Уроки державної мови. Урок 27-32

Продовжуемо друкувати "Уроки державної мови" Бориса Петровича Рогози, які він писав і збирав останні п`ять років свого життя.

Його книга таки побачила світ, проте лише через шість років після смерті автора і вийшла дуже маленьким тиражем.

Тож Обоз за згоди родичів Бориса Петровича отримав ексклюзивне право на публікацію цих уроків.

Будемо раді, якщо вони стануть вам у нагоді.

(Попередні уроки можна прочитати тут, тут, тут , тут і тут)

27. Покупка чи купівля?

Відома істина: щоб правильно вживати слово, треба знати його значення. Ось рекламне оголошення: "Оформити нове замовлення можна безпосередньо при покупці товару". Але ж покупка - це придбана за гроші річ. Загорнути покупку, принести покупки. А те, про що йдеться в об'яві, - купівля товару.

Читаємо в газеті: "У кабінеті слідчого Пархомчук нервує і ніяк не збереться з думками". Дієслово нервувати означає приводити кого-небудь у стан збудження, роздратування, прикро вражати. Однак тут мовиться, що Пархомчук сам у такому стані, отже, він не нервує, а нервується. Так і потрібно було написати.

Книжку, зошит гортають, а не листають; рана гоїться, а не заживає; юні хулігани бешкетують, а не дебоширять (це слово-покруч відкинула наша класична література). Дурний в українській мові - то нерозумний, некмітливий; даному російській -поганий, лихий, злий. Порівняймо: дурной глаз — погане (лихе) око; мне дурно — мені погано (кепсько, зле); дурная болезнь - погана хвороба; дурньїе манери - погані манери тощо. Нерозрізнення лексичних засобів обох мов призводить до помилок на кшталт: "Не шморгай носом, бо це ознака дурного (треба поганого) тону".

Росіянізми рясніють у численних публікаціях, не кажучи про усне мовлення. Замість ворожка вживають гадалка, і вже навіть автори пісень підкидають нам гірші газетні зразки: "Погадай мені, циганко!".

Замість оригінального українського слова безпорадний (той, хто не дасть собі ради, не впорається з жодним завданням) з'являється безпомічний (рос. беспомощный). Замість можновладець, можновладний користуються сумнівним властьімущий. Замість замовляти (страви чи якісь продукти широкого вжитку) - заказувати. Замість змушувати, примушувати, силувати ~ заставляти. Скоро, чого доброго, і дєньгі витиснуть гроші, і государство дасть носака державі.

Одне слово, всі ці росіянізми почуваються в нас так само впевнено, як у себе вдома. Схоже, ніхто й не намагається боротися із засміченням ними рідної мови. То чи рідна вона насправді багатьом із нас?

28. Дівчина недоторкана, а кордони недоторканні

Хлопець надовго виїжджав з міста. І от він повернувся, зайшов до себе в гуртожиток. Друзі радо зустрічали його, тиснули руку, обнімали і... кепкували. Так розповідав журналіст у радіопередачі. Щось не віриться, щоб приятелі глузували й насміхалися, адже саме таке значення має дієслово кепкувати. Радше вони жартували, а кореспондент, який кепсько знав мову, і зморозив казна-що.

А хіба знають її достатньо ті, хто не може втямити, коли треба ставити у реченні освітлений, а коли освічений? Оце потрапило на очі речення: "Вулиця була освічена місяцем". Абсурд та й годі. Отож варто нагадати: освітлений - якого видно, бо на нього падає світло. Освітлений майдан. А освічений - який має освіту. Освічений робітник, освічене суспільство.

Лексично багата українська мова чітко розрізняє відтінки значень, маючи на кожен з них окреме слово. Наприклад, змішаний (неоднорідний - тимчасова ознака): "запах м'яти, змішаний із пахощами літнього вечора" і мішаний (постійна ознака, якість): мішаний хор (тобто хор, у якому співають і чоловіки, й жінки),мішаний ліс (де ростуть і листяні, і шпилькові дерева), мішана виборча система (що поєднує елементи мажоритарної та пропорційної систем). Оскільки в російській мові все це зветься одним словом смешанный, то й у нас уникають прикметника мішаний і користуються тільки лексемою змішаний.

Шкіра і шкура. У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра - зовнішнє покриття тіла, а шкура - покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології - медичній, ботанічній тощо, шкура - в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах "залити сала за шкуру ", "бути в овечій шкурі", "вбиратися в шкуру ", "вилазити (лізти, пнутися) зі шкури " і подібне.

Усім більш-менш обізнаним з українською мовою відомі пари слів, що складаються з дієприкметника (з одним -н) та прикметника (з двома -нн): недоторканий - недоторканний, непізнаний - непізнанний, непояснений -непоясненний, не знищений - незнищенний та інше. Тут перші складники позначають дію, яка поки що не відбулася, але може відбутися, другі вказують на неможливість такої дії за жодних умов.

Отже, нормальною українською мовою має бути недоторканність народного депутата (про що стільки говорилося-балакалося на Верховній Раді), недоторканні кордони тощо. А в усіх важливих документах чомусь вживають недоторканість, недоторканий, хоч недоторканими, тобто незайманими, цнотливими, можуть бути дика природа, дівчина, цвіт. І в Акті проголошення незалежності нашої держави треба було написати: "Територія України є неподільною і недоторканною", а написано недоторканою, що, по-перше, не відповідає дійсності й, по-друге, порушує лексико-семантичну норму.

29. Прийменникова ротація

У мові засобів масової інформації часто трапляються мовні штампи, утворені за допомогою прийменника «по». Наприклад, комісія по..., майстер спорту по..., викладач по..., гурток по... тощо. Усі ці словосполучення з «по» можна і треба замінювати висловами із прийменниками «з», «щодо», «у справі», «над» чи безприйменниковою формою родового відмінка іменника. Але в яких випадках?

Після слів заходи, рекомендації, настанови, завдання, допомога, семінар бажано ставити прийменник щодо. Наприклад: розроблені рекомендації щодо поліпшення (а не по поліпшенню) навчального процесу; дано певні настанови щодо (з) цього питання, а не по цьому питанню.

Із словами міністерство, комітет, відділ, управління, майстерня, гурток природно поєднуються форма родового відмінка або прийменникове словосполучення: управління у справах молоді.

Слова нарада, майстер, чемпіон, змагання, залік, іспит, директиви, фахівець (спеціаліст) переважно вимагають керування із прийменником з, рідше - без прийменника: нарада з виховних проблем, майстер спорту з боксу.

Для запам'ятовування наведемо правильні варіанти, якими слід замінювати конструкції з прийменником по: майстерня ремонту одягу; бюро працевлаштування; комітет цін; проректор з наукової роботи; іспит (екзамен) з іноземної мови; працюють за змінним графіком (а не по змінному графіку); школа-магазин для підготовки молодших продавців (а не по підготовці), кіоск для продажу проїзних квитків.

ЗО. Чоловічий рід жіночих професій

Тут доцільно навести вірш Сергія Михалкова "А що у вас?":

... наша мама

Отправляется в полет

Потому, что наша мама

Называется пилот.

С лесенки ответил Вова:

Мама - летчик? Что ж такого?

Вот у Коли, например,

Мама - милиционер.

А у Толи и у Веры

Обе мамы — инженеры.

А у Левы мама - повар...

Дивне явище: словами чоловічого роду пілот, льотчик, міліціонер, інженер, кухар діти називають мам, тобто жінок. Чим це пояснюється? І чому й досі можна прочитати чи почути: Перед мікрофоном журналіст Ніна Степанчук, у видавництві працює редактором Галина Майорська, на обговоренні свого роману виступила автор Раїса Іванченко, хоча є жіночі відповідники цих слів - позначень професій і занять.

Мало того, навіть 8 Березня деякі керівники в своїх наказах виносять подяку касиру, продавцеві, ліфтеру такій-то. Чи не пахне тут дискримінацією статі?

У цьому разі доречно навести як приклад з твору Івана Єфремова "Юрта Ворона". Там є діалог старого робітника Фоміна з геологом Александровим.

"Фомін насупився, зітхнув і, щоб перевести розмову, запитав:

- Дружина ваша, вона теж геологом працює?

- Так, - усміхнувся Александров,- справжня геологиня!

- Як це ви сказали - геологиня? - перепитав Фомін.

- То я навчився називати від студентів. Мені подобається, і, здається, так правильніше.

- Чому правильніше?

- Та тому, що в царські часи у жінок не було професій, і всі спеціальності називалися в чоловічому роді, для чоловіків. Для жінок же залишалися найнепрестижніші, я вважаю, напівпрезирливі: курсистка, машиністка, медичка. І досі ми старими пережитками дихаємо, кажемо: лікар, геолог, інженер, агроном. Жінок-фахівців майже стільки ж, як і чоловіків, і виходить мовна нісенітниця: агроном пішла в поле, лікар зробила операцію. Або доводиться додавати: жінка-лікар, жінка-геолог. Наче спеціаліст другого сорту, чи що..."

Александров багато в чому має рацію. Але не треба забувати, що поміж іменниками - назвами професій, звань, посад - трапляються такі, в яких чоловічий рід начебто й не обумовлений статтю. Адже, коли говоримо потрібен соціолог, усім зрозуміло, що йдеться не обов'язково про чоловіка. Ми давно звикли до такої граматичної умовності.

Важливо знати й особливості того типу мовлення, в якому це слово переважно вживають ,- наукового та ділового функціональних стилів. Що далі воно від цих сфер і ближче до побутової, то й імовірніша його, сказати б, жіноча відповідність, і навпаки.

У міру набуття чоловічих спеціальностей представницями прекрасної половини людства з'явилися: бандуристка, організаторка, лікарка, доповідачка та інші. Цей продуктивний процес триває. Слова авторка, вчителька, аспірантка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка, дописувачка та інші, зафіксовані в словниках, цілком нормативні. От і треба ними користуватися, а не вдаватися в розповіді про жінок до лексем журналіст, редактор, автор. Бо такі конструкції суперечать морфолого-стилістичним нормам української мови. Вони є наслідком невмотивованого перенесення рис офіційно-ділового стилю (де наголошується не на статі людини, а її службовому чи суспільному становищі) на художнє, публіцистичне та розмовне мовлення.

Проте для низки слів, зокрема академік, педагог, міністр, ректор, президент, кандидат, онколог, енергетик та інших, немає і, мабуть, не буде жіночих відповідників через уже зазначену причину. А щодо чоловічої форми касир, продавець, ліфтер в офіційних, урочистих привітаннях жінкам на їхнє свято, то вона цілком прийнятна (і навіть законна) в такому випадку.

Дехто висловлює міркування, що, наприклад, лексему поет (коли мовиться про жінок) слід застосовувати до майстрів слова, а поетеса – до пересічних митців. Погодитися з цим важко. Славетна поетеса античного світу Сапфо (УП-УІ ст. до н. є.) не втрачала в славі через те, що греки звали її не пойетес (поет), а пойетріа (поетеса). Та й в українській мові слова поетеса, поетка означають "жінка, що пише вірші". А вимір її таланту виражається епітетами геніальна, велика, видатна, відома, знана та іншими. "Наші критики ставлять в одну лінію і поетів, і поетес, і літераторів, і літераторок; не знаю, як хто, а я не раз казала їм за це спасибі" (Леся Українка).

І ще. Ось ви заходите в школу, відчиняєте двері кабінету директора, а там за столом - жінка. І хоча є слова директорша, директорка, директриса, ви називаєте її лексемою чоловічого роду - директор, бо ті назви здаються вам грубими, образливими. Як і редактриса, критикеса. А утворіть жіночий рід професій пілот, електрик, вівчар, водій. Спробували? Отож-бо. Не все так просто.

31. Говорити українською мовою

І не тільки говорити, а й писати, перекладати. Саме така форма (коли дієслово сполучається з безприйменниковим орудним відмінком іменника мова) нині найуживаніша, властива всім стилям. Співвідносні прислівники на зразок по-українському, по-німецькому, по-румунському типові для публіцистики та усного мовлення. Нарешті, третій синонімічний засіб - прислівники на -ськи, -цьки - ознака розмовного стилю: по-українськи, по-французьки, по-китайськи. Тенденція ж поєднувати дієслово з іменником та прийменником на (говорити на українській мові, перекладати на англійську мову) послаблюється, втрачає свою перевагу і, можливо, зникне зовсім.

Незвично застосовані лексеми в нас часто беруть у лапки. Однак не завжди в цьому є потреба. Лапки зайві, якщо переносне вживання слова поширилося, стало зрозумілим без контексту. Або, якщо лексему супроводжують усталені звороти так званий, так би мовити. У мовному обігу нині є багато слів і висловів, переносне значення яких зрозуміле всім, але на письмі їх за звичкою одягають у лапки. Наприклад: епіцентр, клімат, географія, операція, здоров 'я, прописка, морж, заєць, вузькі місця, круглий стіл, чорний хід, зелена вулиця, візитна картка, пташине молоко, морські ворота, білі плями тощо. їх треба вживати без лапок, так само, як і фразеологізми власне українського походження чи запозичені з інших мов: сушити голову, про чорний день, заламувати ціну, танцювати під дудку, авгієві стайні, гордіїв вузол, не в своїй тарілці, яблуко розбрату тощо.

Для позначення особи чи осіб, на чию честь споруджено пам'ятник (монумент), у нашій мові зазвичай вживають давальний відмінок іменників. Наприклад: "У світі є 400 пам 'ятників Тарасові Шевченку " (з газ.). Можливе поєднання слів пам 'ятник, монумент із родовим відмінком іменників. Та іноді така сполука набуває двозначності: "Нам розповідали про пам 'ятник молодих патріотів" (з газ.) - пам'ятник, який вони збудували, чи поставлений на їхню честь? Щоб уникнути двозначності, слід користатися давальним відмінком: пам 'ятник молодим патріотам.

32. Як відмінювати село Очеретяне?

Якщо географічні назви прикметникового типу, то вони відмінюються, як відповідні прикметники: Переволочна - Переволочної, Переволочиш, Переволочну, Корчувате - Корчуватого, Корчуватому, Корчувате. Географічні назви іменникового типу відмінюються за зразками першої, другої або третьої відміни іменників, множинні форми - як відповідні загальні назви: прибути з Дніпра (з Дону), із міста Броварів тощо. Це основні правила, що стосуються всіх відмінюваних географічних назв, якими користуємося в повсякденному спілкуванні, в пресі, художній літературі тощо.

Форму називного вживають і в усіх інших відмінках, коли перед географічною назвою стоїть узагальнююча родова назва місто, село, селище, хутір, річка, озеро і таке інше. Наприклад: на річці Дніпро, із селища Калита, із села Леонівка. Чому так роблять? Щоб зберегти вихідну, початкову назву (форму назви), уникнути її можливих перекручень, неточностей та непорозумінь, надто коли вона маловідома. Особливо це важить в офіційній інформації - у газеті, в підручнику, в документах, статистичних зведеннях, у військових повідомленнях. Отже, генерал, складаючи донесення, запише точно: на маневрах під селом Очеретяне на річці Дніпро; у біографії вкажемо: народився в селі Очеретяне, а р художньому творі натрапимо на речення: це сталося під селом Очеретяним на річці Дніпро, або просто: під Очеретяним на Дніпрі.

Тепер підсумуймо. Назви сіл, що відіграють роль прикладки до слова село і виражені відмінюваними іменниками, зазвичай узгоджуються у відмінку з лексемою, що позначає цей населений пункт: у селі Засуллі, біля селища Биківні. Не узгоджуються назви сіл тоді, коли вони мають складену будову або форму множини: в селі Вінницькі Стави, біля села Гречана Гребля, за селом Кибинці. А також у тих випадках, коли виникають труднощі у точному відтворенні початкової форми: в селі Климовому (Климове і Климово). Якщо немає слова село, назви відмінюються: мешкати в Кибинцях, поблизу Вінницьких Ставів.

А щодо міста - приклади зі "Словника труднощів української мови" за редакцією Світлани Єрмоленко:

"Узгодження. Назви міст, які виступають у ролі прикладки до слова місто і виражені відмінюваним іменником, як правило, узгоджуються у відмінку зі словом місто: в місті Чернівцях, з міста Сум, над містом Алма-Атою.

Звичайно не узгоджуються, тобто зберігають початкову форму: 1. Назви, які рідко вживаються. Біля грецького міста Волос. В італійському місті Потенца. 2. Складені назви. За містом Старий Самбір. У місті Мінеральні Води. 3. Назви міст, які вживаються у спеціальній літературі (географічній, військовій), в офіційних паперах, повідомленнях.

Відмінювання. 1. Назви міст прикметникового походження відмінюються за типом іменникової відміни: над Ростовом; прізвища такого типу в орудному відмінку однини зберігають прикметникове закінчення - им: з Андрієм Ростовим. 2. У складених назвах міст відмінюються або одна, або дві частини залежно від складу назви: Ростов-на-Дону, з Ростова-на-Дону; Новосілка-на-Дністрі, у Новосілці-на-Дністрі; Петропавловськ-Камчатський, з Петропавловська-Камчатського.

Рід невідмінюваних назв міст. Невідмінювані назви міст мають середній рід (за загальним словом місто). Сучасне Токіо. Нове Делі. Оточене садами Душанбе ".

Далі буде...