Видео дня
Блог | Народный поэт Николай Сом: по случаю 90-летия знаменитого поэта-шестидесятника, учителя, просветителя и друга Василия Симоненко
Каждая выдающаяся личность обычно остается в истории и массовой культуре своего народа только одним произведением или одним поступком. И это очень несправедливо.
Далее текст на языке оригинала
Але навіть в цій традиційній аксіомі памʼяті наш сьогоднішній ювіляр інакший, бо є автором, щонайменше, ДВОХ справді НАРОДНИХ ТВОРІВ:
колискової "Рученьки-ніженьки" та пісні "Вишиванка".
Однак абсолютна більшість людей, які 24 роки поспіль слухали СОМОВУ колискову у програмі "На добраніч, діти" чи співали його "Вишивала дівчина вишиванку" не зможуть правильно назвати автора цих пісень. Бо в часи домінування радянської російськомовної культури над українською, правдивому поету важко було стати популярним і пошанованим.
Для розуміння принципової життєвої позиції нашого ювіляра наведу фрагмент із його виступу на засідання секції поезії Спілки письменників України під час обговорення творів Миколи Вінграновського і Василя Симоненка в 1962 році:
"…Якщо говорити про щирість, правдивість, давайте ж і самі правдиво писати.
(це його критика, зокрема і на адресу виступу Віталія Коротича).
НЕ ПИШУТЬ ПРАВДИ наші поети. Я бував на селах, там злидота злидотою, люди майже нічого не отримують на трудодні. То де ж ця ПРАВДА в ПОЕЗІЇ.
…Люблю найбільше Симоненка, я дуже поважаю його - і саме тому, що в нього є "Піч". Це жахлива правда, якої немає більше в нашій поезії. Князьків розвелося багато, а правди мало ще. Твори Симоненка - це історія мого життя, це життя українського народу. Симоненко - це справді національний поет".
І цікаво, що в цьому ж таки виступі Микола Сом згадує дискусію головуючого на засіданні Максима Рильського з Костянтином Паустовським, який в "Літературной газетє" від 29 жовтня 1960 року дозволив собі хамське і зверхнє ставлення до української мови:
"І дуже добре, Максиме Тадейовичу, ви зробили, що посварилися з Паустовським. Це дорога для нас сварка. Якщо беруть для гумору українську мову, то беруть чомусь базарну мову. Ми категорично не хочемо цього. (Оплески)"
Нагадаю, що в цей період Василь Симоненко вже має проблеми з владою і серйозні труднощі із публікацією своїх творів.
Показово, що після смерті Василя Симоненка, яку спричинило й побиття його міліцією, саме Микола Сом опікувався його мамою та оприлюднив в журналі "Дніпро" в 1985 році розлогу розмову з матірʼю знаменитого поета. Згодом, в 1990 році цей діалог став основою для книги "З матірʼю на самоті". Варто зауважити, що обидві публікації Миколи Сома було відцензуровані та зредаговані відділом пропаганди та агітації ЦК КПУ. З повною версією цього твору можна було познайомитися лише в 2005 році, коли він вийшов друком у видавництві "Смолоскип".
Про просвітницьку діяльність Миколи Сома варто написати окремо, бо це була дійсно подвижницька та щоденна праця правдивого українця і народного вчителя.
Гордий нашою дружбою і спільною боротьбою за утвердження світоглядних цінностей УКРАЇНСЬКОГО СВІТУ в Україні.
Ми зобовʼязані памʼятати і шанувати тих, хто в непростий час творив національну культуру, оберігав рідну мову, захищав нашу історію та народні традиції. І, водночас, залишався українським мрійником, як і Микола СОМ, бо:
"Без вітру не родить жито,
Без вітру вода не шумить.
Без МРІЇ не можна жити,
Не можна нікого любить".
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...