Уряд «помер». Хай живе уряд!

Пригадується старий радянський фільм «Забута мелодія для флейти», де один з героїв співав про те, як «перестройку начали с рассветом…». Велику урядово-чиновницьку перебудову президент Янукович розпочав, що називається, «на ніч глядячи».

Пізно ввечері, а точніше навіть у ніч з 9 на 10 грудня, Адміністрація Президента закінчила кадрові пертурбації, звільнення та призначення. Всі ці рухи вкупі провладні політичні гравці називають тепер «адміністративною реформою» – тим самим дійством, яке давно було заанонсовано і ось тепер нарешті сталося. Адміністративна реформа, за визначенням, передбачає скорочення чиновницького апарату (і – читай: скорочення витрат на цей самий чиновницький апарат) та й взагалі оптимізацію системи влади. Словом, як казали у часи Кучми, адмінреформа – «тема важлива та актуальна».

Читайте по теме:

Админреформа в Украине: увольнения, назначения и комментарии

Але спочатку трохи офіціозу. Отже, як повідомляє прес-служба президента, глава держави скоротив кількість членів Кабінету міністрів з 36 до 17 осіб. "Кількість працівників КМУ (1174 особи) буде скорочено більш ніж на половину. Зміниться система управління міністерствами", – говорять речники Януковича. За даними прес-служби, всього буде визначено 6 типів центральних органів виконавчої влади: міністерство, служба, інспекція, агентство, незалежні регулятори і органи зі спеціальним статусом. З 112 органів центральної виконавчої влади створено 63. З них – 16 міністерств, 28 служб, 7 інспекцій,12 агентств.

Що ж стосується персоналій, то кадрові зміни є такими. Президент Віктор Янукович призначив Андрія Клюєва першим віце-прем'єром і міністром з економічного розвитку і торгівлі. А Бориса Колеснікова – віце-прем'єром і міністром інфраструктури. Сергію Тігіпку дісталась посада віце-прем'єра-міністра та міністра соціальної політики, а Віктору Тихонову – посада віце-прем'єра і міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Міністром енергетики та вугільної промисловості став Юрій Бойко. Міністерство культури і Міністерство освіти і науки, молоді та спорту очолили відповідно Михайло Кулиняк та Дмитро Табачник. Президент призначив Миколу Злочевського міністром екології та природних ресурсів. Міністерство аграрної політики та продовольства очолив Микола Присяжнюк, котрий раніше був аграрним міністром. Крім того, Янукович призначив своїм указом Віктора Балогу міністром надзвичайних ситуацій.

Що ж далі? Перше, що впадає у вічі – це той великий поспіх, з яким президент менше ніж за добу перетасував таку велику колоду. Такого штибу політреформу й справді можна зробити на одну ніч, говорить заступник директора Агентства моделювання ситуацій Сергій Голобуцький. Можна, говорить він, «поміняти місцями міністерства і показати це людям – от, мовляв, дивіться, проводяться реформи. Але мотивація їх незрозуміла». «Реформи відбуваються у публічному чи непублічному ключі. Що насправді відбувається в кабінетах влади, не є цілком зрозумілом. Чи дійсно йдеться про бажання щось змінити в Україні?» – запитує Голобуцький. Після прийняття Податкового кодексу, додає політолог, в Україні навряд чи будуть успішні реформи.

Значно більш оптимістично налаштований політолог Кость Бондаренко. З його точки зору, все йде у правильному напрямку. «Це перша хвиля, а наступна має бути з опорядкування органів державної влади на місцях. Мова про перерозподіл функцій, перерозподіл обов’язків і, відповідно, оптимізацію роботи цих державних структур. Голова президентської адміністрації Льовочкін сказав, що на адімінстративну реформу відводиться 2 місяці, а вони минають 2 січня, тож всі ці перестановки мали відбутися протягом грудня», – говорить Бондаренко.

Будь-який політичний контекст адміністративної реформи Бондаренко відкидає, як відкидає і припущення «Обозревателя» щодо того, що звільнивши зі своїх посад ряд міністрів, президент Янукович автоматично позбувся і небажаних для нього персон. (А звільнив президент Костянтина Єфименка з посади міністра транспорту та зв'язку, Василя Надрагу з посади міністра праці та соціальної політики, Юрія Хіврича з посади міністра з питань житлово-комунального господарства. Також у відставку пішов Володимир Яцуба, який обіймав посаду міністра регіонального розвитку та будівництва, Юрій Ященко, який був міністром вугільної промисловості. А ще – міністр економіки Василь Цушко, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін. Крім того, звільнений зі свого поста міністр Кабінету міністрів Анатолій Толстоухов та Дмитро Колесніков – міністр промислової політики). «Міністри завжди є бійцями, які мусять бути готовими до того, що вони можуть бути відправлені у відставку або потрапити під скорочення. Я не став би говорити в даному разі, що тут є якісь політичні репресії. Ніхто не виграв і не програв, і якщо ви придивитесь до складу Кабміну, то побачите там представників різних груп впливу. В даному разі дивились на здатність працювати та виконувати свої функції», – переконаний політолог.

У розмові з «Обозревателем» Кость Бондренко (який, до речі, також є заступником голови партії «Сильна Україна», очолюваної Сергієм Тігіпком) не торкнувся майбутньої долі свого партійного шефа – Тігіпка. Між тим, інші екперсти переконані в тому, що політичну кар’єру Тігіпка повільно, але впевнено підводять до логічного завершення. «На Сергія Тігіпка покладено тепер багато відповідальності», – каже Голобуцький. Цю думку розвиває і політтехнолог Тарас Березовець.

«Найбільш помітні речі: чому Тігіпко погодився поєднувати посаду віце-прем'єра і міністра соціальної політики? Це вже, вочевидь, останній цвях у кар’єру Сергія Леонідовича. Тепер зрозуміло, що окрім Податкового кодексу на нього ще й пенсійну реформу повісять, і це буде повний фініш».

А загалом, на переконання Березовця, те, що досі проговорювалось здебільшого у кулуарах, тепер стало явним та очевидним: « Відбувся перерозподіл влади між «донецьким» угрупованням та «фірташевським»: Бойко підіймяв під себе вуглепром, а Ахметов фактично «втратив» Бродського, бо ліквідовано державний комітет з підприємництва. Партія регіонів продовжує втрачати позиції в уряді. Незабаром, очевидно, з`являться креатури, які ще менше будуть пов’язані з Азаровим як головою Партії регіонів і будуть орієнтуватися або на самого Януковича, або на голову його адміністрації Льовочкіна. Процес департизації уряду, мабуть, триватиме. Тим паче, що такі персони, як, скажімо, Юрій Бойко, можуть поміняти партійну прописку і опинитися у інших політичних структурах. Наприклад, у тому ж таки «Єдиному центрі» Віктора Балоги. А те, що сам Балога зберіг свої позиції в уряді, це ще один тривожний дзвіночок для «регіоналів», – зауважує співрозмовник «Обозревателя».

А загалом, все, що сталося протягом останньої доби, не має нічого спільного зі справжніми реформами. «Нічого надзвичайного не відбулося. Черговий перерозподіл крісел на вимогу Міжнародного валютного фонду – треба ж показати МВФ, що влада регулює адімінстративні витрати. Насправді ж жодної економії кшот не відбудеться», – підсумував Березовець.

Майже в унісон з ним говорить і Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»: «Це не адміністративна реформа, це звичайна реорганізація виконавчої влади, яка регулярно відбувається у багатьох південноамериканських, азіатських чи африканських країнах, словом, в країнах третього світу. Нічого особливого поки що не відбувається. Президент за новою Конституцією може робити це перед кожним прийняттям бюджету країни». Нині ми спостерігаємо цікаву картину, додає Небоженко: «відділені багаті мегаміністерства від бідних, що фінансувалися по залишковому принципу. Мегаміністерство відійшло Борису Колеснікову, який буде займатися чемпіонатом; Юрію Бойку, який займатиметься енергетикою; та Андрію Клюєву, який займатиметься розподіленням бюджету. Всі решта стають міністерствами другого сорту. Це перший висновок».

А другий, на переконання Небоженка, в тому, що президент різко підсилив свої повноваження як глава виконавчої влади. «Янукович фактично став прем’єр-міністром. У нас тепер буде ще й такий прем’єр-міністр та три мегаміністерства, які де-факто сформують ядро виконавчої влади. Всі решта будуть другорядними і нецікавими самій же владі. Це - незрозуміла якась архітектура, бо є міністр Тігіпко з одним «скромним» міністерством і є міністр Табачник, якому передані величезні повноваження. І дуже погано, що знищений напрямок, пов’язаний з наукою та безпекою. Тепер почнеться війна за володіння тим чи іншим відомством, за підпорядкування його міністерствам. Це поки що тяжко назвати реформою, я її ще не бачу. Реформаторство насправді в тому, що президент стає прем’єр-міністром в оточенні трьох дуже сильних гравців. А прем'єр-міністр при ньому стає технічним організатором роботи», – говорить Віктор Небоженко.