Блог | 73 секунды, потрясшие мир, или Как один маленький шаг человека изменил человечество

Скоро виповниться 40 років від того дня, коли загинув шатл "Челенджер", на борту якого перебувало сім астронавтів, при чому – шість астронавтів – професіоналів і одна молода та гарна 36 – річна вчителька, яка виграла загальнонаціональний конкурс і у важкій боротьбі отримала право зайняти місце в космічному кораблі. Це був не звичний політ, яких було багато, це був – тематичний політ "Вчитель у космосі". І для НАСА це був теж не звичайний політ – це була демонстрація великих технічних і технологічних успіхів в освоєнні космосу, які дозволили відправити у космос просту вчительку, яка виграла конкурс.Вона була найкраща. НАСА цим польотом хотів продемонструвати велику надійність і безпеку, які досягла космічна техніка і що польоти в космос мають перейти із розряду героїчних вчинків – до буденних справ.

Ще декілька слів про цей конкурс. Він був загальнонаціональний, надзвичайно широко розрекламований, в ньому прийняли участь величезна кількість вчителів, які хотіли полетіти у космос і з космосу провести два уроки, як це було передбачено програмою польоту. Конкурс тривав довгий час і нарешті десять найкращих конкурсантів вийшли у фінал відбору і президент Рональд Рейнан особисто оголосив переможця цього конкурсу "Вчитель у космосі" – 36 – річну шкільну вчительку, матір неповнолітньої доньки – Крісті Маколіфф. Вона була єдиною цивільною особою у цьому екіпажі, який разом з нею складався із семи астронавтів. Заради справедливості необхідно зазначити, що троє із семи членів екіпажу перший раз направлялись у космос, а четверо інших членів екіпажу – вдруге.

Неможна не зазначити, що серед членів екіпажу була 36-річна Джуді Резнік, американка українського походження. Її батьки були родом з України, але Джуді народилась вже в США.

Отже, цей політ надзвичайно широко висвітлювався в американській пресі, на телебаченні і взагалі усіма засобами масової інформації.Політ декілька разів відкладався і старт космічного корабля 28 січня теж був під загрозою перенесення.Спочатку старт шатла повинен був здійснитись 28 січня о 8.55 ранку. Екіпаж вже був в Челенджері, все було готово до старту, але в останню мить виявили технічну несправність і старт перенесли на 11.55. В цей день погода у Флориді різко погіршилася. Було дуже холодно. Мороз скував космічний шатл, льодові бруньки по 50-60 см висіли на космічному кораблі. Спеціальна група збивала їх і готувала шатл до старту. Але ще напередодні цілу ніч йшли дуже серйозні дебати між керівниками польоту, технічним персоналом, який забезпечував безпеку польоту і керівництвом НАСА щодо можливості проведення цього польоту 28 січня.

Технічні служби і підрядник, який виготовив цей шатл сходились до думки, що з урахуванням погодних умов – зниження температури до мінусових показників – політ заборонити і відкласти, оскільки техніка розрахована на експлуатацію при температурі не менше 11 градусів тепла.Але зважаючи на надзвичайний суспільний інтерес до цього польоту і величезний ажіотаж, який підігрівала преса, НАСА наполягало на старті Челенджера саме 28 січня.Врешті-решт усі погодились, що кожний політ це певний ризик, але особливих загроз для старту і безпечного польоту фахівці не побачили і було прийнято рішення стартувати 28 січня, адже до цього Челенджер дев’ять разів успішно літав у космос і повернувся на землю.Головною проблемою, яка прямо могла вплинути на безпеку польоту – було герметичне з’єднання з спеціальної гуми, яке було на розгонному модулі шатла.У фахівців були побоювання, що тріщина під дією низької температури може стати менш еластичною і вона повністю не загерметизує це з’єднання, в результаті чого може прогоріти стінка головного паливного бака під дією високої температури, коли буде дано старт і включиться маршовий двигун шатла.Низька температура може змінити і властивості цієї гумової прокладки, що може спричинити прогорання корпусу головного баку з пальним.І от настав час старту.

Космічний шатл Челенджер стояв на стартовому майданчику Космічного центру ім. Кеннеді, центр управління польотом у Хьюстоні приступив до роботи.Екіпаж зайняв свої місця в космічному шатлі.Усі телевізійні канали США вели пряму трансляцію старта цього Челенджера, сотні мільйонів людей в США і по усьому світу з великою увагою дивилися на цей старт.В усіх школах США і багатьох інших країн навчання було перервано і школярі були зібрані в актових залах шкіл де дивились по телебаченню старт космічного корабля з шкільною вчителькою на борту.Почався зворотній відлік часу і коли він закінчився включився маршовий двигун і під радісні вигуки великої кількості глядачів, які були тут на майданчику – космічний шатл почав впевнено набирати висоту. Двигуни працювали в штатному режимі, все начеб-то йшло за програмою.Космічний корабель набирав високу швидкість, двигуни працювали на повну потужність – космічний шатл наближався до 10 – кілометрової висоти, пройшо 60 секунд польоту.Всі були раді і щасливі, нічого не вказувало на можливість трагедії – але на 73 секунді польоту несподівано для усіх космічний шатл вибухнув.Усі хто дивився за цим стартом були шоковані, багато хто не розумів, що відбулося.Рідні і близькі астронавтів, які бачили цей старт з трибун були шоковані тим, що побачили, і не тільки вони – уся країна і усі люди, хто спостерігав старт цього космічного шатла – були в шоці.Це була загальнонаціональна трагедія. Вперше на старті, на висоті більше 10 км, вибухнув майже 100 тонний космічний шатл, і впав в океан.

Для мільйонів американських школярів це була надзвичайна трагедія, вони побачили, як загинув екіпаж космічного корабля, в тому числі і їх улюблена вчителька.

Це була величезна трагедія, яка була співставна з вбивством президента Кеннеді.Космічний шатл Челенджер – це геніальний витвір американських вчених, вершина їх технологічного досягнення.Це був десятий старт шатла Челенджер. Попередні дев’ять стартів пройшли успішно і шатл повернувся на землю, після успішного космічного польоту.Ніхто не чекав такої трагедії.Люди не вірили, що сталася катастрофа, вони молились і плакали з надією, що це допоможе їх співвітчизникам залишитись живими.Але шансів врятуватись у них не було. Всі загинули.Президент Рейган зі словами глибокої скорботи звернувся до нації і повідомив про цю страшну трагедію.Президент США створив комісію, яку очолив колишній високопосадовець його адміністрації. Американці вимагали відповіді, чому сталася ця трагедія.Програма шатлів була зупинена.Комісія, яка мала визначити причину цієї трагедіі, в непростих умовах знайшла в собі сили – повідомити правдиву причину загибелі шатла Челенджер з екіпажем на борту. Один із Нобелівських лауреатів, який входив до її складу на дуже яскравому прикладі показав американцям причину загибелі шатла.Причина була в гумовій прокладці. Він показав, коли ця прокладка на холоді змінює свою форму, потрібен деякий час, щоб вона вернулась у первісний стан, а цього було достатньо щоб відбулась розгерметизація і стінка основного паливного бака прогоріла. Це й стало причиною вибуху.В цю комісію входило багато людей, яким американське суспільство довіряло – це совість нації.І саме завдяки цим людям суспільство отримало правдиву відповідь про причину цієї трагедії, хоча американська влада була проти того, щоб НАСА оголосили винуватцем цієї трагедії. Це негативно вплинуло б на імідж цієї інституції.Одним із таких членів цієї комісії був Ніл Армстронг – перший житель нашої планети Земля, ноги якого ступили на поверхню Місяця.Доречі, так сталося, що мені випала висока честь вітатися за руку з цією видатною людиною. Це було у лютому 2007 року. Я був серед невеликої групи, серед якої були також і декілька американських конгресменів та декілька депутатів іспанського парламенту, які чекали на прибуття Президента США.Ми стояли у холлі готелю Хілтон в Вашингтоні.Несподівано ми побачили групу американських генералів, які йшли прямо до нас. Іх було троє.Вони з посмішкою у гарному настрої підійшли і привітались спочатку з американськими колегами, як потім з’ясувалось, вони були добре знайомі, а потім і з нами. Один із моїх американських друзів звертаючись до одного з генералів, показав на мене і сказав йому, – цей хлопець з України.Він дуже гарно на це відреагував і помахав мені рукою і вони пішли далі.Американський колега мене спитав, а чи я знаю хто це? Я сказав – ні не знаю цього генерала.А він мені каже, то це ж Ніл Армстронг – перший землянин, який побував на Місяці. "Один маленький крок для людини та величезний стрибок для людства" - ці слова належить видатному землянину, який вперше в історії ступив на поверхню Місяця. Це сталося 20 липня 1969 року. Через п’ять років піся нашої зустрічі, Ніл Армстронг помер. Його прах, за традицією американських ВМС був похований у Атлантичному океані, а за розпорядженням Президента США в день його похорону на усіх урядових і військових установах був приспущений прапор США.Я був дуже вражений. Ця зустріч запам’яталась мені на усе життя.А через два роки програма шатлів була відновлена, американці побудували нові шатли – Індевор, який ще багато разів успішно літав у космос.Я згадав цю трагедію для того щоб ще раз пам’янути людей, які загинули торуючи дорогу у космос. І що заради прогресу, люди віддавали своє життя.Згадаймо і про трагічну загибель екіпажу космічного шатлу Челенджер і молодих, красивих 36-річних жінок – шкільної вчительки Крісті Маколіфф і астронавта українського походження Джудіт Рєзнік.Світла їм память, як і у усім хто загинув заради прогресу людства.І на завершення треба відмітити, що ця трагедія консолідувала американський народ і зробила його ще сильнішим.