Блог | Эдип, не видел своего зла

Название/автор: Эдип/Софокл

Видео дня

Театр: Театр на Подоле

Режиссер: Давид Петросян

Древнегреческий детектив в антураже Фив то пятого столетия до н.э., то пятого столетия после Первой Ядерной. Давид Петросян на сцене Театра на Подоле создал – не отступив от первоисточника Софокла – нуарный триллер. И хотя концовка истории известна каждому – кроме самого Эдипа – путь от царя к слепцу, от надежды к проклятию вместе с актерами добросовестно пройдут и зрители.

Далее текст на языке оригинала

Темрява вкрила Фіви. Все на полях безплідним гине зародком, худоба гине й діти ненароджені. Одна надія на царя Едіпа: двадцять років тому він звільнив місто від охочого до загадок чудовиська Сфінкса. Два десятиріччя фіванський цар вважався наймудрішим правителем. А коли й в такого пана, як Едіпа, царя Фів, сина царя Коринф, не знаходиться відповіді, то - за звичаєм тих часів – звертаються до богів. Цар відсилає Креонта - свого побратима та брата дружини Йокасти – до дельфійських оракулів.

Тижні очікування - під час яких місто в попелу від жертовних вогнищ (а з ними й постійна пітьма) - приносять плоди. Звезло, що воля богів прозора та справедлива: щоб звільнити Фіви від моровиці треба знайти й покарати (вбити чи вигнати з міста) вбивцю минулого фіванського царя Лая.

Едіп - що не бачить свого зла - погоджується провести сумлінне розслідування й суворо покарати царевбивцю. На щастя осліплених горем фіванців, наймудріший цар береться за справу власноруч. Але нехтує основним правилом досвідчених слідаків: "головне - не вийти на самих себе"!

Щоб рушити з місця "висяк" двадцятирічної свіжини Едіп знов звертається до потойбічних сил. Першим викликають експерта – контактера зі світом тонким - сліпця-пророка Тересія. Але вже на цьому етапі розслідування виникають труднощі та непорозуміння: Тересій "уходить в невизнанку". Наполягає, що його свідчення нашкодять перш за все самому Едіпу. Та за царем Фіви й обіцянка, що дана самим Олімпійцям! Пророк опонує, що Едіп не його цар, а він, вибачте, особа запрошена. І, зауважте, інвалід по зору…

Слово за словом, Тересій звинувачує самого Едіпа у вбивстві Лая. А ще натякає, що в ліжку спить цар не тільки з колишньою дружиною Лая, а й з власною матір’ю. І за цю – хоч і несвідому – розпусту, бути Едіпу теж сліпцем, але в соромі, у вигнанні.

Інший цар плюнув би на субординацію, на гостинність, на інвалідність пророка та відрізав би сліпцю чорного язика. Але слова Тересія для Едіпа звучать як дежавю. Царський син колись покинув Коринф, щоб не здійснилося пророцтво: щоб не вбити кровного батька та не спати, як чоловік, з рідною матір’ю.

Після пророцтва пошук вбивці Лая для Едіпа стає справою не тільки державною, а й особистою. Якщо сказане пророком правда – то як виконувати волю богів? Якщо брехня – то навколо Едіпа заколот, який він проблимав.

Розпочинаються допити побратима Креонта та дружини Йокасти. Навіть гонець з Коринфу, який приніс звістку, що батьківщина чекає Едіпа на трон, потрапляє на перехресний допит з пастухом, який єдиний вижив при нападі на Лая. І як би не хотів мудрий цар не бачити власного зла, але все сходиться, що слова Тересія – гірка правда. Цар прозріває і вимушений себе осліпити.

Темрява, сліпота, невідомість - гру з цими образами розпочав сам Софокл. Давид Петросян вдало відхоплює її. Царство Едіпа буквально знаходиться в пітьмі. Горять лише декілька ліхтарів. І серед них копошиться хор безликих сліпців-фіванців. Можливо, вони останні, хто вижив у місті, яке всезнаючі боги або не встигли покинути, або в яке вже встигли повернутись. Шпилі напівживих антен, на яких мерехтять останні тьмяні ліхтарі, транслюють у зал постапокаліпсичний смуток світу, в якому герої на нещастя вижили, а тепер їм доводиться волати залишки існування.

І в цьому похмурому світі – ніби на глибоководді - водяться персоналії, що могли б надихнути Брейгеля ще на декілька шедеврів. Точність попадання акторів у образи – як у стріли Одіссея. Тересій у виконанні Максима Максимюка настільки занурений у спілкування з потойбічним світом, що й сам здається персонажем міфічним. Йокаста Ірина Грищенко, як й належить амплуа, стигла та магнетично зваблива, щоб причаровувати царів, яким годиться у матері. Урівноважують друг друга пастухи-антиподи: веселий та балакучий коринфець Сергій Сипливий та мовчазний, знаючий, що правда буває опасною, фідієць Олександр Данильченко. Роман Халаімов - побратим та водночас "заколотник" Креонт - однаково переконливий на обидвох краях емоційних гойдалок: й в дружбі, й в гніві на Едіпа. І, звісно, неперевершений сам Едіп! В'ячеслав Довженко чесно проводить глядачів по коридору особистого кошмару: від героя й останньої надії Фів до долі царевбивці, сліпця, вигнанця.

Емілі Сент-Джон Мандел - авторка роману "Станція одинадцять" - припустила, що після апокаліпсису театральна культура буде відроджуватись з Шекспіра. Після вистави Петросяна ви впевнитись, що на попелі цивілізації культура буде проростати з основ - з античних трагедій.

Адже "Едіп" - це не про те, яким "гнилим" й етично недосконалим виявився головний герой, а навпаки. Едіп - справедливий цар, який гострим розумом звільнив місто від чудовиська, чим заслужив повагу фіванців й вільне серце удови Йокасти. Сама Йокаста – покірна й вірна дружина Лая, а потім й Едіпа. Тересій каже лише правду, а Креонт бажає зятю Едіпу та рідним Фівам лише добра. Та й пастухи врятували дитину, бо виявилися людьми співчутливими… Але всі добрі наміри приводять Едіпа спочатку на перехрестя трьох доріг, де він вбиває батька, а потім до Фів, де він вкладається з матір’ю як з дружиною. Про випадковість та нашу безсилість перед нею – про це "Едіп".

А тому ця історія - майстерно перероблена Давидом Петросяном в нуарний детектив - буде близька і зрозуміла кожному. Й чим важчі часи – чим більше ми прислухаємось до нашої потаємної, прихованої натури. "Не ми такі – то несповідні ігри богів" - універсальне виправдування, особливо актуальне, коли часи випали темні.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...