Видео дня
Блог | Почему коллапс режима Асада выгоден Украине и является катастрофой для России
Мы еще не знаем, упадет ли режим Асада и не ожидает ли нас какая-нибудь очередная временная деэскалация, но стоит все же разобрать, что может нести потенциальное падение или существенный кризис для режима друга Кремля.
Далее текст на языке оригинала
Для початку давайте розберемо один міф. От якщо Асад швидко впаде, то Росія все перекине сюди і нам буде важко. Мене вже втомило вміння окремих сильно травмованих громадян слідом за нашими ворогами перетворювати будь-яку успішну для України історію у зраду, але давайте все ж поясню.
Росії немає чим підсилювати український фронт за рахунок сирійського. Так, у них там є певна кількість літаків. Але у війні з Україною у них ніколи не було дефіциту носіїв зброї, у них всю війну дефіцит самої зброї. Тому по ракетам вони давно вистрілюють те, що виробляють. І по бомбам - те саме. Єдиний суттєвий людський ресурс - "Вагнер" - Росія витягла з Сирії ще 2022 року, а останні півтора роки вона звідти найманців тягала. А не навпаки.
А тепер по іншим позиціям.
Потенційни колапс режиму Асада - це ослаблення Росії як глобального гравця. З моменту початку військового втручання в Сирії 2015 році Росія витратила значні ресурси — як фінансові, так і військові — для підтримки сирійського режиму.
Втрата режиму Асада покаже, що навіть масштабна військова та фінансова підтримка Росії не гарантує виживання її союзників. Це створить сумніви у надійності Росії серед її існуючих і потенційних партнерів, таких як Венесуела чи Білорусь.
Підрив впливу РФ на Близькому Сході і в Середземному морі.
• Росія має дві ключові військові бази в Сирії: морську базу в Тартусі та авіабазу Хмеймім. Вони забезпечують Росії контроль за маршрутом поставок енергоресурсів з Близького Сходу до Європи. Втрата цих баз стане серйозним ударом по глобальних військових можливостях Росії. • Втрата впливу в Сирії зменшить здатність Москви впливати на країни регіону, такі як Туреччина, Іран, Ізраїль і Саудівська Аравія. • Втрата впливу також позбавить Росію можливості використовувати Сирію як важіль тиску на ЄС через міграційні кризи або енергетичні маршрути. • Присутність у Сирії була потужним аргументом у перемовинах з Іраком і Південним Курдистаном (який має широку автономію у складі Іраку) щодо відновлення роботи підконтрольного нафтогону з Іраку до Туреччини і Середземного моря.
Для Росії присутність на Близькому Сході є критичною і через нафтове питання, і через загрозу, яку несе Росії ісламізм. Тому зараз Путіну доведеться шукати обхідні маневри, в тому числі дуже ризикувати і розширювати підтримку хуситів. А це може призвести до кризи відносин з Саудівською Аравією, Ізраїлем і навіть Єгиптом.
Крім того, чим гірше Асаду - тим гірше Ірану. І - навпаки - позиції Саудівської Аравії, Туреччини і США посиляться. Що ще більше буде відволікати сили режиму аятолл на близькі регіональні проблеми.
Послаблення позицій Росії і Ірану автоматично посилює позиції західних країн і України у будь-яких дипломатичних контактах з Росією. Раніше Росія використовувала ескалацію у Сирії і свою роль у боротьбі з ІДІЛ як привід мати з нею справи в регіоні. Зараз цей привід стрімко відвалюється.
Тому, незалежно від того чекає нас довга агонія режиму Асада чи його швидкий крах, вплив Росії значно впаде. Зараз Сирія припиняє бути активом у російській політиці трикстера - ескалатора, а стає пасивом, за який треба або триматися (і інвестувати гроші і інші ресурси у стабілізацію ситуації), або фіксувати збитки і відгрібати усі негативні політичні, військові і економічні наслідки.
З цікавістю будемо спостерігати за стражданнями всіх цих мудаків. Гарний лебідь. Чорний. Жирний.
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...