Звернення працівників КНУ ім.Т.Шевченка до Президента

Відкрите звернення співробітників КНУ імені Тараса Шевченка до Президента України Віктора Ющенка

Вікторе Андрійовичу.

Звертаємося до вас, як до Президента України та гаранта Конституції з проханням нарешті почути голос правди і здорового глузду і припинити наругу над Університетом. Хочемо донести до Вас та суспільства реальний стан речей, бо в умовах інформаційної блокади з одного боку та інформаційного тиску з іншого боку ведеться брудна кампанія, щодо Університету та його колективу.

У серпні цього року Університет відзначає свій ювілей, а саме 175 річницю від свого заснування. Знаменна дата, яку треба, безумовно, гідно відзначити, як то наприклад: створити нові бібліотечні фонди, подарувати університету нові прилади та лабораторії, вирішити питання житлового забезпечення професорсько-викладацького складу, нагородити талановиту молодь, створивши сприятливі умови для її подальшого розвитку, відзначити та нагородити пристойними науковими стипендіями цвіт вітчизняної науки, університетських науковців, які реально пропагують та прославляють Україну у світі, створюючи позитивний міжнародний імідж нашої держави, який внаслідок не виважених дій політиків було безнадійно підірвано. Підготовка дійсно ведеться, причому ініціатива у святкуванні, як завжди іде знизу (звичка з радянських часів) і досить своєрідна. Виявляється все чого прагне університетська громада до ювілею університету (спеціально було зібрано збори трудового колективу) це побачити пана Губерського героєм України! Такі пропозиції з низу надійшли на спеціально присвячених цьому висуванню Вчених радах окремих факультетів.

Насправді ситуація, що склалася в університеті жахлива. В приватних розмовах між собою викладачі та професори обурюються станом речей, обурюються таким бездарним та недостойним, а головне нав'язаним керівником та на трибуну, як завжди, виходять вірнопіддані, з правом голосу, які й проводять до масовки свої, вірніше Губерського, бажання як демократичне волевиявлення колективу. Тих же які мають сміливість висловитися «не в тему» або не чують, або зашикують.

Відповідальність за це, Вікторе Андрійовичу, лежить на Вас бо це Ви розпочали грубе втручання та тиск на Університет. З Вашої ініціативи ректором університету було поставлено пана Губерського. Ви своїми вказівками (факт) ввели його до президії НАНУ та інших високоповажних зібрань, не маючи для того жодних законних підстав. Здавалося б, досить. Та виявляється це тільки початок.

Ті хто добре знають Губерського скажуть, що на самостійні дії він не здатен, взагалі, він не здатен не те що на вчинок, а без команди і голосу не подасть (це у нього з кадебістьких часів, хоча як відомо у цій службі колишніх не буває). То ж напрошується висновок: враховуючи розпочату бурхливу діяльність, це питання - присвоєння високого звання - узгоджене та санкціоноване на найвищому рівні.

Губерський не лише забув правила пристойності (про честь та гідність взагалі не йдеться) , а й навідріз втратив почуття міри.

Таку «нескромну» поведінку пана Губерського, цю його метушню можна пояснити: вам вже президентом недовго залишилось, а ніхто інший не «підмахне» такий ганебний наказ -тому пан Губерський і поспішає: намагається урвати по максимуму. Йому вже скоро восьмий десяток! Тож, вік...

Справедливості заради давайте пригадаємо, що можна написати у поданні, що ж такого геройського у біографії номінанта? Якщо вірити тезі про те, що героями не стають, а ними народжуються то починати треба з дитинства, але там нібито нічого героїчного не прослідковується. У молодого пролетаря (так зазначено у біографії) тяга до філософії проснулась після керамічного технікуму та армії. Студентські роки - філософський факультет - ідеологічна кузня кадрів для державної машини. А який серйозний науковий доробок у пана Губерського (він його соромиться і тому в бібліографії не вказує) от хоча б кандидатська дисертація «Марксистско-ленинская идеология и ее роль в повьішении творческой активносте трудящихся в условиях развитого социализма»!, а докторська: «Идеология как социокультурньїй феномен» Чудові теми, але теж ніби нічого за що дають героя.

Взагалі переглядаючи бібліографію пана Губерського хочеться плакати. http://www.nbuv.gov.ua/scripts/wwwi32.exe/[in=_scripts/ref.in1. Із заявленого у біографії авторства більш ніж 200 праць в бібліографії лише 124. З цих ста двадцяти чотирьох 85! це редагування «Актуальних проблем міжнародних відносин» (поясню власної статті немає, а лише є помітка : «Ред.: Л.В. Губерський». Існую ціла редакція, яка готує випуск зі статей різних авторів, після чого формально ставиться віза керівника до друку ), ще 6 - «Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка / Ред.: Л.В. Губерський», 6 -«Філософські проблеми гуманітарних наук: Альм. N 6 - 7 / Ред.: Л.В. Губерський», а решта -матеріали наукових конференцій (тобто статей теж немає у кращому випадку тези). Серед монографій жодної!одноосібної. Це просто жах. В наш час аспіранти, що виходять на захист кандидатської дисертації виглядять солідніше у цьому відношенні. Як Губерський став академіком - загадка. Але мабуть так само, як і отримав дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посол України з 09.2001 р. Подібний ранг присвоюють лише тому хто реально працював у посольстві послом України. Людина, яка не має жодного відношення до подібної практики не соромлячись прийняла цей ранг, з рук бувшого Міністра закордонних справ України, онука котрого того ж 2001 року вступила до КІМВ. Все це факти, які можна легко перевірити і розслідувати (при бажанні звичайно).

Може тоді у висуванця високі морально-етичні якості? Може його нагородити за те, що щільно співпрацював з КДБ ще зі студентських часів, доносячи на несвідомих своїх колег. Тоді у 60-х з університету виганяли натовпом саме за такими «протекціями», які крапали такі філософи. Ви скажете, що це голослівно, так ця служба своїх не здає. Та хіба Вас не дивує як людина після керамічного технікуму з таким м'яко кажучи «ненауковим» багажем і більш ніж скромними здібностями (хто чув виступи або лекції цього філософа — знають про що ми) зробила таку кар'єру. Директор КІМВ при університеті - це ж не аби що. Відповідь на поверхні: до того часу Леонід Васильович уже мав непоганий послужний список у КДБ: від простого стукача до генерала. Ось хоча б ще один факт із біографії: 1976-1978 рр. - викладач-консультант Центрального університету Республіки Куба. Не будучи навіть доцентом цього викладача, який щойно захистив свою епохальну дисертацію: «Марксистско-ленинская идеология и ее роль в повьішении творческой активности трудящихся в условиях развитого социализма» відправляють на Кубу консультувати? Кого? Професуру? У нас в Університеті ще донедавна таких консультантів теж чимало було. Сиділи вкабінетах поруч з кабінетами керівництва - консультували КДБ. Зараз, доречі, пан Губерський теж із консультантом ходить, котрого називає помічником.

На нашу думку це дикунство і верх цинізму висувати таку особу на присвоєння звання Героя незалежної та демократичної країни.

А в що Губерський перетворив КІМВ - перший в рейтингу найкорумпованіших вузів країни. Там немає жодної! випадкової людини. Аби стати студентом цього інституту недостатньо мати гарні знання - 50000 євро за вступ на держзамовлення - розцінки минулого року від Губерського. Причому це не лише за вступ , а й за успішне завершення. Не факт, що всі абітурієнти заплатили таку високу ціну (деякі розраховувались рангами, званнями, нагородами, високими посадами - зокрема ректорською), а є ще й квоти по кафедрам: діти, онуки, племінники. Останній факт, доречі, пояснює чому за цього «героя» так деруть горло окремі завідувачі та декани — палкі прихильники відпрацьованої корупційної схеми Губерського. Скажете теж голослівно, але ж ви знаєте, що й не відвідуючи цей навчальний заклад можна легко стати магістром. Ми не станемо зараз перераховувати усі завдання, які стоять перед КІМВ, та провали української дипломатії останніх років, відсутність припливу молодих та компетентних сил до зовнішньо-політичних відносин, яскраве підтвердження тому, що Україна не має вузу, котрий готує фахових дипломатів, а натомість має клуб для мажорної молоді, дітей багатих та впливових батьків, у якому вони проводять денний період доби, створюючи ілюзію зайнятості. Сесію скласти теж не проблема - Губерський усіх УІРів тримає на особистому контролі. Доречі, усі це знають: і викладачі, яким підказують, що кому поставити, і студенти. Дійшло до того, що сумлінні викладачі бояться «невірно» оцінити знання студента. Ну хіба ця корупційна схема не варта звання Героя?

Чи може на посту ректора Губерський здійснив героїчний вчинок? Фактично Вашими руками Губерський цинічно прихопив ректорське крісло і подивіться як нагеройствував. Йому вистачило менше року аби зруйнувати університетську автономію та університетські свободи. Було скорочено і з незрозумілих причин закрито ряд міжнародних наукових програм під які вже було виділено гранди. Науковці університету фактично стали невиїзними - наукові відрядження як по країні так і закордонні не оплачуються (очевидно Губерський вважає це зайвим). Усі проекти розпочаті за часів Скопенка не діють. А університетське господарство? Навіть, здавалося б, розпочата за Скопенка огорожа в університетському ботанічному саду так і залишилась не закінченою. Свого часу Скопенко пообіцяв колективу, що до 175 річниці Університету повністю вирішити проблему житла для співробітників і так би воно й було, не зважаючи на фінансову кризу. Будівельники готові виконувати свої зобов'язання і борються за відновлення будівництва та завершення майже готових до здачі об'єктів, котрі з незрозумілих та надуманих причин зупинив Губерський.

Нездорові амбіції, жадібність до грошей та дурна поза нового ректора зруйнувала і гарну ідею і надії тисяч людей та їх сімей на власну оселю.

Тож при всьому щирому нашому бажанні відшукати героїчні віхи у житті номінанта -завдання виявилось надскладним - місія нездійсненна. Не думаємо, що хтось із співробітників Університету щиро виступив би з подібною ініціативою, особливо враховуючи усе вищевикладене. Подібні висування - приклад банального підлабузництва і розрахунку на вдячність, за яке має бути соромно.

Нам здається, що пана Губерського ви могли б звичайно відзначити: медаллю або грамотою за виховання Ваших дітей (вірніше за урочисте вручення диплома) Віталіни та Андрія, або взяти його за кума (як у вас це прийнято), але роздавати за це звання Героя України - занадто. Це просто ганьба. Якщо хочете, пане Президенте гідно відзначити Університет, то пам'ятайте: Університет це серйозний науково-освітній заклад - це тисячі науковців! та більше 20000 студентів. Відмічати треба в першу чергу талановитих та успішних, тих якими може пишатися вся Україна, тих чиї імена пам'ятатимуть усі наступні покоління, а не нахабних та підступних чиновників, які надають Вам та Вашій родині приватні корумповані послуги.

Досить свавілля! Вікторе Андрійовичу, не допустіть ганьби Університету хоча б у його 175-річний ювілей.

Р8. Змушені звернутися до Вас через електронні ЗМІ бо інші способи звернення в теперішніх «демократичних» умовах виявилися невдалими - цензура панує у всіх ЗМІ навіть тих які звикли вважати незалежними: ніхто не погодився надрукувати це звернення, хоча у ньому немає нічого політичного, а лише щира правда, яку на жаль незручно чути навіть Вам.

Патріоти університету