Блог | Без поддержки в чужом городе: как живут переселенцы из Херсона в Житомире

Одно дело – решиться. Другая – уехать. А потом начинается какая-то новая жизнь. Быть беженцем – сложно, тем более, когда нет поддержки.

Далее текст на языке оригинала

Із 24.04.2022... збираюсь описати наше життя в Херсоні, як ми виїхали, як зараз складно фінансово і критично психологічно. Як місто Житомир, абсолютно не передбачає взаємодію із біженцями. Реально залишилися наодинці, радість лише від того, що син склав на 192 бали НМТ, і вступив до закладу вищої освіти на бюджет…

Початок війни для мене був як сон, о 06:30 я уже планувала їхати на роботу і на слова чоловіка, який читав новини і наголошував, що війна, треба бути вдома, майже не реагувала. Ми вірили, що ще кілька днів і Херсон - звільнять.

Два місяці намагалися жити у рідному місті, а виходило лише існувати. Виїхали у кінці квітня із третьої спроби... Пережили жах 58 блокпостів, я зі страхом дивилася як брудні, агресивні чоловіки із автоматами змушують роздягатися мого чоловіка і сина-підлітка. Як вони корпаються у моїх речах, як випрошують гроші, цигарки. Мій син пережив такий стрес і так стискав зуби, що відвідуємо стоматолога до сих пір.

Життя в орендованій квартирі (власники квартири підвищили нам плату перед опалювальним сезоном). До речі, господарі цієї квартири зараз в Норвегії. Живуть безкоштовно, отримують якісь сертифікати на купівлю продуктів у супермаркеті, ще й "пособіє"...

Реєлтор, він представляє господарів квартири, і типу... ну, ви ж розумієте - ринкові умови, усе підвищується. І підняли нам плату на 2тис.гривень. Ріелтор уточнив: шукайте інше помешкання, якщо щось не влаштовує...

А коли ти змушений був покинути домівку: ти починаєш життя із пошуку дрібниць, купуючи виделки, тарілки, рушничок. Зрозуміло, що одяг і взуття теж безкоштовно тобі ніхто не подарує.... А так страшно, коли ти бачиш байдужість і пофігізм спокійних жителів Житомира. Вони реально не розуміють, як в Херсоні... із подивом запитують: "І що? Бачили військових рашки?" Хочеться кричати... Так ми 2 місяці жили 24/7 під снайперами. Будинок із видом на Антоновським міст, поруч адмінбудівля, там поселилися ВОНИ.... Ну, це як ми кинули класну квартиру в Херсоні.

Про підтримку гуманітарну писати не хочу, розказують знайомі, які зараз в Одесі, Вінниці, радіють, що є можливість брати і продуктовий набір, і одяг майже через 2 тижні. Тут радіємо, що отримуємо допомогу ВПО і на цьому велике дякую.

Батьки чоловіка і мої залишилися в Херсоні. Я єдина донька у батьків. Моя мама пересувається із труднощами із палицями, лише раз на два тижні виїжджають у місто за продуктами. Жодні допомоги теж ніколи не отримували. Але найбільший біль - це здоров'я тата. У нього відкрита гнійна рана ноги, зараз загострення і великі кровотечі. Із кожним днем усе більше і більше він втрачає кров, чекати звільнення уже немає часу.

Розумію, що треба діяти, якщо татові зроблять операцію, треба велика фінансова і фізична підтримка, мама як інвалід у розпачі... Батьки об"їхали лікарні Херсона... Прийняв лікар із онколікарні. Призначив велику кількість аналізів. Найнеприємніше, що в онколікарні усе не 100%, а 200% платно. Навіть щоб взяти соскоб - змусили купувати скальпель. Мама, яка теж інвалід, пересувається із труднощами, спеціально спустилася.... в аптеці немає.... Потім, сказали: "Давайте за нього 70грн, а так він коштує 9грн."

Поневіряння у ЦІЙ лікарні продовжувалося більше 2 тижнів. Жодної допомоги не надали. Зараз звернулися до лікарів в іншій лікарні…. Кожного дня їздять, ніяких дій не має. Тільки витрачаємо цінний час!

Про референдум – ніхто із знайомих, хто в Херсоні, не підтримує цей цирк. На відео побачила тільки охоронця стоянки машин. Він завжди дивний був... і якісь незнайомі, "нехерсонські" обличчя.

Я спілкуюсь із знайомими із Одеси, які кожні 2 тижні отримують солідну допомогу від багатьох штабів. Знайомий у Вінниці розповідає про допомогу і внучці із речами, і періодично телефонують, запрошують отримати найнеобхідніше. Я, коли приїхали, спробувала знайти контакти, до кого звернутися за допомогою... реально - не знайшла. І коли читаю подібні пости...дуже обурююсь: Ви питаєте у переселенців, чому у них все безкоштовно? …

***

Готові поділитися своєю історією - пишіть мені, я безпечно викладу, бо світ має знати, як це, коли #ХерсонцеУкраїна