Блог | 90-е против 20-х: мы не должны потерять надежду на победу

Часто вспоминаю 90-е, и думаю, хуже ли уже сегодня или нет? С формальной точки зрения, гораздо хуже сегодня. Тогда отключали свет 2-6 часов, но не больше, сейчас и 17 нормально. Тогда не было войны, не было миллионов беженцев, разрушенного жилья, дети не учились под обстрелами и не бегали в укрытие под тревогу. С другой стороны, тогда тоже проблем не хватало: нехватка продуктов, купоны, инфляция, очереди на все.

Далее текст на языке оригинала.

І хоча досить очевидно, що зараз значно гірше, у мене немає такого внутрішнього відчуття. По відчуттям все навпаки. Я намагався зрозуміти, чому так, і ось чому.

Окрім матеріальних проблем, кожен з нас ще переживає емоційні. Так-от, по відчуттях тоді емоційне сприйняття всього, що відбувалось, було значно гіршим чим сьогодні. 90-ті були крахом цінностей. Ми не знали куди йдемо, що з нами буде, що правильно. Ми відчували пригнічення та приниження від того, що відбувалось. Страх перед майбутнім, невпевненість і розгубленість – це були риси епохи. Втім, найбільшою емоційною проблемою того часу для мене була відсутність надії.

Натомість сьогодні ми маємо всі відповіді. Ми знаємо, що у всьому винен хворий путін, ми знаємо, що боремося за своє європейське майбутнє і право визначати своє життя. Ми знаємо, що все, що відбувається навколо нас є боротьбою. І хай ми платимо значну ціну, війна затягується, союзники підводять, а ворог таке враження не закінчується – сьогодні у нас все ще зберігається сильна надія. Надія на перемогу, на нове європейське життя.

Втратити цю надію – програти все.