Блог | Крик из оккупации: как учителя Кардашинки борются за выживание без сотрудничества с врагом

Сейчас будет история по оккупации, которая не просто кричит, но требует разъяснений. И все по очереди.

Далее текст на языке оригинала

Тетяно, вітаю! Я Ваша шанувальниця, але зараз не про це.

Мені зателефонувала моя троюрідна сестра з Кардашинки (Херсонська обл. Голопристанський р-н). Вона вчитель і завуч у школі (була). До неї двічі приїздили на БТР з десяток тих покидьків з автоматами і "наполегливо запрошували" до роботи. Відмовилась.

Наша держава платила тим, хто відмовився, 10000 грн. на картку, зараз 3000 грн. Але вона говорить, що ходять розмови, що з 1 вересня виплати припинять. Запитує : "Як жити?!"

Вони потопельці. Все знищено. Батьки (80 р.) ще й досі живуть у школі, бо додому не можна. Пенсії теж нема. Рос.ганчірки(паспорти) не брали. Ні гуманітарки, ні відкачку води з хати (вода ще стоїть у коморах) не можуть отримати.

Хочуть, щоби представники держави ОФІЦІЙНО пояснили, чи можуть вони взяти ті ганчірки, щоби вижити. Але - після нашої ПЕРЕМОГИ, чи не будуть вони вважатися зрадниками і чи зможуть десь поїхати, за кордон, наприклад(бо діти там), зважаючи, що в реєстрах можуть вважатися громадянами расеї (юридичних тонкощів не знаю).

І чи не припинить Держава матеріально підтримувати вчителів? Тих, хто не пішов на співпрацю з виродками. Таких багато. І з Кардашинки, і з Г.Пристані, з Олешок. Бо вчителів знов "запрошують". Вони вигадали якийсь там свій "взаємозалік" по грошам (так виживають). Зв'язок із ними поганий, але є. Вони ЧЕКАЮТЬ.

Потрібно хоч якось реагувати на їх біль. Бо вони, чесно кажучи, потроху починають зневірюватися. Кричу їм: "Не смійте!!!!!!!!!!" А сама реву. Говорять: "Нас спочатку окупували, потім згвалтували, а зараз ще й втопили, що далі?..."  

Від себе - звісно, я стежу за всіма херсонськими новинами особливо прискіпливо.

Бачила і заклики пані Верещук не брати паспорти, і навпаки заяву Данилова брати.

Є чимало коментарів юристів. Серед головних тез:

- Оскільки уповноважені особи Російської Федерації проводять насильну політику з погрозами щодо репресій у разі не прийняття російського паспорту – його прийняття не буде вважатися добровільним, і як наслідок, позбавити українського паспорта відповідну особу неможливо.

- Російські окупаційні паспорти не визнаються і тому жодної кримінальної відповідальності за їхнє отримання настати не може.

- Але! Якщо особа заохочувала інших осіб до отримання такого паспорту, пропагувала такі дії чи отримувала паспорт "на камеру", то такі дії можуть вже бути розцінені як колабораціонізм, а саме здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором.

І досі немає не те що закону, а й поданого на розгляд законопроєкту, який би врегульовував паспортне питання. Звісно, люди в окупації губляться від невизначеності.

Утім ось з останнього, заява від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

"Українці, які примусово отримують паспорт РФ, можуть повідомити про вказаний факт особисто або через родичів, надіславши звернення до Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини.

Звернення з повідомленням про примусову паспортизацію, що надходять до Секретаріату, передаються правоохоронним органам для документування фактів насильницької паспортизації та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинення кримінальних правопорушень з боку окупаційної влади.

Повідомлення про примусову паспортизацію відповідних органів влади України є необхідним, оскільки фіксація такого факту буде підтвердженням, що людину примусили отримати російський паспорт та того, що російська окупаційна влада на цих територіях порушує міжнародні норми, нав’язуючи будь-яким способом його отримати.

Паспорти РФ, що видаються на тимчасово окупованих територіях, не визнаються Україною і не мають юридичної сили.

Громадяни України, які були примушені отримати паспорти РФ, залишаються громадянами України з усіма пов’язаними з цим правами та обов’язками."

Незрозуміло, яким чином подавати заяви і чи буде публічною фіксація в реєстрі досудових рішень, адже це ризик для людини.

Утім, поки цей механізм законодавчо не прописаний, а з окупації заяви сильно не подаси, нанині це поки один з варіантів, скажімо так.

Взагалі-то до 1 вересня це тема для журналістських матеріалів, це натяк колегам.

І чергове нагадування нашим законотворцям, що люди в окупації чекають. Не лише свого звільнення, а й результатів їхньої роботи.