «які створюють загрозу громадян»? Це що(як) – створюють ситуації, коли громадяни України починають становити загрозу чи загрожувати? А кому і чому вони будуть загрожувати?

Йдемо далі. Для службового користування прожектом віднесено відомості, знову ж таки дослівно: «які призводять до економічних та фінансових збитків»… А чому вони секретні? Збитки державі приносить або дурість посадовця або його злочинна діяльність. У вас дурість посадовця – службова таємниця. Інформація про злочинну діяльність посадовця – теж таємниця… То, може, скасуємо у Кримінальному кодексі розділ «Посадові злочини», як замах на розголошення через слідство і суд інформації «для службового користування»?

Чому есбеушники вирішили закривати грифом «ДСК» відомості «які надають можливість громадянам та юридичним особам, отримувати … економічні та фінансові переваги», не знаю. Інформація і вміння її використовувати – це головна складова перемоги у конкуренції. Тому мені особисто цікаво: ця частина тексту – наслідок професійної деформації особи, чи в когось було весняне загострення?

Товариші офіцери, ви самі прочитали те, що понаписували і на власному, офіційному, сайті розмістили? Це ж тільки дві з перших семи «яскравих» сторінок, а їх, нагадую, двадцять чотири.