Лужков може робити в України все що завгодно

Захищати свою країну від тупих наїздів – це не русофобство

Кілька місяців тому в Україні було скасоване таке поняття, як «чорні списки» або «персона нон грата». Усім громадянам інших держав, що мали на собі таке «тавро», було даровано право на вільне пересування у межах України. До них, зокрема, належав директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін та мер міста Москви Юрій Лужков. Однак, як показали останні події, скоріш за все, скасування статусу «персони нон грата» виявилося дещо передчасним. Так, неоднозначну реакцію у суспільстві викликали недавні заяви мера Москви Юрія Лужкова щодо статусу Севастополя і Крима, а також окремі фрази Патріарха Московського і всієї Русі Кирила.

Із запитаннями про те, чи варто відновлювати практику заборони в’їзду тим чи іншим особам в Україну, як це може позначитися на відносинах із країнами-сусідами, а також про те, чи не є подібні заборони показником слабкості держави, «Обозреватель» звернувся до незалежного експерта Наталії Беліцер та політолога, кандидата політологічних наук Олександра Палія.

«Чорні списки» - ознака слабкості країни

Наталія Беліцер нагадала, що переговорний процес щодо двостороннього скасування так званих «чорних списків» почався між керівниками України та Росії «іще за «помаранчевої» влади» - у 2007 році, після низки гучних скандалів. Експерт також нагадала, що 10 квітня міністр закордонних справ Костянтин Грищенко заявив про те, що «у нас немає ніяких «чорних списків», але додав, що кожне проблемне питання буде вирішуватися в індивідуальному порядку». Разом з тим, 4 червня президент Віктор Янукович зробив заяву про те, що Україна «ніяких «чорних списків» не скасовувала, що вони як скорочуються, так і поповнюються».

За словами Наталії Беліцер, проблема недопуску на територію України певних громадян «має кілька вимірів». Зокрема, «суто державний і певною мірою символічний» - це заборона заяв на території держави, «які паплюжать її честь і гідність», а також протидія конкретним вчинкам, які порушують законодавство України. Прикладом останнього є акція членів Євразійського союзу молоді на горі Говерлі.

Експерт впевнена, що «таких осіб треба офіційно, поіменно занести в «чорні списки» і оголосити про це». «Те саме має стосуватися і представників реальних парамілітарних угруповань на кшталт «Всевеликого війська Донського». Разом з тим, внесення до таких списків політиків «призведе до подвійного шквалу висловлювань з Росії – тобто ніякого позитивного результату тут добитися не можна», - впевнена Наталія Беліцер.

Експерт запропонувала діяти по відношенню до політиків «іншими шляхами – чіткими, жорсткими заявами МЗС, і не млявими, а конкретними нотами протесту, широко оголошеними по світу і в Україні». На її думку, такий метод боротьби є набагато ефективнішим, ніж «чорні списки», «які можуть сприйматися саме як ознака слабкості країни».

Критерії заборони на в’їзд: оголосіть весь список

«Будь-яка держава не застрахована від хуліганів і пройдисвітів, тому не варто складати надто великий список, бо в нього може зайти значна частина громадян інших держав, які з тих чи інших мотивів можуть не дуже добре ставитися до нашої держави», - сказав Олександр Палій. За його словами, раціональне зерно «чорних списків» полягає лише в демонстрації на рівні держави того, «якого роду поведінку вона не толеруватиме».

Експерт нагадав, що кілька років тому українськими і російськими представниками міністерств закордонних справ було зроблено спробу визначити критерії того, «яка поведінка є абсолютно неприпустимою», але потім  «Лужков все одно приїхав і наговорив всього». Олександр Палій вважає за необхідне все ж таки визначити такі «чіткі, зрозумілі, однакові для всіх» критерії дій, які тягтимуть за собою депортацію або заборону на в’їзд.

Лужков може робити в України все, що завгодно

Олександр Палій нагадав, що свого часу меру Москви Юрію Лужкову було присвоєно звання «Почесний громадянин Северодонецьку». Причому, на той час він був у статусі «нон грата» в Україні. Таким чином, «український орган влади, який існує завдяки українській державі, українському народу, який бере гроші з українських податків, підносить цю людину».

Разом з тим, отримавши «відпущення гріхів», мер Москви Юрій Лужков під час візиту в Україну «із великим задоволенням» повторив свою тезу про те, що «Севастополь всегда будет русским городом и из Крыма флот России никогда не уйдет». Яка реакція України на такі заяви? Жодної. Олександр Палій робить висновок, що «держава це толерує, йому дозволено робити все, що завгодно». «Ані заборона в’їзду 2008 року, ані її відміна ні в якому разі не вплинули на стиль, поведінку і характер висловлювань цього політика», - додала Наталія Беліцер.

Жахлива асиметрія: в Україну Лужкова пустили, в Росію Овсієнка - ні

Скасування статусу персони нон грата «з абсолютно усіх російських осіб – це жахлива асиметрія», - заявила Наталі Беліцер. За її словами, 10 червня на сайті російського МЗС було розміщено повідомлення президента Медведєва про те, що «на взаємній основі урочисто скасовуються всі «чорні списки».

Але майже в той самий день, як Лужков ступив на українську землю, «в Росію не пропустили відомого українського правозахисника, колишнього в’язня сумління, який відбував свій термін у Пермських таборах, Василя Овсієнка, який їхав до Росії на Міжнародний громадський форум в меморіальний музей політичних репресій в Пермі». Наталія Беліцер розповіла, що до цього дня цей діяч не мав жодних проблем із перетином українсько-російського кордону.

Чи була реакція з боку російської та української влади на цей інцидент? Офіційних заяв не було, але «МЗС повідомив, що відбулися телефонні розмови, що по телефону керівники російського МЗС висловили глибоке незадоволення і т.д.». «Це доводить існування не просто «чорних», а нікому не відомих списків», - стверджує Наталія Беліцер.

Захищати свою країну від тупих наїздів – це не русофобство

«У нас є дуже довгий кордон із Російською Федерацією, і кожен метр цього кордону треба використовувати для взаємовигідної співпраці», - так Олександр Палій відреагував на звинувачення його у русофобії. Разом з тим, експерт додав, що «рівність у відносинах – це те, що нам абсолютно потрібно». «Коли ти захищаєш свою країну від тупих наїздів – я не думаю, що це ознака русофобства», - заявив експерт.

«Будь-які звинувачення мене в русофобії абсолютно безпідставні», - запевнила Наталія Беліцер. Уродженка Москви, пані Наталя вважає те, що сьогодні відбувається в Росії, «персональною трагедією» цієї держави. «Ми всі переживаємо не тільки за долю України, але й за долю Росії і росіян, до яких, згідно з соціологічними опитуваннями, переважна кількість українців ставиться позитивно, і, що особливо боляче, приблизно такий же відсоток в Росії ставиться негативно. Над цим я пропоную подумати – чому це так?»

Відповіді на запитання читачів дивіться тут

Читайте новини за наслідками прес-конференції:

Въезжающим в Украину должны выдавать памятки и диски

Андруховича не стоит воспринимать всерьез