Якби не смерть Гонгадзе...

Одинадцять років тому, 16 вересня, зник наш колега Георгій Гонгадзе. Звісно, не можна сказати, що лише ця смерть привела до того, що журналісти навчилися боротися, коли порушуються їхні права. Але вона стала надзвичайно вагомим фактором у пробудженні професійної солідарності і сміливості. Напередодні Помаранчевої революції відбулася журналістська революція, коли маси журналістів протестували проти відвертого цензурування під тиском влади.

Видео дня

Ота протестна позитивна енергія збереглася до сьогоднішнього дня. Хоча влада досягла успіхів у встановленні цензури руками власників ЗМІ, але значний прошарок журналістів не боїться гучно протестувати. І тому атмосфера в українських ЗМІ не така вже й безнадійна. Хоча треба з сумом констатувати, що кількість журналістів, які здатні сказати твердо "Ні!" свавіллю власників аж ніяк не стала критичною.

Якби не смерть Гії, то хто знає, чи був би створений прецедент, коли колишньому главі держави пред’являють звинувачення у злочині, коли він ходить до слідчого і відповідає на запитання. Можна скільки завгодно підозрювати Януковича і його команду в нещирості, у спробі використати цю справу для своїх політичних цілей. Але факт лишається фактом: відтепер жоден господар Банкової не застрахований від того, що його колись не покличуть до суду за колишні гріхи. Це спонукатиме політиків добре думати, перш ніж вдаватися до брудних діянь по відношенню до журналістів.

Можливо, саме через гучність справи Гонгадзе в Україні до недавнього часу побоювалися серйозно чіпати журналістів. Лише торік стався новий інцидент – зник харківський колега Василь Климентьєв, якого досі не знайшли. Хоч Гія своєю смертю і створив запобіжник від сваволі влади, але він не може бути надійним на всі сто відсотків. Для того, щоб він працював, журналісти мусять повсякчас за це боротися.

Інакше ми стали дивитися і на політику. Якщо спершу багато хто з нас вірив, що записи у кабінеті Кучми – це справа рук одиночки, то з часом така ілюзія розвіялася. Ми переконалися, що за цим стоять спецслужби – навіть не однієї держави, а кількох. Яка з них доклала рук до вбивства Георгія – ми можемо лише здогадуватися. Але ми переконалися, що політика настільки жорстока річ, що може, не замислюючись, перетерти на порох будь-яку людину.

Не можна сказати, що наше переусвідомлення цього світу неодмінно всім нам принесло якісь вагомі відкриття. Але одна річ, коли ти щось знаєш в теорії. Зовсім інша справа, коли ти стикаєшся з цим на практиці. Коли ця жахлива практика торкнулася нас, то змінила нас назавжди.

Молодим журналістам хочеться побажати, щоб їхня практика ніколи не була такою страшною. Хай вони будуть сміливими і принциповими. І хай жоден з них не поплатиться за свою принциповість головою.