Роковини Голодомору: піар для політиків?

Тема Голодомору в нинішніх українських реаліях традиційно розпадається на дві підтеми: висвітлення подій початку 30-х та ставлення до них зі сторони сучасного істеблішменту.

Першу тему залишимо історикам, другу візьмемо собі, зважаючи на те, що цього року відзначення роковин Голодомору пройде під проводом Віктора Януковича. Опозиція, як це видно з коментарів, які зібрав «Обозреватель», вже незадоволена владою (незалежно від того, які влада здійснюватиме кроки). Влада – традиційно! – незадоволена опозицією, яку просить «не спекулювати». Далі – буде.

Отже, основні заходи з відзначення роковин Голодомору традиційно припадають на останні вихідні листопаду. Чому саме на кінець листопаду? Тому що явище геноциду, як роз’яснює колишній директор Інституту національної пам’яті Ігор Юхновський, тривало з пізньої осені 1932 року до ранньої весни 1933-го. «Ми повинні розрізняти два явища — явище Голодомору, яке тривало довго, фактично починаючи з 1930 року і закінчуючи 1933-м, і явище геноциду, яке тривало чотири-п'ять місяців», – каже він. Заглиблюючись у дефініції, Юхновський пояснює їх зміст так:

«Голодомор — це час, протягом якого люди голодують і вмирають. Спричинили його неймовірно високі вимоги щодо поставок безплатного зерна від України тодішньому СРСР. У людей фактично відбирали все зерно, яке вони змогли зібрати. Але від голоду ще можна втекти, подавшись в інші краї. Та тут ми якраз і стикаємось з явищем геноциду — цілеспрямованими діями влади на знищення народу. На початку 30-х років в Україні почалися масові протести, виходи людей із колгоспів тощо. Тому в той час вся республіка була фактично ізольована від решти СРСР. У цій ізоляції українським селянам забороняють виїздити до інших республік, щоб там закупити зерно. Селяни не мали паспортів, на відміну від міського населення, їм було заборонено продавати в касах квитки, і ця заборона була офіційною.

Але мала місце ще й глибша, внутрішня ізоляція окремих населених пунктів України. Вона почалася з постанови ВКП(б) про так звані чорні дошки, підписаної Сталіним і Молотовим. Якщо хтось із місцевого населення потрапляв у чорні списки неблагонадійних, то місцевість повністю ізолювали від зовнішнього світу — на всіх шляхах і виїздах стояли загони НКВС. Результат — масове вимирання людей, цілими районами. Оце і є геноцид, і є та зумисна дія, про яку слід говорити», – зазначає Юхновський.

Зараз мало хто згадує про те, що першим роковини Голодомору почав відзначати Леонід Кучма. У 1998 році він видав указ про День пам`яті жертв голодоморів. Та вже у 1999-му до назви заходу додали ще два слова: День пам`яті жертв голодоморів та політичних репресій. Відтак позицію Кучми почали вважати половинчастою і не визначеною до кінця. А з приходом до влади Віктора Ющенка відзначення Голодомору стали пов`язувати майже виключно з його ім`ям. Дійсно: саме Ющенко надав такому відзначенню загальнодержавний масштаб, окрім цього, він виступив автором закону «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», прийнятий Верховною Радою 28 листопада 2006 року. Цей закон проголошував Голодомор актом геноциду.

Наразі закон ще діє, але влітку цього року «регіонал» Василь Кисельов подал до Верховної Ради законопроект зі змінами, згідно яких Голодомор пропонується вважати не «геноцидом», а «трагедією українського народу». Поки що у парламентарів, зайнятих Податковим кодексом та датою наступних виборів, до «трагедії» просто не дійшли руки. Якщо дійдуть – можна з великою долею ймовірністю прогнозувати, що поправку Кисельова до закону внесуть.

Тим паче, що ще раніше – у квітні – президент Янукович, виступаючи на сесії ПАРЄ у Страсбурзі, заявив, що голод 1933 року був не геноцидом, а «спільною трагедією братських народів – українського, російського, казахського». Після цих слів громадянин Володимир Волосюк звернувся до суду з вимогою змусити Януковича вибачатися за невизнання геноциду. Позов Волосюка застряг у судах, а президент, певна річ, вибачатися не збирається.

Фактично сказане у квітні Янукович повторив і в жовтні цього року під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Канади Стівеном Харпером. «Ми завжди будемо засуджувати сталінський режим, який скоїв цей злочин», – підкреслив президент, наголошуючи, таким чином, на тому, що трагічну долю українського селянства розділили у 30-ті роки й інші народи у складі контрольованого комуністичним вождем Радянського Союзу.

Немає жодних сумнівів у тому, що цьогорічне відзначення роковин Голодомору політики використають по повній: опозиція вимагатиме від Януковича остаточного «зізнання», був Голодомор геноцидом чи не був, провладні ж чиновники звинувачуватимуть опозицію у нечистоплотній грі. Справедливості заради слід сказати, що якщо політична верхівка й справді забуде, задля чого і задля кого вшановують пам'ять померлих, то у такій ситуації винними будуть обидві сторони.

А поки що – їм слово. «Обозреватель» додзвонився до заступника голови президентської адміністрації Ганни Герман і отримав від неї наступний коментар.

- Пані Ганно, чи планує нова влада відзначати роковини Голодомору?

- Відзначення вже йде, під час переговорів у Брюсселі президент згадував цю дату (22 листопада у столиці Бельгії відбувся саміт Україна-ЄС, в роботі якого брав участь Віктор Янукович – Обоз), згадував, що цей тиждень – тиждень пам`яті жертв. Обов’язково зустрінеться прем’єр-міністр (такий план президент затвердив) з нащадками тих людей, що померли від голоду… Також президент 27-го обов’язково вклониться жертвам і покладе квіти біля пам’ятного знаку, і запалить свічку… Будуть й інші заходи – по всіх областях, по всіх регіонах – заплановане вшанування памяті, і це вже відбувається…

- Тобто ігнорувати роковини ніхто не збирається?

- Знаєте, ми ніколи не спекулювали на цій трагедії, і такі обвинувачення і такі закиди ми залишаємо на совісті тих, хто використовує таку страшну сторінку історії для своїх якихось брудних маніпуляцій. Це надто велике горе, щоб робити на ньому чи то піар, чи то антипіар. Все буде тихо і скромно – так, як належить це робити у скорботі, і з відповідною повагою до невинно убієнних… Буде також звернення президента до народу з приводу роковин Голодомору.

__________________

Потім ми зв’язалися з депутатом від опозиції (фракція БЮТ) Михайлом Косівим – представником профільного парламентського комітету з питань культури та духовності.

- Пане Михайло, як, на вашу думку, цьогоріч пройде відзначення роковин Голодомору?

- Хочу нагадати, що ми маємо закон «Про Голодомор», перша стаття якого говорить про те, що Голодомор був геноцидом українського народу. А друга стаття підкреслює, що заперечувати цей факт є наругою над пам’яттю мільйонів загиблих людей і є протизаконним. Є також резолюція Парламентської асамблеї ОБСЄ від 2 липня 2009 року, пункт третій якої говорить про те, що у ХХ столітті народи Європи пережили два страшних тоталірних режими – гітлерівський та сталінський – які відзначились розв’язуванням воєн тощо, а також Голодомором. Є і рішення комісії Конгресу Сполучених Штатів, і резолюція Сенату Сполучених Штатів – в обох документах мова йде про те, що Голодомор є геноцидом українського народу. Що тут іще додати? Є, зрештою, і дві постанови Верховної Ради про те, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом. Є відозва Верховної Ради, в якій підкреслюється, що трагедія 30-х років забрала життя 11 мільйонів українців…

Тож коли за таких умов президент України та міністр освіти заперечують Голодомор як геноцид, то така позиція є протизаконною. А з моральної точки зору це є просто неприпустимим, бо такої трагедії не переживав жоден інший народ у світі. Так, євреї також пережили Голокост, який – за різними оцінками – забрав 4-5 мільйони людських життів, і, до речі, хай би хто-небудь спробував сказати, що такого не було – така людина відразу понесла б правову відповідальність…

А у нас керівництво держави веде себе так супроти власного народу… Пояснити це можна тільки одним: визнання Голодомору геноцидом невигідно Росії. Тож це є прислужництво перед Росією, бо якщо визнання Голодомору геноцидом утвердиться, то за ним треба зробити наступний крок – визнати злочинцями керівників Комуністичної партії – Сталіна, Кагановича, Маленковича та інших, а всі вони люди з Кремля… В Росії, очевидно, бояться, що Україна пред’явить свої претензії, хоч тут йдеться не так про матеріальне відшкодування цих жахливих втрат, а про моральну відповідальність. Росія ж хоче бути в очах Європи чи то третім Римом, чи то другим Ватиканом, а як таке можливе, якщо на їхній совісті – такий злочин?

Тож не буде нинішня влада нічого організовувати, я в цьому майже впевнений, оскільки вона вже стільки проявила неприйняття, таку продемонструвала наругу над пам’яттю померлих… Не далі, як 1 вересня – у день знань – міністр Табачник заявив, що геноцид проти українського народу є вигадкою закордонних вчених…

- Не знаю, як стосовно Табачника, але, за словами Ганни Герман, Віктор Янукович збирається взяти участь в скорботних заходах…

- Для мене особисто і для багатьох інших людей це буде ще більш огидно. Формально запалити свічку, а насправді заперечувати Голодомор і своїми словами, і своїми рішеннями… Ви ж знаєте, що коли Янукович став президентом, на президентському сайті сторінка про Голодомор була знята, а потім – перед його поїздкою до Америки – вона знову там з`явилася… Тут треба стерегтися фарисейства. Звичайно, що Ганна Герман як моя землячка, як галичанка має розуміти, що таке Голодомор для України, і, напевно, вона порадить своєму шефові зробити все так, як слід, можливо, вона навіть напише йому пару слів, але це нічого не змінить…