Кілька днів тому на розгляд Верховної Ради України був представлений проект Закону України «Про судоустрій України», в якому, зокрема, було запропоновано дозволити використання російської мови в українському судочинстві. Законопроект було відхилено, однак, цей випадок дозволив говорити про певні тенденції у мовній політиці в Україні. «Обозреватель» попросив прокоментувати ці тенденції члена Комісії людських та громадянських прав Світового конгресу українців, правозахисника Володимира Богайчука.
Переклад з російської на українську – це є праця, заборонена «Конвенцією про захист прав і основних свобод людини»
Правозахисник розповів, що є кілька базових міжнародних документів, що у різній мірі стосуються питання мови, та спираючись на які можна відстояти свої мовні права у Європейському суді. Зокрема, це «Загальна декларація прав людини», «Конвенція про захист прав і основних свобод людини» 1950 року та «Рамкова конвенція про захист національних меншин».
У статті 14 другого згаданого документу проголошується, що «Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин». Володимир Богайчук звернув увагу на ще одну цікаву статтю Конвенції – у статті 4 стверджується, що «жодна людина не може бути приневолена до примусової чи обов'язкової праці». Правозахисник нагадав, що будь-який переклад – «це є праця, і важка праця», а отже, «робота з перекладу – це є примус до роботи, який заборонений Конвенцією».
Народні депутати, що роблять публічні заяви російською мовою, вчиняють неправомірні дії
Вже згадана «Рамкова конвенція про захист національних меншин» свого часу була ратифікована Верховною Радою України. В ній, зокрема, проводить розмежування понять «приватного» та «публічного» використання мови. Стаття 10 Конвенції говорить про те, що кожна особа, яка належить до національні меншини, має право «на вiльне i безперешкодне використання мови своєї меншини, приватно та публiчно, в уснiй i письмовiй формi». Далі іде уточнення: «сторони намагаються забезпечити, по можливостi, умови, якi дозволяють використовувати мову вiдповiдної меншини у спiлкуваннi цих осiб мiж собою та з адмiнiстративними властями». Є стаття 11, яка чітко зазначає: «Сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до нацiональної меншини, право публiчно виставляти вивiски, написи та iншу iнформацiю приватного характеру мовою її нацiональної меншини». Тобто це все, що має право робити публічно будь-який представник національної меншини в Україні.
Продовжуючи логіку цих тлумачень Конвенції, ми постаємо перед фактом: народні депутати України, що використовують російську мову (мову національної меншини) під час своїх публічних виступів, «здійснюють неправомірні дії», що суперечать згаданій «Рамковій конвенції».
Передбачаючи аргументи опонентів про те, що вимога розмовляти українською – це примус, Володимир Богайчук навів ще одну тематичну цитату статті 20: «Здiйснюючи права i свободи, якi випливають iз принципiв, проголошених у цiй Рамковiй конвенцiї, будь-яка особа, що належить до нацiональної меншини, поважає нацiональне законодавство та права iнших осiб, зокрема тих, що складають бiльшiсть населення або належать до iнших нацiональних меншин».
«Слава Богу, українці поки що складають більшість населення України, і їхні права потрібно поважати – байдуже, чи це депутат, чи це Президент, який іноді любить, поїхавши у східні регіони, переходити на російську мову, чи продавець в магазині. Байдуже, Севастополь це, Львів чи будь-який інший населений пункт», - заявив правозахисник.
Українці не повинні утримувати російські школи на території України.
Такий висновок Володимир Богайчук зробив, виходячи із статті 13 «Рамкової конвенції», в якій зазначається: «В рамках своїх освiтнiх систем, Сторони визнають за особами, якi належать до нацiональних меншин, право створювати свої власнi приватнi освiтнi та учбовi заклади i керувати ними». «Здiйснення цього права не покладає жодних фiнансових зобов'язань на Сторони». «Тобто держава ніякого відношення до російськомовних шкіл мати не повинна», - наголошує правозахисник. Виходячи з цієї логіки, Володимир Богайчук припускає, що такий стан справ мав би «ображати, в першу чергу, російськомовних громадян, що їх хтось утримує. Будь ласка, створюйте свої громади, фінансуйте і навчайте у межах освітніх систем».
Правозахисник навів ще кілька цитат з «Рамкової конвенції», що стосуються вивчення мови. Стаття 14.2:»В мiсцевостях, де традицiйно проживають особи, якi належать до нацiональних меншин, або де вони складають значну частину населення, у разi достатньої необхiдностi, Сторони намагаються забезпечити, по можливостi та в рамках своїх освiтнiх систем, особам, якi належать до цих меншин, належнi умови для викладання мови вiдповiдної меншини або для навчання цiєю мовою». Але у пункті 3 міститься таке застереження: «Пункт 2 цiєї статтi застосовується без шкоди для вивчення офiцiйної мови або викладання цiєю мовою».
«Якщо в Криму роблять збір підписів, що «нам как-то легче по-русски», це свідчить про те, що навчальна система України все-таки не може забезпечити навчання української мови представникам національної меншини і, відповідно до пункту 3 статті 14 «Рамкової конвенції», потрібно припинити навчання російською мовою, поки національна меншина не скаже: «нам уже и по-украински легко!» - а тоді, будь ласка, вчіть, щоб не було шкоди для вивчення української мови».
Не «Курочка Ряба», а «Курочка-Пеструшка». Не «Колобок», а «Круглобок»
За словами Володимира Богайчука, російська мова створена штучно, і на статус «великого и могучего», «статус так званої синтетичної мови» не може претендувати, оскільки в її формуванні пропущено стадію аналітичної мови. «Які б не були розумні люди, які її створювали, - а серед творців Володимир Богайчук називає Михайла Ломоносова, - три чоловіка потягнути те, що має створюватись тисячоліттями, як українська мова, не можуть».
Тому російська мова має певні вади і явні несуразності. Для ілюстрації останніх пан Володимир навів приклад нібито російських народних казок: «Курочки Ряби» та «Колобка». «Є російська народна казка, але в російській мові слова «рябий» немає. Там «пестрый». «Курочка-Пеструшка» повинна бути. Те саме про Колобка. У словнику Володимира Даля чітко зазначено: «КОЛО — ср. стар. и ныне южн. зап. круг, окружность, обод, обруч; колесо. южн. зап. мирская сходка, круп, рода, казачий круг, совет; у южн. славян хоровод. Кола мн. повозка на колесах, телега. Поехал на колах, в телеге. Коло нареч. южн. зап. коло». Значить, той хлопчина, в якого боки колом, колобок, повинен бути «круглобоком», - пояснив Володимир Богайчук.
Говорячи про російську націю загалом, правозахисник розповів, що вона була створена на запозиченій історії «не слов’янських, а фінських племен, зокрема, мерів», до яких, до речі, належав і легендарний Іван Сусанін. Мері «до останнього чинили спротив вивченню цієї мови. Навіть Іван Сусанін не знав «великого и могучего». Коли писали челобітну, його дружина запросила толмача, щоб переклав для государя зрозумілою мовою».
«Ще чотириста років тому москвичі знали лише два слов’янських слова. Москвичі над тими, хто хотів бути дуже «продвинутим» і застосовував у своїй мові слов’янські слова, сміялися. Це зафіксовано історично».
В будь-якому випадку, Володимир Богайчук запевнив, що поважає росіян та їхню мову, яка є «перспективною, але з нею треба працювати».
Повну стенограму прес-конференції читайте тут
Дивіться відеосюжети за результатами прес-конференції:
Россияне воруют наши сказки и песни
15% населения Украины брезгуют украинцами и их языком
Русский язык создан искусственно
Депутаты не имеют права разговаривать на русском языке
Російська мова – штучна мова, яку придумали троє чоловіків, 25 июня 2009