Блог | Ни одному врагу не дают спастись: в Библии есть упоминание о предках украинцев

Може ви будете здивовані, а дехто навіть іронічно усміхнеться, але в Біблії є згадка про пращурів українців, які тисячоліттями жили на землях сучасної України. Читаймо Святе Писання Кол. 3:11: "Тут уже не існує ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скіфа, ні раба, ні вільного, але Христос — усе й в усьому." Скіфи і є тим народом, який споконвіку жив на нашій землі і якого знали в світі як дуже войовничий народ, а також як умілилих хліборобів, бо в Греції задовго до Христа було таке поняття як скіфський хліб. Батько історії Геродот в 5 столітті до н.е мав зустрічі на нашій землі із скіфами і вони йому повідомили, що перший цар об'єднав їх племена ще за тисячу років до них, по нашому календарю за 1500 років до н.е. А це приблизно той час, коли Мойсей виводив Ізраїль з Єгипту.

Далі трохи історії і істориків. "За військовою потужністю й чисельністю війська зі скіфами взагалі не може зрівнятися жоден народ. І не лише в Європі, але навіть і в Азії немає народу, який сам по собі міг би встояти проти скіфів, якби вони були в єдності. Однак у сенсі здорового глузду та розуміння життєвих потреб скіфи не піднімаються до рівня інших народів", — Фукідід, "Історія" (423—411 рр. до н. е.).

Хоч і не всім це сподобається, але погодьтесь, що якось дуже схоже на нас сьогоденних.

"Серед усіх відомих нам народів тільки скіфи мають одне, проте найбільш важливе для людського життя мистецтво. Воно полягає в тому, що жодному ворогові, який нападе на їхню країну, вони не дають врятуватися..", — Геродот, "Історія", 431-435 рр. до н. е.

Історія Великої Скіфії — державного утворення, яке об’єднало майже всю територію сучасної України, є початком історії державності на території України.

Розгроми армій Дарія І (513 р . до н.э) та Зопіріона, полководця Олександра Македонського 331 р. до н.э) мали доленосне значення для долі Північного Причорномор’я, а також суттєво вплинули на історію Європи та Азії. Вони показали, що навіть армії найпотужніших держав світу не здатні вийти переможцями із війни зі Скіфією.

Спадкоємці Олександра Македонського та інші впливові держави, включаючи Рим, вважали за краще утримуватися від спроб завоювати Скіфію, зважаючи на загальновідому у світі войовничість та військову звитягу її мешканців.

Водночас, і через тисячоліття після початку н.е. територію України продовжували найчастіше називати Скіфією, а її населення — скіфами. Зокрема, для Візантії з самого початку появи Київської Русі було властиво називати вояків київського князя скіфами або тавроскіфами.

В "Історії" візантійського історика Лева Диякона Х ст. н. е. війська київського князя Святослава названі скіфами 63 рази, росами — 24 рази, тавроскіфами — 21 раз і таврами — 9 разів.

Невідомий візантійський поет Х ст. у своїй поемі, присвяченій походові князя Святослава на Візантію 970 р., пише: "Армія русів загрожує нам, плем’я скіфське жадає убивства, іноземці грабують твоє місто, іноземці, яких раніше одна твоя (імператора Никифора Фоки) статуя біля воріт Візантії дрижати змушувала від страху".

Візантійський історик Лев Диякон у своїй історії пише про вояків князя Святослава: "Кажуть, що скіфи шанують таїнства еллінів, приносять за язичницьким обрядом жертви і п’ють за померлих, навчившись цьому, можливо, у своїх філософів Анахарсиса і Замолксиса". Таким чином, Лев Диякон прямо пов’язує широко відомих в тогочасному світі скіфських філософів Анахарсиса і Замолксиса (VI—V ст. до н. е.) з русинами.

Мала Скіфія у Нижній Наддніпрянщині і в Криму у перших століттях нашої ери залишалася сильною державою, яка здійснювала періодичний тиск на Боспорське царство та Херсонес, підтримувані Римською імперією. Саме на скіфах зупинилася експансія Римської імперії на Схід Європи. Велика Скіфія, а також Мала Скіфія в Криму і Нижній Наддніпрянщині та скіфське населення на території України залишили глибокий слід в історії України та етногенезі українського народу.

Погодьтеся, що така історія якось не дуже схожа на історію малоросів, яку нам нав'язала ординська Московія, яка творить на нашій землі те, що творила завжди : грабіж та вбивство. Але мудрість сучасних українських полководців та звитяга і войовничість нашой армії нам когось нагадує. Чи не так?