Рік 2011: що буде з пенсіями?

Наступного (пленарного) тижня Верховна Рада, очевидно, розглядатиме законопроект Кабміну з приводу пенсійної реформи – за умови, якщо урядовці встигнуть передати цей документ до парламенту. Власне, відкладати розгляд даного питання далі нікуди – як і у випадку із Житловим кодексом, який «Обозреватель» вже проаналізував, перебудова пенсійної сфери є однією з умов, на якій наполягає Міжнародний валютний фонд.

10 років невизначеності та 60 мільярдів боргу

Якщо заглибитися в історію питання, то слід зауважити, що пенсійна реформа в Україні почалася ще років із десять тому назад. Тоді було задекларовано створення єдиної накопичувальної системи. За такої системи частина обов’язкових внесків (загальний рівень пенсійних відрахувань залишається незмінним) мала бути зібрана в єдиному фонді та облікована на індивідуальних пенсійних рахунках громадян, що сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуть в економіку країни, як це робиться в багатьох розвинених країнах, де гроші майбутніх пенсіонерів використовують для стабілізації внутрішньої ситуації з фінансовими ресурсами.

Проте така схема лишилась тільки на папері. За всі ці роки Пенсійний фонд так і не навчився обходитися без допомоги держбюджету. Тож незабаром після обрання Януковича президентом новий міністр фінансів Федір Ярошенко оголосив, що прибутки Пенсійного фонду у першому кварталі 2010 року оцінюють у 24,6 мільярдів гривень, тоді як витрати – у 44,5 мільярда. Загалом же борг Пенсійного фонду перед держбюджетом наближається до 60 мільярдів, й саме тому на початку року по всій країні мали місце затримки з виплатою пенсій, а щоб розраховуватися з пенсіонерами навесні, Пенсійний фонд був змушений вдатися до додаткової позики з державного бюджету.

Єдиний чітко проартикульований план щодо того, як виходити з даного колапсу, полягав у підвищенні пенсійного віку (до чого ми ще повернемось згодом) – свого часу таку необхідність урядовці мотивували зобов’язаннями України перед Міжнародним валютним фондом, проте згодом відмовились від власних слів. Схоже на те, що у владної команди відсутній алгоритм дій, які мали б насправді покращити ситуацію. Єдиний козир у їхньому рукаві – це мізерне (в межах десятка гривень) підвищення пенсій та піар на цьому дійстві.

Семигривневий приріст

Цього місяця має статися довгоочікувана подія – Кабмін Януковича збільшить виплати пенсіонерам. Щоправда, тут є невеличкий нюанс – пенсії зростуть на сім гривень. Лише на сім. Зате, якщо вдатися до певної еквілібристики з цифрами, можна стверджувати, що теперішня середня пенсія (яка після „підвищення” доросла до 1130 гривень) становитиме 52% від середньої зарплати (котра  складає 2144 гривень).

Але окрім середньої, в нашій країні є ще й мінімальна пенсія – уряд її також невпинно підвищує. Станом на 1 квітня мінімальна пенсія становила 706 гривень, з 1 липня її збільшили до 709 гривень (оцінімо темпи зростання!), з 1 жовтня – до 723 гривень, а з 1 грудня – аж до 734. Що й казати, на 734 гривні середньостатистичний пенсіонер „розгуляється” досхочу. Особливо враховуючи майбутні законодавчі новації, які готує Верховна Рада. Наприклад, Житловий кодекс, про який ми вже писали.

Та поки що міністр праці та соціальної політики Василь Надрага оптимістично звітує про те, що з п’яти етапів підвищення соціальних виплат чотири вже мали місце, а останній, п’ятий, етап припаде якраз на початок грудня, що дасть змогу Партії регіонів констатувати: протягом 2010 року здійснені усі обіцяні додавання до соцвиплат. А у 2011 році, каже Надрага, влада й надалі дбатиме про стареньких, продовжуючи підвищувати пенсії. А от пенсійній вік натомість підвищувати ніхто не збирається – заспокоює прем’єр-міністр Микола Азаров і зазначає принагідно, що це, мовляв, опоненти Кабміну свідомо перекручують наміри урядовців щодо проведення пенсійної реформи.

Як же все-таки розв’язати пенсійну проблему?

Свого часу фахівці запропонували такий варіант: перекласти всю відповідальність на роботодавця, який мусив би підвищити ставки внеску на пенсійне страхування. Але в цьому випадку наслідком стало б збільшення фонду заробітної плати, а відтак – природна в українських умовах тінізація заробітної плати. Ще один варіант – покривати витрати Пенсійного фонду з державної скарбниці (як це, власне, робиться зараз) - неминуче призведе до того, що з кожним роком пенсійні відрахування з держбюджету ставатимуть все більшими і більшими, доки не „з’їдять” витрати на армію, освіту, медицину тощо.

Як можливе вирішення проблеми проговорювалось і обмеження пенсій працюючим пенсіонерам. Але тоді майже напевно спорожніли б українські лікарні та освітні заклади, бо значна частина тамтешнього персоналу – саме пенсіонери, котрі бодай якось намагаються вижити. Решта працюючих пенсіонерів почала би просто приховувати місце роботи, аби не втратити свою копійчану пенсію. Окрім того, загальновідомо, що переважна більшість пенсіонерів отримують дуже маленькі пенсії. Частка тих, хто живе на мінімальну пенсію, складає в системі загальних пенсійних видатків лише 38%. Закономірне питання – кому ж перераховують решту 62% – плавно перетікає до розряду риторичних.

Однак відповідь лежить на поверхні – ковдру перетягують на себе „пенсіонери державного значення”. Вони становлять незначну кількість по відношенню до армії „звичайних” пенсіонерів, але у фінансовому еквіваленті „важать” чимало. Держслужбовці, судді, депутати, колишні урядовці тощо – вся ця „голодна” камарилья чиновників, чиї заслуги перед державою подекуди є вельми сумнівними, потребують з року в рік все більше привілеїв.

Хоч зараз у Верховній Раді і зареєстровано проект закону «Про антикризові заходи», яким передбачено, що розмір спеціальної пенсії не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат, однак і він навряд чи пройде через депутатський фільтр: коли йдеться про особисті інтереси законотворців, вони стають надто прискіпливими до букви законів, що їх самі ж і пишуть. Натомість, коли на кону стоїть питання про власні пільги чи ще якісь преференції, просити довго не доводиться.

Що ж стосується можливості збільшення пенсійного віку, то, як вже було сказано, такий законопроект також був на порядку денному – парламент мав розглядати його у вересні цього року. Саме таку обіцянку містив меморандум української влади Міжнародному валютному фонду, скерований на відновлення кредитного співробітництва. Це питання також має свою історію: варто згадати, що під час передвиборної кампанії Віктор Янукович категорично заявляв, що ніколи не піде на такий крок, відтак його прем’єр обґрунтував необхідність підвищення пенсійного віку вимогами МВФ, а згодом, відмовившись від цієї ідеї, переклав відповідальність за подібні висловлювання на опозицію.

Про що свідчить законопроект Кабміну?

І все-таки у документі, який уряд виноситиме на розгляд Верховної Ради, є положення про поступове (на півроку щорічно) підвищення пенсійного віку для жінок. (Якщо така пропозиція буде прийнята, то з 2011 по 2020 рік «жіночий» пенсійний вік доросте до 60 років). Зауважимо принагідно, що така невідповідність «букви закону» словам Азарова все остаточно заплутує і змушує підозрювати, що Кабмін або не має одностайності у цьому питанні, або прагне перекласти відповідальність на Верховну Раду.

Інше положення документа торкається пролонгації обов’язково трудового стажу, необхідного для нарахування пенсій (для жінок такий стаж зростатиме з 20 до 30 років, для чоловіків – з 25 до 35). Те саме стосується і стажу для неповної пенсії (з 5 до 15 років). Нагадаємо, що так звана неповна пенсія становить 50 відсотків від мінімальної і дорівнює на сьогоднішній день 367 гривням.

Також законопроектом пропонується урізати максимальні пенсії за формулою «одна максимальна пенсія дорівнює 12 мінімальним» або – іншими словами – 8808 гривням. Окрім цього, є пропозиція скасувати доплати до пенсій працюючим пенсіонерам і скасувати виплати підвищених спецпенсій, які отримують працюючі державні чиновники.

Розробники законопроекту запропонували також прирівняти вчителів та лікарів до державних службовців (це дасть їм право отримувати пенсію у розмірі 80-90 відсотків від зарплати), а також дозволити виходити на пенсію у 50 років жінкам, які мають трьох або більше дітей. Зрештою, щоб підсолодити пілюлю жінкам, які змушені будуть працювати після 55 років, урядовці пропонують встановити для них доплату за кожен відпрацьований після досягнення такого віку рік.

Таким є стан справ із пенсійною реформою на сьогодні. Опозиція вже коментує новації від уряду як популістські та такі, що не матимуть конкретного результату. Влада ж традиційно просить не заважати працювати і дати можливість провести реформування. Пересічні ж громадяни (особливо передпенсійного віку) застигли в очікуванні, а народні депутати – на півдорозі до кнопок для голосування, на які доведеться натискати вже незабаром.