«Ні джинсі!» замість «Стоп цензурі»

Нині в журналістських колах мало хто наважується заявити, що проблеми з цензурою в Україні є надуманими, і що треба боротися не з міфічною цензурою, а з реальною джинсою.

Тому мені дуже сподобалася стаття на «Обозревателі» Олени Березовської «Стоп «Стоп цензурі». Дійсно, журналісти повинні боротися за високі стандарти в своїй професії, насамперед проти замовних матеріалів, або так званої джинси. Адже останнім часом в багатьох масмедіа, замість того, щоб проводити чесні, об’єктивні та неупереджені журналістські розслідування, відбувається просто «злив інформації». Я маю досить великий досвід в журналістиці, щоб це не помітити. Відтак, журналісти не виконують функцію «сторожового пса демократії», а перетворюються в якісь репресивні органи. Ще відомий фізик Петро Капіца колись казав: «Засоби масової інформації не менш небезпечні, ніж засоби масового знищення». Щоправда, коли щось заважає «злити компромат», то деякі журналісти одразу волають про цензуру. Хоча, на відміну від джинси, що таке цензура, і як з нею боротися, визначити практично неможливо.

Кілька років тому, коли редагував одну з програм на Радіо «Свобода», колега, який зараз працює в Адміністрації Президента України, приніс відверто слабенький матеріал. Я не міг стверджувати, що це джинса, а просто попросив його доробити згідно з елементарними журналістськими стандартами. Колега після того перестав зі мною розмовляти. Випадково почув розмову по телефону, де на запитання, чому не пішов його матеріал, він заявив: «Мене зцензурували!». Ще цікаво, що колись на Радіо «Свобода» його цензурували, а зараз в Адміністрації Президента працювати ніхто не заважає.

Так що я обома руками підтримую ініціативу Олени Березовської і готовий долучитися до руху «Ні джинсі!» Загалом, всі чесні журналісти мали б підтримати цей рух. А коли в масмедіа не буде джинси, то в багатьох зникне бажання боротися і з цензурою.

Віктор МІНЯЙЛО