Як виманюють гроші у іноземців, які шукають наречених в Україні

Я не прагну знайти дружину, якій просто потрібен чоловік-іноземець або його спосіб життя. А хочу мати дружину, якій подобаються мої риси характеру, яка поділяє мої плани та погляди.

Я не одержимий ідеєю знайти дружину, молодшу на 20 років. Вже більше ніж десять років я намагаюсь знайти дружину зі Східної Європи. Шість разів приїздив до України та завітав до Білорусі, щоб зустрітися з тими, з ким я спілкувався, адже всі вони запевняли, що хочуть вийти заміж і будуть раді зустрічі. В Україні я зустрівся з вісьмома жінками, з якими я спілкувався дистанційно.

Чотири з тих, з ким я вів «якісне» спілкування, не мали уявлення про моє існування. Усі їхні листи були написані працівниками агентства. Одна із адресаток приготувала «чудовий» тиждень для нас під час мого першого візиту. Протягом перших двох годин вона наполягала, щоб я витратив більше грошей, ніж я планував витратити за увесь тиждень, скажу вам – значну суму.

Було очевидно (невідповідність між її мімікою, жестами і тим, що вона писала – разюча) навіть у перші години, що я її абсолютно не цікавлю. Оскільки я не повний бовдур, такі відносини припинилися.

Тривалий час я подорожував з трьома жінками. Кожна переконувала, що створена саме для мене, хоча лише одна дозволила зайти аж так далеко – поцілувати її. Однак, повернувшись до Америки, я не отримав від них ні слова, не кажучи вже про лист.

Після чергових невдач працівники агентств наполегливо рекомендували познайомитись з іншими жінками, звичайно не безкоштовно. Всі жінки були чарівними та цікавими без виключення. З декількома я обмінявся кількома листами, дехто дуже сподобався. Повернувшись додому, жодна з них не згадала про наше спілкування чи була зацікавлена у його продовженні.

Одна зі знайомих відверто повідомила, що взагалі не писала мені і не читала жодного мого листа. Однак заспокоїла, що немає нічого поганого в тому, що агентство обманює чоловіків, оскільки жити в Україні складно. Ця жінка мала три університетські освіти, одну - з права, і, мабуть, була найрозумнішою людиною, з якою я коли-небудь спілкувався.

Інша – працівник банку, проінформувала, що її найкраща подруга працює «професійною клієнткою» агентства, а отриманий «дохід» - гроші, що витрачають чоловіки під час зустрічей з нею, розділяє з ним.

Вона розповіла, що її дочка так само заробляє на хліб, працюючи у агентстві. А сама в минулому також працювала «професійною клієнткою» агентства.

У мене є безліч доказів шахрайства з боку агентств, але я продовжував користуватися послугами деяких, маючи надію, що має бути хоча б одна жінка зі Східної Європи, яка щиро хоче бачити достойного американця своїм чоловіком.

Але, на жаль, мені не вдалося її знайти. Підозрюю, що мудрі українки не користуються послугами весільних агентств, оскільки їм відома схема, за якою вони працюють. Чи це так?

Деякі з цих агентств розміщують рекламу на сайті Kyiv Post, тому ви не будете зацікавлені в тому, щоб надрукувати мого листа, у більшості випадків медіа у цій країні ніколи не відріже руку, яка годує, і немає значення, наскільки корумпована вона.

Я не буду здивований, якщо ви відреагуєте саме так. Як сказала Оксана: « Життя в Україні – складне»…я маю для вас новину – жити в Америці складно також.

Звичайно, своїми думками я поділився із агентствами, звичайно ж працівники виправдовувались, що всі 12 тис. жінок запевняли, що хочуть знайти чоловіка-іноземця. Деякі з фото жінок, розміщених на сайті агентства сьогодні, були там і десять років тому. Я надсилаю своє фото, як ви бачите – я не типовий американець, який страждає від зайвої ваги, отже мене не цікавлять типові американки, адже кохання не входить до їхнього шлюбного списку. Чи в Україні по-іншому?

Дякую, що дали змогу вивільнити розчарування достойному іноземцю після десяти років натхненого пошуку дружини.

Можливо, ви порадите мені якийсь кращий спосіб пошуку. Впевнений, що вашим читачам сподобається історія професіонального клієнта шлюбного агентства. Можу поділитися своїм досвідом.