Степан Хмара: Стійте з випрямленим хребтом, а не на колінах!
Хлопці з правлячої коаліції зарвалися, в БЮТі – суцільні крохобори, Закон про місцеві вибори – мафіозний, політреформа 2004 року – злочин
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Цей документ фактично проголосив незалежність України. Про те, як це відбувалося, а також про те, чи можна назвати сьогоднішню Україну суверенною державою, «Обозреватель» поспілкувався із безпосереднім учасником подій, співавтором Декларації про державний суверенітет, колишнім політв’язнем, народним депутатом України трьох скликань, Героєм України Степаном Хмарою.
«Обозреватель»: Степан Ількович, розкажіть, як відбувалося прийняття Декларації про державний суверенітет 20 років тому?
Степан Хмара: Важко передати словами те, що відчували ми в залі, і люди, що зібралися на площі біля Верховної Ради. Було таке очікування, бо знали, що готується Декларація про державний суверенітет. Люди сприйняли Декларація як факт проголошення незалежності України. Був закладений фундамент для незалежності України.
Депутати новообраної Верховної Ради були сповнені політичної волі, віддані ідеї незалежності. Психологічно, морально це був зовсім інший склад народних депутатів, на відміну від наступних.
«Обозреватель»: Як відомо, Декларація про державний суверенітет була прийнята на виконання резолюції з’їзду КПУ. Тобто на той час Компартія відігравала еволюційну роль. Яку роль вона відіграє зараз?
Степан Хмара: У планах КПУ було підготувати усе необхідне до Новоогарьовсього процесу і поновити своє входження в цей союз. Ми пішли зовсім по-іншому, і Декларація мала абсолютно інший вектор. Але Компартія мусила рахуватися.
Раніше в Компартії були різні люди. Згідно реальностей колишнього Радянського Союзу, людина не мала жодної можливості кар’єрного, професійного росту без членства у КПРС. У першому складі ВР серед комуністів були люди, готові сприйняти незалежність, які раніше просто не уявляли, що це можливо, тому що комплекс меншовартості, страху був. Друга категорія – це кар’єристи, яким нічого не було потрібно, аби при будь-якій владі задовольняти власні інтереси. Була і третя категорія, найменша – відверті українофоби, які Україну не сприймали.
Так звана Компартія України – це абсолютно не українська організація. Вона є спадкоємицею того антиукраїнського, антидержавного ядра, яке було колись в КПРС. Тому називати їх українськими комуністами просто язик не повертається. Це ворожа Україні організація, яку давно треба було заборонити як антидержавну структуру. Вона реєструвалась у 1993 році. Я був свідком тих подій і знаю, що вона реєструвалась незаконно, тому навіть по чисто формальних ознаках їх можна було давно зняти з реєстрації.
«Обозреватель»: Сьогодні, через двадцять років з дня проголошення державного суверенітету, чи є Україна суверенною державою?
Степан Хмара: Україна є ВІДНОСНО суверенною. Юридично вона є незалежна держава, політично – на жаль, не повністю незалежна. В першу чергу, це залежить від якості влади в Україні, в другу чергу – від активності суспільства. Тому що якість влади знаходиться у прямій залежності від рівня розвитку суспільства.
Тут праці непочатий край у всіх сферах. Безперечно, в цій системі величезну роль повинні відігравати засоби масової інформації, журналістський корпус. Я б хотів, щоб наша журналістика справді перетворилась на четверту владу – тоді Україна буде повністю незалежною і суверенною державою. Повірте, потенційно наше суспільство абсолютно нормальне. Просто потрібне організуюче начало, яке буде вести суспільство до консолідації і боротьби за свої інтереси, свої права. В мене викликає тривогу, що наша журналістика останнім часом дещо здала.
Читач сайту «Обозреватель» Нестор: Суверенна ли сегодняшняя Украина? Нет! Со времен Майдана она утратила суверенность. Теперь это окраина Евразии.
Степан Хмара: Я би так гостро не говорив. Автор загострює питання. Я можу погодитись, що небезпека втрати суверенності. Тому я б хотів побажати нашому керівництву, щоб воно не робило таких дурниць, які вони наробили за перших сто днів перебування при владі. Я думаю, що вони нормальні люди і повинні робити висновки.
Ще раз хочу публічно звернутись і до Віктора Федоровича, і до Миколи Яновича – завжди треба чітко пам’ятати, що треба черпати підтримку тільки всередині, у власного народу, треба шукати консенсус народу і ніколи не покладатися як на визначальний фактор на підтримку ззовні – не важливо, з якого напрямку. Я би радив їм на переговорах з Москвою: стійте з випрямленим хребтом, а не на колінах, і не підігравайте кремлівським хлопчикам. Бо будь-які поступки будуть тільки посилювати тиск.
Автор правильно робить, що загострює питання, але ми не зовсім втратили суверенітет. Ми маємо кожен день відслідковувати кроки влади. Якщо вона все нормально робить – дай Боже, це її обов’язок, це норма. А якщо щось погане – ми всі маємо говорити про це. І все буде нормально, бо вони, нарешті зрозуміють, що вони прийшли на службу до народу.
Читач сайту «Обозреватель» Сашко: Ми - єдина на Євразійському континенті суверенна держава. Європейські країни давно обміняли свій суверенітет на ковбасу, а етнічна Росія розчинилася серед народів "руського світу". Що саме, на вашу думку, спричинило такі успіхи?
Степан Хмара: Тут є перебільшення в іншу сторону. Я би не сказав, що такі наші успіхи. Але ми маємо пам’ятати, що Україна має нормальний народ. Помаранчева революція показала: не думайте, політики, ні всередині держави, ні назовні, що українці – якісь раби, які завжди, як воли, будуть мирно тягнути своє ярмо. Ні. Ми можемо мобілізуватися і можемо показати вищу ступінь цивілізованої поведінки і організованості, як це було на Майдані в 2004 році. В цьому є запорука сили нашого суспільства.
«Обозреватель»: Степан Ількович, останнім часом можна почути розмови про скасування політреформи 2004 року. На вашу думку, це доцільно?
Степан Хмара: В мене рука не піднімалася голосувати «за» це. 8 грудня 2004 року я голосував «проти». За те, що проводив Литвин на цьому засіданні, він повинен був понести, принаймні, політичну відповідальність, а може навіть і юридичну. Він не мав права підписати це рішення Верховної Ради – воно було абсолютно незаконним. Воно суперечило і Регламенту ВР, і, насамперед, Конституції. Це була насмішка над Конституцією.
Я був серед народних депутатів, які після того зібрали понад 80 підписів під зверненням до Конституційного Суду України. але як Юлія Володимирівна Тимошенко стала прем’єром, вона наказала своєму зброєносцю Турчинову закрити і нікуди не відсилати це подання. Я з своєї ініціативи почав збирати підписи по-новому. Депутати від фракції БЮТ тепер побоялися підписуватися – на носі вибори. Зібрав підписи з інших фракцій – біля 30, а треба як мінімум 45. Вже ніхто не був зацікавлений.
Я був би не проти, щоб Конституційний Суд скасував цю незаконну реформу і повернувся до Конституції 1996 року. Але я би застеріг всіх тих, хто хоче це використати для узурпації влади. Спостерігаючи, як сьогодні вульгарно діє коаліція в Верховній Раді, в мене виникають певні застереження. Тобто поки не скасована так звана реформа, треба виконувати нині діючу Конституцію, а не приймати рішення згідно політичної доцільності. Тому тут є питання.
«Обозреватель»: Цікава ваша думка щодо нового Закону України про місцеві вибори.
Степан Хмара: Це закон піратський, мафіозний. Це спроба поглумитися над нашими громадянами, бо йдеться про посягання на права виборців, народу, на їхнє святе право обирати владу. Я думаю, ніхто не підтримає його, в тому числі європейські інституції. Я думаю, правляча коаліція все-таки схаменеться, бо хлопці дуже зарвалися.
«Обозреватель»: Ви здебільшого говорите про коаліцію, але є ще й опозиція. Як так сталося, що вона виявилася такою слабкою?
Степан Хмара: Не може у парламенті бути нормальної опозиції. По-перше, фракція БЮТ і решта демократичної частини – це зовсім різні політичні тіла. Поки буде претендувати на якісь пріоритети в опозиції Юлія Тимошенко, у нас ніколи не буде нормальної, організованої опозиції, бо в основному вона є на перешкоді. Іншій частині не вистачає політичної волі – і це також причина.
Якби у фракції БЮТ було хоча б декілька патріотів – справжніх патріотів, а не тих, які себе б’ють у груди, - то після 19 січня 2009 року вони б звернулися до Генерального прокурора і до голови СБУ щодо порушення кримінальної справи проти прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, голови НАК «Нафтогаз» Дубини і першого заступника Діденка. Там є чистої води ознаки статті 111 Кримінального кодексу – «державна зрада».
Я у свій час кілька разів звертався до керівництва СБУ з вимогою порушити кримінальну справу проти цих осіб, звертався до Генерального прокурора Медведька з тим самим питанням. Хлопці викручувалися як завгодно, але жодного кроку не зробили.
В БЮТ немає жодного патріота. Там є крохобори, які думають тільки про те, як втримати депутатський мандат і як зробити так, щоб на наступних виборах Юлія Володимирівна включила їх у прохідну частину списку. Те саме можна сказати і про «Нашу Україну».
Читач сайту «Обозреватель» Сергій: Степан Ількович, Вы хоть теперь-то понимаете, что вместе с Ющенко своими руками положили к ногам Януковича Украину?
Степан Хмара: Яке я маю відношення до того? Клали всі, і, насамперед, Юлія Володимирівна. Те, що вона зробила своїми газовими угодами – це був найбільший подарунок саме Януковичу. Я, навіть не будучи депутатом, знайшов шлях звернутися до СБУ, до Генерального прокурора особисто, вимагаючи від них покарати зрадників України. І сьогоднішня влада цього не робить, і опозиція. А Юлія Володимирівна і далі казки розповідає.
Депутати першого скликання такими не були. Якби ми так діяли, то і Декларації про державний суверенітет не було, і багато б чого іншого. Якби такі депутати були в наступних скликаннях, Україна була б зовсім іншою. Тому я сподіваюся, що український народ поступово зуміє так зробити, щоб здобути ту владу, яка йому потрібна, яка буде вміло, розумно, наполегливо відстоювати національні інтереси своєї держави, своєї нації.
Читайте новини за підсумками прес-конференції:
Хмара: Табачника – под суд, Литвин - провокатор
Дивіться тематичні відеосюжети:
Табачник – подонок, Литвин провокатор
Россия никогда не будет великой без Украины
В БЮТ патриотов нет
КПУ – антигосударственная структура