Синя Борода
Колись жив собі дуже багатий чоловік. Були у нього чудові вілли й палаци, в Києві та Закарпатті, безліч підлеглих, рідкісні килими, визолочені джакузі й прекрасні автомобілі. Навіть Президент країни і той був його підлеглим.
Але, на нещастя, чоловіктой мав синю бороду і дуже волохату спину, через те був такий страшний, що не було жодної жінки або прем'єр міністра, яка б не втекла, побачивши його. Всі його дуже боялися. Чоловіка того так і називали: Балога — Синя Борода. Боялися його ще й тому, що всі політики з якими він мав справу дуже швидко втрачали свою вагу, а потім і взагалі кудись зникали. І ніхто не мігзрозуміти чому.
Але одного разу йому вдалося лестощами і хитрістю вмовити одну жінку вступити з ним в коаліцію і стати прем'єром . Їй здалося, що Синя Борода порядна і добра людина. Після довгих переговорів і умовлянь вона врешті згодилася і переїхала в палац на Грушевського.
Минули перші півроку їхнього життя в коаліції, і Синій Бороді треба було терміново виїхати на кілька тижнів у важливій справі. Президент вичитав в "Президентському віснику", що в Гренландії вчені викопали рідкісний трипільский глечик, і загорівся придбати це диво. Примху довелося виконувати. — Ось, — сказав він, — ключі від кордону, від бюджету, від Нацбанку, від ЦВК, від мого гаража. А от цей маленький ключик — від маленької комірчини в Секретаріаті Президента. Відмикай всі двері, ходи усюди, де хочеш, Але в ту комірчину не заходь. Коли ж мене не послухаєш...Навіть не уявляєш, що буде. Жінка пообіцяла точнісінько виконати всі його накази. Синя Борода обійняв її на прощання, сів у літак та й полетів собі. Як тільки за ним зачинилися ворота, міністри і депутати від її Блоку позбігалися в гості, їм не терпілося подивитися на багатства, які залишив суворий чоловік. Вмить було відімкнено всі двері, до яких підходили ключі, найспритніші засіли на фінансові потоки, а найзухваліші почали мішками виносити державний бюджет та скуповувати землю.
Але хазяйці не було діла до цих всіх багатств — їй дуже хотілося піти й відімкнути маленьку комірчину в Секретаріаті Президента.
Забувши про все на світі, вона не витримала і побігла до потаємної кімнатки. Тремтячи від страху і цікавості жінка відімкнула двері. Призвичаївшись до темряви, вона з жахом зрозуміла, що у кімнатці на довгих шворках висить брудна політична білизна, а на підлозі стояли скрині з плівками майора Мельниченка. Серед безлічі предметів туалету, що висіли під стелею, вона впізнала і свої, і потерте політичне спіднє Януковича, і навіть сімейні труси самого Президента! "Боже, скільки ж в нього компромату!" — подумала вона. "У мого Турчинова й після СБУ такого багатства не було!".
В наступну хвилину вона відчула доторк до плеча і повернулася. На неї люто дивився Балога Синя Борода. Президент вирішив провідати своїх бджіл і відмінив політ за глечиками, тому й хазяїн Секретаріату повернувся раніше. — Більше ніякої коаліції — суворо сказав він, — Ви зрозуміли мене? Всьо, капєц,як кажуть у нас на Закарпатті, шляк її трафив!". Потім схопив з вішалки першу ліпшу брудну політичну білизну (на ній було вишито імена —Рибаков і Бут) і пішов собі геть.
— Якщо коаліція має неодмінно вмерти, — відповіла нещасна жінка, дивлячись нанього очима, повними сліз, —то дайте мені хоч трохи часу на "Інтері" чи "1+1",поговорити з електоратом.
— Даю вам чверть години, — відповів Синя Борода, — і жодної миті більше. Зараз у них ціни на політрекламу просто дурнуваті, деруть три шкури з людей. Але знайте — ніякі сльози тепер вам не допоможуть. Коаліції вженемає. Всьо, амба! І пішов, насвистуючи, по коридору геть....
А жінці нічого не залишалося, як повернутися на робоче місце і чекати, коли Синя Борода застосує свою таємну зброю.
"Параска"