Блог | Plus Size. Баллада о любимом размере

Название/автор: Худну с понедельника / Ольга Мацюпа

Театр: Дикий Театр

Режиссер: Ярослава Кравченко

Дикий Театр поддерживает свое хулиганское реноме, и в новом бодипозитивном мюзикле штурмует зрителя шутками о куннилингусе, буллинге в соцсетях и погребальных урнах XXL-размеров. Чтобы между самоиронией и юмором поделиться личными трагедиями женщин, которые выглядят больше, чем общественно одобряемый стандарт. "Худею с понедельника" – режиссерский дебют Ярославы Кравченко, в котором зрителю предлагают посмотреть со стороны – прежде всего – на себя, и вместе с героинями принять себя, несовершенного.

Далее текст на языке оригинала

"Секс з товстими дівчатами – це, як наркотики. Хочеться, але публічно у цьому зізнатися важко".

Ви б розповіли про найпотаємніше, якби цього попрохала мертва подруга? Про найогидніший коментар, який ви анонімно залишили під постом близької людини? Про вашу залежність від пігулок для схуднення? Скільки у вас було – не коханців – статевих партнерів? А хто батько вашої - народженою поза шлюбом – дитини? А на камеру?

Ну, як подруга? Два роки тому, ви брали участь в телевізійному шоу: разом на всю країну скидали вагу та освоювали здорові харчові звички. Тепер подруга мертва, а на її похоронах лише такі ж фіналістки дієт-шоу. І кожній з вас чотирьох покійна "колежанка" заповіла з потойбіччя по квесту. Досить особистому. Але за правильно виконане завдання - якимось містичним чином – урна з прахом покійної піддобрюючи реагує.

"Худну з понеділка" хоч і має фабулу містичного трилеру, але виглядає не нуаром, а комедією-мюзиклом. Як заповідала Леся Петрівна, "щоб не плакать, я сміялась". Для створення п’єси поціновувачам Дикого Театру було запропоноване анонімне анкетування, де бажаючи ділилися власними проблемами життя з вагою понад стандартом. На клич відгукнулись 211 респондентів, чиї реальні історії стали намистинами, з яких і зібраний драматургинею Ольгою Мацюпою наратив п’єси "Худну з понеділка".

Як зізналась режисерка-дебютант Ярослава Кравченко, найбільшою проблемою було знайти акторок Plus Size, які б чесно відіграли героїнь. Але Наталія Вороніна, Ірина Демчук, Марина Рогова, Анастасія Борсук погодились не тільки зіграти майже самих себе, а й додати у виставу особисті історії про наболіле. Так що перед нами якоюсь мірою сповідь. Та все ж лейтмотивом тут стає нахабна ідея: "Ми нічим не відрізняємось, окрім тіла. Я готова поспорити, що в дечому я навіть краща за вас". А чому ні? Кожен з нас в чомусь кращий, ніж більшість. Не залежно від ваги.

Але на "Худну з понеділка" треба йти не через бодіпозитивну філософію чи співчуття до "іншого". І без суспільного фльору у вистави вистачає принад.

По-перше, це неймовірно красиво. Мюзикл повинен радувати око та вуха. Сценографія Маші Хомякової, як і хореографія в постановці Антона Вахліовського з візуальною задачею справляються. А дівчата на сцені чесно відпрацьовують всі па й - як професійні актриси - без зусиль хизуються шпагатом. При цьому квартет співає наживо солодше сирен, а їх пісні під музику Арсенія Маланушенко не позбавлені рим, гумору та сенсів.

По-друге, це дуже, й дуже смішно. Ярослава Кравченко відома працею в численних постіронічних проєктах, і якщо задумала комедію – то зробити це плоско не змогла б. Жарти несподівані, свіжі, гострі, провокативні, здатні як шокувати, так і розсмішити глядача. У цьому - на мою глядацьку думку - головна цінність й особливість вистави. Тут щиро смієшся від незапилених жартів, а не з поваги, щоб не образити акторів.

По-третє, це зроблено щиро. Як вже згадував, акторки розповідають і про свої особисті травми, а тому їм вірш беззаперечно. Ті трагедії, які трапляються з людьми з надмірною вагою, не залишать байдужими нікого, хоч сльози й сховані за лавиною самоіронічних жартів. Як вести соцмережі, коли під кожним твоїм фото хейтери змагаються у витонченості образ? А як діяти, коли погрожують твої оголені фото відправити рідним? А як закохатись тій, в кого за життя не було жодних відносин - бо чоловіки тебе соромляться – а лише десятки "статевих партнерів"? Чи коли твоя щоденна доза ліків для схуднення у п’ять разів перевищує смертельну? Чи варта ця жертва, щоб подобатись батькам?

Звісно, ці історії чіпляють і допомагають заглянути у внутрішній світ Plus Size жінок. Але через цю щирість й буде головна шпилька до вистави. Чи не являється те, що відбулося з героїнями вистави (а не акторками), - психологічним катуванням? Спланованим, груповим, публічним та безжальним? За що, після всього, що відбулося в житті у героїнь, їх ще протягнули карою щирості? Звісно, тут лише художнє припущення, що об’єднує реальні історії. Але етичність цього припущення доволі сумнівна. Адже сама конструкція, за якою складається наратив вистави, не виглядає терапевтичною, а навпаки – "залізною дівою" чи "іспанським чоботом", тобто механізмом для катування.

Та на сцені все скінчиться на позитиві, як і заведено в мюзиклах – веселою піснею. Це як би дає глядачеві та героїням надію, що тепер їх життя змінюватиметься тільки на краще. Розстаються тут на мажорній ноті.

Зі своєю надзадачею - що великі люди в чомусь величніші за стандартних - вистава справляється. Анастасія Борсук, Марина Рогова, Ірина Демчук і Наталія Вороніна грають на сцені, танцюють та співають краще за багатьох моїх знайомих. Тому для поціновувачів пластичних та солодкоголосих Plus Size красунь тут півторагодинний рай для вух та очей. Гумор та глибина історій у "Худну з понеділка" теж достойні оплесків. І хоч загальний наратив етично неодностайний, але сама ідея відкрити через театр потаємні страхи та бажання людей поза стандартів – викликає повагу та захоплення. Адже всі ми для когось "нестандарт", та всі ми хочемо, щоб нас почули та порозуміли.