Дороге наше Євро-2012…, 12 июня 2009

Зі своїх джерел «Обозу» стало відомо, що уряд збирається збільшити кошторис будівництва головної спортивної арени країни НСК “Олімпійський" на один мільярд грн. Тобто з 2,2 млрд грн до 3, 2 млрд.

Це питання повинне було вирішуватися на минулому засіданні уряду, однак було перенесене на тиждень. Пікантність же ситуації в тому, що, по-перше, попередня сума більш ніж достатня для побудови стадіону еліт-класу; а по-друге, і найголовніше, уряд регулярно збільшує кошторис, хоча будівництво стадіону ще навіть не почалося.

Генеральний підрядник «Київміськбуд» до цього часу займався лише «руйнуванням» старого стадіону та упорядковував підземні комунікаційні мережі. А на дворі середина 2009 року!

Та що там будівництво! Наразі навіть проект стадіону остаточно не затверджений. Уряд мусив це зробити 10 червня, але цього не відбулося. Кажуть, не встигли… А можливо, громадськість лише годують байками, що проект готовий, пройшов всі необхідні експертизи і т. ін. Принаймні згідно з договором, який уклало міністерство та ДП «Олімпійський» з німецькою компанією проектувальником GMP в 2008 році, термін здачі робочого проекту лише 10. 06.2010. (Через недогляд чи недбалість?) Отже, проектувальники можуть собі дозволити не поспішати. Зрештою, це ж не вони приймають ЄВРО-2012, і їм, за великим рахунком, байдуже, чи вчасно буде побудовано стадіон.

Як тайванців гнали в шию

Невідомо, як за час, що лишився до чемпіонату 2012 року, встигнуть побудувати «Олімпійський», якщо тільки проект стадіону у нас розробляється з …2006 року, і досі його нема.

До речі, історія проекту справжнісінький телесеріал - мильна опера.

Ще в 2006 році НСК «Олімпійський» підписав з компанією Hochtief Construction AG та конструкторським бюро GMP договір щодо проектування стадіону.

Причому проектувальникам поставили умову: вписати в проект 12-поверховий офісний центр, що почав зводитися в 20 метрах від старого стадіону. Йдеться зовсім не про сумнозвісний ТЦ «Троїцький», який вже давно зрівняли із землею. Це - інший об’єкт, теж приватний. Він починався як реконструкція спортивного павільйону при старому стадіоні і поступово підріс з п’яти поверхів до 12-ти за повного схвалення дирекції НСК «Олімпійський» та батьків міста.

Цікаво, що павільйон розбудовувався на тому місці, де мав бути центральний вхід на стадіон. Отже, для потрапляння на спортивну арену проектом передбачався прохід під колонадою офісного центру.

Отже, в 2006-2007 роках інвестор ударними темпами звів скелет центрального входу до стадіонно-офісного центру, а що стосується самого стадіону, результатом став ескізний проект, за який уряд заплатив Construction AG 200 тисяч євро.

Сучасний вид стадіону - руїни та офісний центр

Далі трапляється геть цікаве – в країні змінилася влада, прийшов уряд Тимошенко, і там згадали, що за законом проект реконструкції стадіону треба вибирати на конкурсі.

Отже, про 200 тисяч євро забули, і пошук проекту почався з нуля. Причому етажерка офісного центру вже не фігурувала в конкурсній документації, на приватного інвестора нацькували прокуратуру, щоб «до основания, а затем…». Зрештою, кожна нова влада в нас починає із засудження чужих гріхів, а потім милостиво їх бере на себе.

Більшість конкурсантів не вписували самобуд в свої проекти стадіону, в тому числі цього не зробив і переможець – тайванська компанія Archasia Design Group. Як згодом виявилося – даремно.

Тайванці виграли з величезним відривом 21 голос з 24 членів журі.

Як розповідали «Обозу» члени журі, що підтримали проект, він був хороший - з якого боку не подивись. Родзинкою проекту були сучасні технології економії ресурсів. Наприклад, технічну воду стадіон отримував завдяки унікальній технології збору дощової води, освітлення - за рахунок сонячних батарей. Крім того, тайванці пропонували встановити зовні найбільший в світі плазмовий екран, щоб порадувати вболівальників, які не змогли потрапити на трибуни. Також проект передбачав чималий запас комерційної площі під ресторани, магазини, що дозволило б повернути державі частину вкладених в стадіон грошей.

Проект тайванців

Журі вибрало тайванців, але наше чиновництво вигнало їх в шию.

Невдовзі після конкурсу почалися різні інсинуації з боку Міністерства молоді та спорту, наїзди Генпрокуратури, яка висловила протест на рішення журі, і воно було скасоване.

В той же час міністр Юрій Павленко дуже наполегливо рекомендував журі вибрати інший проект - який зайняв друге місце.

Хоча насправді ніякого другого місця в конкурсі не було. Як воно могло бути, якщо тайванці взяли 21 голос, німецька компанія GMP - 1 голос, група компаній «Фостер плюс партнери» - 1 голос, проти всіх - 1 голос.

У такому розкладі, про яке друге місце могло йтися? Може, друге місце - це «проти всіх»? Але у міністерства була інша логіка. Чомусь там бачили на другому місці конкретну компанію GMP. Однак журі було принциповим і відмовилося ставити свої підписи під такою сумнівною авантюрою. Як заявив «Обозу» член журі, президент Київської міської організації національної спілки архітекторів Владислав Жежерін, проект німців не витримував жодної критики порівняно з пропозиціями тайванців.

«На нас почався шалений тиск з боку Генпрокуратури, міністерства… Міністр особисто зі мною вів себе по-хамськи. Він почав кидатися звинувачення, що тайванці мене купили. Я йому сказав, що не треба всіх міряти по собі», - розповів Жежерін.

Нарешті переважна більшість членів журі звернулися до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з вимогою втрутитися, залишити в силі їхнє рішення. Однак «зверху» відмовчилися.

В результаті реконструкція стадіону була віддана без будь-якого конкурсу німецькій компанії GMP. Тій самій, що почала проектувальні роботи в 2006, і на відміну від тайванців була обізнана, що головне в проекті стадіону, це зовсім не стадіон, головне - «вписати в рельєф» 12-поверхову приватну етажерку. Її передумали зносити перед тим як «кинули» тайванців.

«В якийсь момент я зрозумів, що нас «замовили» саме через цей офісний центр – розповідає офіційний представник тайванської компанії Валерій Потюк. - Коли я пояснив тайванцям, чому насправді їх викинули, вони підкорегували свій проект, вписали в нього офісного монстра. Але нас вже ніхто не слухав».

Так тайванці підкоригували проект під офісний центр

Отже, невідомо, як власне стадіон, але офісний центр обов’язково буде побудовано. «Обоз» був на будівництві і представники компанії інвестора підтвердили, що вони будуються і ніхто їх зносити не збирається.

Що ж за лобі у цієї 12-поверхової будови, яка виявилася важливішою за головну спортивну арену країни? Представник оргкомітету з підготовки Євро-2012, віце-спікер Микола Томенко розповів «Обозу», що до нього доходили чутки в цьому контексті про Балогу й Суркіса.

Валерій Потюк розповів, що йому теж довелося чути про цих двох людей.

Офіційно ситуація наступна - інвестор офісного центру «Будівельна інвестиційна компанія «ТМ». Протягом багатьох років аж до другого кварталу 2008 в цієї компанії було два акціонера, прізвища яких нічого не говорять. Це - Ігор Тарасулов та Юрій Мацієвський. Але цікаво, що коли в Секретаріаті Президента став панувати Віктор Балога, ця київська компанія раптом почала активно освоювати Закарпаття. Зокрема в районному центрі Велика Березнянка було відкрито її єдиний регіональний офіс. Тоді ж БІК «ТМ» почала активно отримувати землі під будівництво від Закарпатської обласної ради. Зокрема в Інтернеті можна знайти розпорядження Закарпатської держадміністрації, яким затверджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельна інвестиційна компанія ТМ” для будівництва гірськолижного комплексу за межами населеного пункту с. Люта Великоберезнянського району, урочище Могурка.

«Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника голови державної адміністрації Балогу І.І», -мовиться в розпорядженні.

Не даремно про чутки говорять - немає диму без вогню. Очевидно, київська компанія мала деякі спільні інтереси з господарями Закарпаття - кланом Балоги. Однак після того, як Юлія Тимошенко посіла крісло прем’єра, «криша» Балоги виявилась зовсім ненадійною. Саме тоді інвесторами офісного центру зацікавилася Генпрокуратура…

Голосніше всіх проти офісного центру виступав президент Федерації Футболу Григорій Суркіс. «Обоз» на цьому акцентує, бо тепер Суркіс зовсім не проти.

А тоді він стверджував, якщо павільйон-центральний вхід в стадіон належатиме інвестору, Україна не зможе приймати міжнародні спортивні події високого рангу. «Адже у подальшому, для проведення інших важливих спортивних заходів, слід буде щоразу досягати згоди інвестора на припинення діяльності і використання приміщень (орієнтовно щонайменше 5 разів на рік) даного павільйону і нема жодних гарантій, що це буде можливо. Більше того, у разі продажу павільйону ТОВ "БІК "ТМ" третім сторонам, досягнення таких домовленостей стане ще менш ймовірним», - говорив Суркіс.

Представники інвестора тоді Суркісу відповідали: чия би корова мичала. Мовляв, нехай краще Суркіс розкаже про свої земельні ділянки сукупністю 7 га на території НСК «Олімпійський», які є власністю двох ТОВ – «Інтерспорт» і «Урал».

Проте дуже скоро конфлікт згас. Це дивним чином співпало зі змінами серед акціонерів БІК «ТМ». Долі Тарасулова і Мацієвського скоротилися до 35 відсотків, натомність з’явився новий акціонер, офшорка з Кіпру «Телмокс лімітет».

Очевидно ця офшорка і є відповіддю, чому офісний центр перестав заважати будівництву і відповідно чому «тайванців» послали геть.

До речі, зараз згідно графіку «тайванці» вже повинні були б зводити покрівлю стадіону…

Коломойський за ці гроші міг побудувати 5 стадіонів!

А тепер забудемо про тайванців. Вони - пройдена сумна сторінка історії «Олімпійського». Зараз вже питання не в справедливості, а в тому, чи буде «Олімпійський» побудований взагалі.

Такий стадіон нам побудують німці

Ескізний проект німецької компанії GMP, який був повторно придбаний урядом, демонструє, що новий стадіон буде доволі примітивним витвором інженерної думки - трибуни у скляному кошику. Жодних технічних цікавинок, обмаль комерційних площ, які можна було би продати та відбити вартість стадіону. В проекті вражає лише одне – вартість будівництва.

Три з хвостиком млрд грн - це не жарти. Для порівняння, стадіон в Донецьку було побудовано за 1, 5 млрд, а у Дніпропетровську - за 800 млн грн.

За словами архітектора Валерія Потюка, на рівні «Олімпійського» фінансується головна спортивна арена Варшави. «Однак у вартість проекту входить не лише стадіон, а вся навколишня інфраструктура, включно зі станцією метро», - говорить Потюк.

А у нас на зону благоустрою кошторис планується окремо. Зокрема, заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту України Ростислав Карандєєв повідомив, що на це потрібно додатково 100 мільйонів гривень (без урахування інженерних комунікацій). «Більша частина цих ресурсів буде профінансована за кошти інвесторів, у яких в користуванні земельні ділянки. Державне ж фінансування за попередніми підрахунками може становити 30—50% коштів», -говорить Карандєєв.

А ось ще один цікавий факт. Німецька компанія GMP, що «будує» наш «Олімпійський», також проводить реконструкцію польського стадіону в Хожуві. Причому з поляків німці беруть менше коштів. Якщо у нас німці попросили за проект 21 млн євро, то з поляками сторгувалися за 4,7 млн євро, загальний бюджет будівництва стадіону в Хожуві теж набагато менший: 64,5 млн євро. А тепер найголовніше: станом на сьогодні GMP зірвав графік виконання робіт у м. Хожуві, в зв’язку з чим це польське місто виключене з переліку міст-претендентів на проведення фінальної частини Євро-2012. А що чекає на нас?

Від черевичків з крокодилової шкіри до…

Загалом ціна питання Євро-2012 більше 20 млрд грн. Саме стільки державних коштів планується витратити на дороги, стадіони, готелі...

Це досить велика сума для освоєння, і можна не сумніватися, що в неї запустили руки чиновники та придворні бізнесмени всіх без винятку політичних сил. Так як задіяні всі, кошти «дерибанятся» тихо-мирно. Тобто без публічного розголосу. Дійшло навіть до того, що проекти, пов’язані з Євро-2012, входять до переліку «цяцьок», якими розплачуються за політичну лояльність. І всі мовчать.

За великим рахунком НСК «Олімпійський» нині - це справа Григорія Суркіса. І хто може посягнути на ці інтереси людини Медведчука? Може, борці з корупцією з БЮТ чи ПР? Дарма, у Медведчука в обох політичних силах друзі. Може, президентська рать? Не слід забувати, що в темі міністр молоді та спорту Юрій Павленко - кум Президента.

І загалом в проектах Євро-2012 інтереси людей Медведчука присутні у великій мірі. Наприклад, друг Медведчука, одіозний львівський митник Тарас Козак, нині на посаді заступника керівника Державної митної служби України курує підготовкою до Євро-2012. Здавалось би, що спільного між митницею та футбольним чемпіонатом? Але коли йдеться про державні кошти, аргументи знайти не важко. Офіційно Козак розбудовує митні переходи, щоб перетин вболівальниками наших кордонів пройшов якомога комфортніше, а не офіційно займається тим, чим і інші на цьому поприщі – освоює кошти.

клікніть для збільшення зображення

До речі, коли ще прем’єр Тимошенко не дружила з Медведчуком, вона здійснила спробу викинути фірми Суркіса з земель НСК «Олімпійський». Певно, Юлія Володимирівна згадала, як він потішно репетував, коли вона якось за часів Кучми наступила на його черевичок з крокодилячої шкіри і вирішила віддавити Суркісу щось вагоміше. Принаймні на початку 2008-го року вона нацькувала на фірми Григорія Суркіса Генпрокуратуру.

У відповідь Суркіс …подружився з Тимошенко, і Генпрокуратура з нього зразу злізла. Тимошенко зробила президента федерації футболу України особливо наближеним своїм заступником в Оргкомітеті з підготовки до Євро-2012, який очолила особисто на початку 2008 року. З того часу Тимошенко та Суркіс демонструють повне взаєморозуміння у політичних та «футбольних» справах. Принаймні в справи побудови "Олімпійського" Тимошенко не втручається.

А тим часом готовий "Олімпійський" потрібно представити УЄФА до червня 2011-го року. Це - арена на 69 тисяч місць, з дахом, шістьма тисячами туалетів та парковою зоною довкола. А у нас ще проекту немає…

Можна бути оптимістом. «Щось» замість стадіону еліт-класу будівельники встигнуть зліпити. Але це щось не буде красивим, не буде дешевим, не буде рентабельним, не буде привабливим для гостей міста. Або взагалі не буде…Це якщо бути песимістом.

Ось, наприклад, кільцевої дороги у Києві до Євро-2012 вже точно не буде. Про це з усією відповідальністю заявила новенька керівниця Секретаріату Віра Ульянченко. Хоча до цього моменту всі роки свого губернаторства в Київській області вона відповідально стверджувала, що до Євро-2012 Київ закільцюють з Борисполем.

Песимістів, щоправда, можна порадувати - Євро-2012 у нас все-таки не заберуть. Не забрали ж Мундіаль-2010 у Південно-Африканської Республіки, хоча там до сих пір не готові всі стадіони і крім того розгул криміналу – ріжуть білих. Наші проблеми порівняно з африканськими – скромніші. У нас тільки крадуть державні кошти, і як наслідок, футбольне свято відшумить і не залишить українцям по собі нічого – ні гарних доріг, ні дешевих готелів, ні казкових стадіонів.